❦
Середа, 6 серпня 1879
Mercredi, 6 août 1879
Я їду з Бертою та її чоловіком на весілля Кошері, сина міністра, з панною Юнбель.
Je vais avec Berthe et son mari au mariage de Cochery, fils du ministre, avec Mlle Hunebelle.
Юнбелі мешкають на другому поверсі будинку, у якому Бойди займають антресоль, Президент Республіки — один зі свідків на весіллі, а оскільки пан Потіфар де лʼАрʼєж — перший франт згаданої Французької Республіки, то цілком природно, що я застаю його біля дверей будинку, заїхавши по Берту. Ми геть шикарні. Берта в білому, з білими мереживами й бантами з лілового атласу.
Les Hunebelle habitent le premier de la maison dont les Boyd habitent l’entresol, le Président de la République est un des témoins du mariage et comme M. Putiphar de l’Ariège est le premier gommeux de la susdite République Française il est tout simple que je le trouve à la porte de la maison en venant prendre Berthe. Nous sommes absolument chic. Berthe est en blanc avec des dentelles blanches et des choux de satin mauve.
Я вся в білому, у капелюшку з Великого призу й сукні з тканини для черничих покривал, задрапованій на античний лад, але такій, що завдяки ліфові й фішю з шовкового мусліну зі старим венеційським мереживом виходить чарівна сучасна сукенка. Рукавички до ліктя. І я осквернила черевички з жовтої шкіри, що ними колись захоплювався Поль де Кассаньяк. Ми прибули вчасно, ми чекали на наречену навпроти пана де лʼАрʼєжа, який чекав на неї разом з іншими — вельможами й дамами з почту. Ми бачили, як вони всі пройшли, після чого відбулося благословення, а одна доволі негарна дівчина збирає пожертви в супроводі пана де лʼАрʼєжа, який не подає їй руки, а тримає її за кінчики пальців; це безмежно граційно й зручно, і якщо звичай республіканський, то реакам лишається тільки його скопіювати. Через це я дала молодій особі пʼять франків. Та я нарешті добре роздивилася молодика з усіх боків, і, гадаю, він теж мене побачив. Сказати вам, що весілля було розкішне, мені було б важко. Нечисленні дами були не дуже шикарні, і ми справили фурор.
Je suis tout en blanc, le chapeau du grand Prix et une robe en voile de religieuse drapée à l’antique mais faisant une ravissante petite robe moderne grâce au corsage et à un fichu de mousseline de soie avec une vieille Venise. Des gants jusqu’au coude. Et j’ai profané les petits souliers en cuir jaune qui jadis faisaient l’admiration de Paul de Cassagnac. Nous sommes arrivés au bon moment, nous avons attendu la mariée en face de Monsieur de l’Ariège qui l’attendait avec les autres, grands seigneurs et dames faisant partie du cortège. Nous les avons tous vus passer, après quoi la bénédiction eut lieu et une jeune fille assez laide fait la quête accompagnée de M. de l’Ariège qui ne lui donne pas le bras, mais lui tient les bouts des doigts; cela est infiniment gracieux et commode et si l’usage est républicain, les Réacs n’ont qu’à le copier. Cela m’a fait donner cinq francs à la jeune personne. Mais j’ai enfin bien vu le jeune homme sur toutes les faces et je crois qu’il aussi m’a aussi vue. Pour vous dire que la noce a été splendide, cela me serait difficile. Les dames peu nombreuses étaient peu chic et nous avons fait sensation.
Потім ми пройшли вервечкою повз молодят, у ризниці. А потім ми їдемо розповісти про справу старій Ґавіні. А потім ми їдемо снідати до себе. Ланкастер, Берта, Блан і ми. А потім ми ще заїжджаємо по старого Ґавіні, якого веземо до «Комеді Франсез», щоб домовитися про абонемент на вівторки.
Après on a défilé devant les mariés, à la sacristie. Et après nous allons raconter l’affaire à la mère Gavini. Et après, nous allons déjeuner chez nous. Lancaster, Berthe, Blanc et nous. Et après nous allons encore enlever le père Gavini que nous menons à la Comédie Française pour parler d’un abonnement aux mardis
На жаль, кінець дня пропав намарно, пішов дощ, і Булонський ліс утратив свої принади. Увечері в цирку — моя тітка, Діна, я, Ґавіні, Берта; Шодорді, де Реймон, Жері і Каро глухий, кузен імператриці.
