❦
Четвер, 3 квітня 1879
Jeudi, 3 avril 1879
Зрештою, життя гарне, я співаю й танцюю, коли я сама, бо цілковита самота — це велика насолода. Та яка ж це мука, коли її порушують то тітка, то мала Ельсніц, ця мала отруює мені життя, як отруюють його слуги та родина, а проте родина... послухайте, сьогодні вранці, повертаючись з майстерні, я уявила себе щасливою, і ви не повірите, скільки ніжності я знайшла в глибині свого серця до всіх моїх рідних, до цієї доброї тітки, втіленої відданості й самозречення... але от біда — я не щаслива.
Après tout la vie est bonne, je chante et je danse quand je suis toute seule, car la solitude complète est une grande jouissance. Mais quel supplice quand elle est troublée tantôt par ma tante, tantôt par la petite Oelsnitz, cette petite me rend la vie amère, comme l’est la mienne par les domestiques et par la famille, pourtant la famille... écoutez, ce matin en revenant d’atelier je me suis imaginée heureuse et vous ne pouvez pas croire quelle tendresse j’ai trouvée au fond de mon cœur pour tous les miens, pour cette bonne tante, tout dévouement et abnégation., mais voilà, je ne suis pas heureuse.
Мала Ельсніц отруює мені життя. Я більше не пʼю чаю, бо це вона його наливає, а коли я мушу їсти хліб, який вона краяла своїми руками!.. Я ще наживу собі аневризму, бігаючи, мов божевільна, сходами, аби пройти бодай секунду шляху без неї, випередивши її. Беручи карафу чи оцетницю, я хапаю їх якось навиворіт, аби не торкнутися того, чого торкалася вона. Є в ній щось комашине, у цій бідній дівчині, і її жалібний вигляд та її чорні нігті завдають мені болю й викликають огиду.
La petite Oelsnitz me rend la vie amère. Je ne prends plus de thé parce qu’elle le verse et quand je suis obligée de manger du pain qu’elle a tranché avec ses mains !! Je gagnerai un anévrisme en courant comme une folle par les escaliers pour faire une seconde de chemin sans elle, en la devançant. Pour prendre la carafe ou le vinaigrier je les prends tout au rebours pour ne pas toucher ce qu’elle a touché. Elle a de l’insecte cette pauvre fille, et son air plaintif et ses ongles noirs me font mal et m’écœurent.