❦
Вівторок, 29 жовтня 1878
Mardi, 29 octobre 1878
На Виставці з Ґавіні.
A l’Exposition avec les Gavini.
Учора відкрилися Палати, а також вечірні курси в Жюліана.
Les chambres se sont ouvertes hier ainsi que le cours du soir chez Julian.
Здається, що ми в 1877-му. Обрання Кассаньяка обговорюватимуть у понеділок.
On se croirait en 1 877. L’élection Cassagnac sera discutée lundi.
Коли я поверталася з Марсового поля, утома разом із цими виборами, що насуваються, навела мене на думку, що смерть цієї людини зламала в мені щось — і що життя без цього «щось», без цієї мети, без цього світла — не життя, хоч би що ти робила. Хотіла б знайти якусь розвагу — щоб розвіятися й перевірити, чи це правда. На мить переді мною зʼявилася пристрасть, описана в книгах, — та, про яку теоретизують і яка змушує нас зненавидіти все на світі. «А раптом я стану її жертвою!» — подумала я. «Це було б огидно», — відповіла я собі: я охоче говорю про це для розваги, але не хочу, щоб це заважало мені думати про те, як жити. Для щасливої пристрасті можна все забути без жалю; але якась велика примха, від якої ти не маєш ні задоволення, ні вигоди — ні, цього мені не треба. Це було б занадто серйозно, занадто всеохопно, занадто безроздільно, щоб бути цікавим. Та й здатною на це я себе не вважаю. Охоче продовжуватиму «креольські обожнювання», але тихо, тим часом, — аби вони не зазіхали на решту. Не хвилюйтеся — я говорю про це лише для памʼяті і тому, що це спало мені на думку сьогодні вранці.
En rentrant du Champs de Mars la fatigue jointe à cette élection en perspective m’a fait penser que la mort de cet homme a brisé quelque chose en moi et qu’une vie sans ce quelque chose, sans ce but, sans cette lumière n’est pas une vie, quoiqu’on fasse. Je voudrais trouver une distraction pour me changer et pour voir si c’est vrai. Un instant, la passion décrite dans les livres m’est apparue, la passion dont on disserte, qui nous fait prendre tout en horreur.. Si j’allais en être victime ! ai-je pensé, ce serait détestable, me suis-je répondu, je veux bien en parler pour m’amuser mais je ne veux pas que cela m’empêche de penser à vivre. On peut tout oublier sans regret pour la passion heureuse, mais une grande fantaisie dont vous n’avez ni plaisir ni profits, ma foi non, je n’en veux pas. ce serait trop sérieux, trop envahissant, trop unique pour être amusant. Je ne m’en crois même pas capable d’ailleurs. Je veux bien continuer les adorations créoles mais tranquillement, en attendant; que cela n’empiète pas sur le reste. N’ayez pas d’inquiétude, je n’en parle que pour mémoire et parce que cela m’a traversé l’esprit ce matin.