Середа, 20 лютого 1878

Я перекинула чорнильницю на вчорашні ноги — і це маленьке боягузтво. Почали заново, і все йде дуже добре.
Берта була в мене, коли я отримала оцю депешу.
[Флоренція, середа, 20 лютого 1878, 6 год. 45 хв. вечора.] У Неаполі немає публічного карнавалу — приїжджайте одразу, напишу.
Маркуар
Я розпитувала доброго швейцарця про карнавал і розповіла, що одна знайома нам англійська дама задумала взяти нас із собою. А ця людина відповідає телеграмою! Депеші мене завжди бентежать. Мені хочеться призначити йому зустріч у Неаполі, або в Римі, або в Генуї — і вчинити, як із «Гранд-16» у Кафе Англе. Люди, що не звикли до грошей, зловживають ними, коли вони в них є.
Я така нетерпляча! Боюся, що Кассаньяк стане надто старим або... чимось іншим — що буде запізно, коли я нарешті зможу ним зайнятися. Зараз він може лише заважати моїм заняттям.
Дуже хочу поїхати до Італії на вісім днів — безумна подорож з Йорк і Бертою.
Шкода було б, якби він ще більше погладшав. Зараз саме слушний момент — ще трохи, і буде запізно. Якби він схуд, це відтягнуло б занепад; але хто мені скаже, що він схудне, — а раптом навпаки, розжиріє! Я даю йому два роки — але більше було б занадто.