❦
Пʼятниця, 25 квітня 1879
Vendredi, 25 avril 1879
Мені приносять сукню від Лаферʼєр — пишну, нову й негарну. За кілька годин я майструю собі іншу в Саварр, навіть не сукню, а просто хмару тюлю, ані квітки, ані стрічки, крім пояса.
On m’apporte la robe de Laferrière qui est riche, neuve et laide. En quelques heures je m’en arrange une autre chez Savarre, pas même une robe, simplement un nuage de tulle, pas une fleur, pas un ruban, sauf la ceinture.
Учора була двадцять пʼята річниця весілля Ґавіні, я подарувала їм чудову чашу з позолоченого срібла. Сьогодні ввечері, перш ніж лягти спати, ми йдемо до Опери, пʼятниця — день елегантної публіки; нас, здається, девʼятеро в міжколонній ложі Каса-Рієра. Пані Ґавіні в жовтому з білими мереживами, перлами й діамантами, пані Рандуен скромно прихована в чорному, дуже гарна; віконтеса Пернеті (уроджена Осман) у ліловій камчатці й білому мереживі, безліч діамантів, букет бузку, Діна в білому атласі, тюлі й білих маках, я, панове Ґавіні, Мультедо, якийсь незнайомець, Каса-Рієра зі своїм кавалером-супутником; усі розглядають нашу ложу, шик.
Hier c’était le vingt-cinquième anniversaire de mariage des Gavini, je leur ai donné une magnifique tasse en argent doré. Ce soir avant d’aller au lit nous allons à l’Opéra, vendredi est le jour élégant, nous sommes neuf je crois dans l’entrecolonne Casa-Riera. Mme Gavini en jaune et dentelles blanches, perles et diamants, Mme Randouin modestement dissimulée en noir très belle; la vicomtesse Pernety (née Haussmann) en damas mauve et dentelle blanche, beaucoup de diamants, bouquet de lilas, Dina en blanc satin, tulle et pavots blancs, moi, MM. Gavini, Multedo, un inconnu, Casa-Riera et son chevalier de compagnie, tout le monde lorgne la loge, chic.
Що ж до балу, він був не надто строкатий, і там зібралося найкраще товариство. Я зустріла знайомих: пані дʼАраужо, дружину секретаря бразильського посольства, маленьку, дуже метушливу особу, яку я бачу в Ґавіні, Базілевич, пані дʼЕрмон, з якою я познайомилася в Бойдів і яку бачу в Жюліана.
Quant au bal il n’a pas été trop mélangé et la meilleure société s’y trouvait. J’ai rencontré des connaissances, Mme D’araujo, femme du secrétaire de l’ambassade brésilienne, une petite personne très remuante que je rencontre chez les Gavini, la Basilevitch, Mme d’Ermont que j’ai connue chez les Boyd et que je vois chez Julian.
Чоловіків багато, усі, кого я знаю; маркіз де Сапорта (правопис?!), той із кінного конкурсу, упадає за мною; коли вони з Мультедо почнуть винюхувати одне одного... обидва хотіли б одружитися. Пані де Лессепс дуже впадає в око своєю жовтою сукнею з австрійським гербом; найелегантніші й найвродливіші розмовляли з Ґавіні; я їх усіх дуже добре роздивилася.
Les hommes sont nombreux, tous ceux que je connais, le marquis de Saporta (l’orthographe ?!) celui de l’hyppique me fait la cour, quand ils vont se flairer avec Multedo... tous les deux voudraient se marier. Mme de Lesseps est très remarquée avec sa robe jaune à armes autrichiennes; les plus élégantes et les plus belles ont parlé avec la Gavini; je les ai très bien vues toutes.
Але я прогулювалася з Бланом (Антуаном)! Коли я побачила, як він наближається, я відчула, що геть зблідла, а серце калатало! Я беру його під руку й кажу йому дурниці... а коли я дорікнула йому за його довгу відсутність: стережіться, якщо так триватиме далі...
Mais je me suis promenée avec Blanc, (Antoine) ! Quand je l’ai vu s’approcher je me suis sentie toute blanche et mon cœur battait ! Je prends son bras et je lui dis des bêtises... et comme je lui reprochai sa longue absence: prenez garde si vous continuez...
— Ви напишете мені жахливі речі!
— Vous m’écrirez des choses terribles !
— Які саме?
— Lesquelles
— «Блане! що ти зробив з угоркою?»
— « Blanc ! qu’as-tu fait de la femme hongroise » ?
— Я, здається, не посоромився вам це сказати...
— Je ne me suis pas gêné de vous le dire je crois...
Не знаю як, але мова заходить про різні історії:
Je ne sais comment on parle d’histoires:
— О, я знаю смаковиті! — вигукнув він.
— Oh ! j’en sais des bonnes ! s’écria-t-il.
— Та ну, розкажіть-но мені, про кого?
— Ah ! bah, conter moi cela, de qui ?
— А ви про кого?
— Et vous, de qui ?
— Спершу скажіть ви.
— Dites d’abord.
— Про Поля.
— De Paul.
— Про патрона?
— Du patron ?
— Так, ви знаєте історію, яка з ним сталася?
— Oui, vous savez l’histoire qui lui est arrivée ?
— Та ні.
— Mais non.
— Ви знаєте, з ким він одружився?
— Vous savez qui il a épousé ?
— Як і всі.
— Comme tout le monde.
— Дочка... ви не знали її в Римі? Мати була ... того кардинала.
— Une fille du... vous ne l’avez pas connue à Rome ? La mère était la ... du cardinal.
— Звідки ж мені це знати, Блане?
— Comment voulez-vous que je sache cela Blanc ?
— Так от, він одружився з тією дочкою, а дочка вже встигла побачити... дещо до свого шлюбу.
— Eh bien il a épousé la fille et la fille avait bien vu des... choses avant son mariage.
— Овва, овва, овва, з вами?
— Tiens, tiens, tiens, avec vous ?
— Ні, з іншими, та й з Полем теж, тож бідолашний хлопець, раз уже вплутавшись... мусив потім одружитися.
— Non avec d’autres et avec Paul aussi de sorte que le pauvre garçon une fois là dedans... à épouser ensuite.
— Це як у романі, а вона хоч багата?
— C’est romanesque, et elle est riche, au moins ?
— 200 000 франків посагу, 20 000 франків весільних дарунків, кажуть також про 10 000 франків ренти, але я хотів би їх [продовження в зошиті 85]
— 200.000 francs de dot, 20.000 francs de corbeille et on parle aussi de 10.000 francs rente mais je voudrais les [suite cahier 85]