Malheureusement la fin de la journée est tombée dans l’eau, la pluie est venue et le Bois n’a pas eu ses charmes. Le soir au cirque, ma tante, Dina, moi, les Gavini, Berthe; Chaudordy, de Raymond, Géry et Caro le sourd, le cousin de l’impératrice.
Я мала великий успіх в усіх цих стариганів. Я не забуваю, що Жері — близький друг огидного Жерома, і я з ним любʼязничаю. Пані Ґавіні вважає мене чарівною й щомиті питає своїх старих, чи вони такої самої думки. З цього сміються. Сиплються дотепи, ба навіть стежать за виставою, яка цікава. Вийшовши звідти, ми йдемо їсти морозиво до Імоди. Вийшовши з цирку, я опинилася перед дзеркалом і геть здивувалася, що я така гарненька.
J’ai eu beauoup de succès avec tous ces vieux. Je n’oublie pas que Géry est un intime de l’ignoble Jérôme et je lui fais des grâces. Mme Gavini me trouve ravissante et demande à chaque instant à ses vieillards si c’est leur avis. Là-dessus on rit. On fait des mots, on s’occupe même du spectacle qui est intéressant. En sortant de là nous allons manger des glaces chez Imoda. En sortant du cirque je me suis trouvée devant une glace et j’ai été tout étonnée d’être aussi jolie.
Що ж до Берти, то я майже люблю її — за те, що вона нещасна.
Quant à Berthe je l’aime presque parce qu’elle est malheureuse.
Перш ніж піти, вона піднялася до мене, і я висповідала її аж до найбільш... сокровенних речей її подружнього життя.
Avant de rentrer elle est montée chez moi et je l’ai confessée jusqu’aux choses les plus... intimes de son ménage.
Чоловік її ненавидить, і вона це знає.
Son mari la déteste et elle le sait.
Він каже їй, що зраджує її, і показує їй, що йому було б байдуже, якби вона робила те саме. Чого ж іще чекати від такого ницого чоловіка! Це скінчиться погано. Він говорить із нею лише про кокоток і утриманок, він змушує її носити вбрання, як у тих жінок. І в тисячі речей... це не вона каже, я сама це бачу.
Il lui dit qu’il la trompe et il lui montre qu’il lui serait égal si elle en faisait autant. Que pouvait attendre d’autre d’un si sale homme ! Cela finira mal. Il ne lui parle que cocottes et femmes entretenues, il lui fait porter des toilettes comme ces femmes-là. Et en mille choses... ce n’est pas elle qui le dit, je le vois moi-même.
Коли цей чарівний чоловік уперше сказав бідолашній жінці, що має коханку, вона зомліла й тиждень пролежала в ліжку. Тепер вона звикає до цієї думки, і одного прекрасного дня вона себе занапастить. Він тільки того й жадає. А якби вона розплющила очі своїй матері, він кинув би її напризволяще. І подумати тільки, що, можливо, я матиму отакого негідника за чоловіка! Ні, не такого, бо цей негідник — з тих чоловіків, за яких не виходять заміж. Він цього не хотів, це вона його підчепила. Жіночка дурненька, та все одно мені її шкода. Тільки розважливо було б триматися осторонь; я передчуваю катастрофи.
Quand pour la première fois ce charmant mari eut dit à la pauvre femme qu’il avait une maîtresse elle s’est évanouie et resta huit jours au lit. A présent elle s’habitue à cette idée et un beau jour elle se perdra. Il ne demande pas mieux. Et si elle ouvrait les yeux à sa mère il la planterait là. Et dire que j’aurai peut-être une pareille canaille pour mari ! Non, pas pareille puisque cette canaille-là est un de ces hommes qu’on n’épouse pas. Il ne le voulait pas, c’est elle qui l’a enlevé. La petite femme est bête, mais c’est égal, je la plains. Seulement il serait sage de me tenir à l’écart; je prévois des catastrophes.