❦
Субота, 21 грудня 1878
Samedi, 21 décembre 1878
Ах! от тобі й маєш! це було б смішно, якби не було так мерзенно й огидно.
Ah ! par exemple ! ce serait drôle si ce n’était si ignoble et dégoûtant.
Знову терплять пана Жоржа і ховають це від мене. Позавчора він приходив уночі кричати і лякати всіх.
De nouveau on tolère M. Georges et on me le cache. Avant-hier il est venu la nuit crier et effrayer tout le monde.
Надіна вражена і обурена. Мене ж це приголомшило, я розлютилася, дізнавшись від Поля, що це чудовисько там і що моя родина його терпить і приховує від мене. Я розплакалася, молячи Бога дати мені померти. Це було вчора.
Nadine est ahurie et révoltée. Moi j’ai été saisie, en colère en apprenant de Paul que ce monstre était là et que ma famille le tolérait et me le cachait. Je me suis mise à pleurer en priant Dieu de me faire mourir. Cela se passait hier.
викресленоА коли я пішла сказати Жакові, щоб вигнав цю мерзоту, мати схопилася з ліжка, хоч яка була хвора, і почала [Пропуск] більше казати, що я вас бʼю. А мати ще й додала серйозно при всіх, кілька разів: — Так, ти мене бʼєш і мене [Пропуск]. Це в мене бувають напади [Пропуск] проти мене, і якщо він мені [Пропуск].
Я мала йти до театру з мадам Ґавіні — і пішла, а добра жінка прийшла в захват від моєї свіжості, гарного обличчя й відпочилого вигляду. Блан був там. Поль говорив із ним у коридорі й сказав мені, що «пан має такий вигляд, ніби щось украв».
Je devais aller au théâtre avec Mme Gavini, j’y suis allée et la bonne femme s’est extasiée sur ma bonne mine, ma jolie figure et mon air reposé. Blanc était là. Paul lui a parlé dans le couloir et m’a dit que « Monsieur a l’air d’avoir volé quelque chose ».
Сьогодні нічого доброго. Живопис не йде. Думаю, мені знадобиться більше шести місяців, щоб зрівнятися з Брезло.
Aujourd’hui rien de bon. La peinture ne va pas. Je crois qu’il me faudra plus de six mois pour égaler Breslau.
Вона неодмінно стане незвичайною жінкою. Подумайте лишень: вона цілком порочна, хоч і має деякі добрі пориви; зла й брехлива, словом... Суміш, яку я назвала б дивною, якби дивність не була такою звичайною в наші часи.
Elle sera sûrement une femme extraordinaire. Pensez donc, elle est absolument vicieuse quoique ayant quelques bons élans; méchante et menteuse enfin... Un mélange, je dirais bizarre si la bizarrerie n’était si commune par le temps qui court.
Я думаю, що на довершення наклепницької кампанії
Je crois que pour compléter la campagne en diffamation
викресленощо моя родина, моя ніжна мати втекла сьогодні ввечері до Ніцци — мабуть, щоб уникнути моїх ударів. Це справжнє божевілля. Хай Бог їй простить, я не можу; я зневажаю їх від усього серця і не ненавиджу, бо не бажаю їм зла. І якщо ця жінка помре, то вбивцею буде її брат. А скажуть, що я.
Живопис не йде... Ні, бачите, марно боротися. Я істота цілком пропаща. Нема чого торгуватися.
La peinture ne va pas... Non voyez-vous c’est inutile de lutter. Je suis un être absolument perdu. Il n’y a pas à marchander.
Збентежений вигляд Блана зʼявився саме тоді, коли почали говорити про одруження Кассаньяка. Тобто задовго до весілля й листів, майже за шість тижнів.
L’air gêné de Blanc a commencé juste au moment ou l’on a commencé à causer d’un mariage de Cassagnac. C’est-à-dire bien avant le mariage et les lettres, près de six semaines avant.
навскоси
і навіть значно раніше — ледве ми оселилися на Єлисейських Полях, 71, як Блан уже говорив про Кассаньяка не інакше, як ніяково.
en travers et même bien avant à peine étions nous installés au 71 des Champs-Elysées que Blanc ne parlait jamais de Cassagnac que d’une façon gênée.
Я піду до Опери і так, у масці, дізнаюся, що він знає.
J’irai à l’Opéra et je saurai ainsi, masquée, ce qu’il sait.
Ну ж бо, дівчино моя, ти думаєш, що Брезло через два з половиною місяці писала краще за тебе. Але вона писала натюрморти чи гіпси. А пів року тому Робер-Флері казав їй ті самі слова, що мені сьогодні вранці:
Allons ma fille, tu crois que Breslau a peint mieux que toi au bout de deux mois et demi. Mais elle peignait des natures mortes ou des plâtres. Et il y a six mois de cela Robert-Fleury lui disait les paroles qu’il m’a dit ce matin:
— Усе розпадається, тон різкий і холодний; треба з цього вибиратися. Зробіть одну чи дві копії.
- C’est disloqué, le ton est cru et froid; Il faut sortir de là. Faites une ou deux copies.
Вона ж не вмерла після десяти місяців живопису, то хіба я вмру після двох з половиною?
Elle n’en est pas morte au bout de dix mois de peinture, car mourrai-je au bout de deux et demi ?