Неділя, 27 січня 1878 р.

З Кассаньяком — чорт знає, як пройде мій конкурс... Та все ж думаю, що працювала так само добре, ніби нічого не відбувалося на пошті Мадлен.
Бойди приходять близько десятої вечора — вони йдуть на бал і кажуть, що дізналися про це лише в останній момент; все залежало від «руки» Берти, в яку вона закохана. Але й я дуже хотіла піти, проте оскільки з мене цілком досить моїх балів в Італії, я обережна і волію радше відмовити собі в задоволенні, ніж ризикувати, що мене впізнають.
Я попросила Діну попросити Блана, який був тут, відвести її потай від усіх до Опери.
Файє і дʼАльт ідуть о першій ночі, Блан теж.
О пів на другу я зійшла в чорному доміно і оксамитовій масці, закутана в тюль — справді невпізнанна, тільки не для Блана, з яким мусила говорити і який упізнав би мене по одних руках. Ми прогулювалися до четвертої ранку, як двоє святих. Бідний капітан фрегата. Я перемовилася по-російськи лише кількома словами з росіянами — знайомими з вигляду. Пані Базілевич із паном де Тансле. Це триває ще з часів Спа.
Але зізнаюся — я очікувала набагато більш непристойного балу; ледь кілька жалюгідних танцівників. Коридори, фойє, ложі — повні, але тихі. Щоправда, гомін розмов оглушував, але нічого з того, що бачиш на гравюрах, — і я заспокоїлася.
У коридорах Поль де Кассаньяк — не надто негідний, але в тісному кільці жінок; і ці нещасні жінки, яким мало було просто підійти до нього, тільки й говорили про нього зі своїми кавалерами; не знаю, скільки разів я чула в натовпі:
— То ти хочеш побачити цього Кассаньяка?
— Авжеж, авжеж.
— Та де ж він, цей Кассаньяк?
— Он там, у ложі.
— Піду сказати йому «добривечір».
або ж:
— Блан! Скажи своєму другу Полю, що йому неможливо опиратися, що я від нього шаленію!
— Які в нього гарні очі!
Сам того не підозрюючи, він міг би познайомитися тут з авторкою ось цього листа:
[Пʼятниця, 25 січня 1878] Домовилися! До неділі.
Знаєте, ви страшенно вправно парируєте, пане секретарю пʼяти жінок?
Але мені це подобається, і добрий різкий удар кращий за деякі поцілунки.
Тепер, жарти вбік, я дуже радий вашому візиту, бо певен, що серед вас знайду принаймні одну жінку з розумом — ту, з якою маю честь листуватися.
Це дозволить мені не поводитися банально, не залицятися до вас і ставитися до вас як до добрих товаришів.
Ви йдете на бал до Опери?
Іду.
І там у нас буде нагода, якщо забажаєте, взяти в завтрашнього дня деякий аванс.
Ваша жертва
П.
На що я відповідаю такою телеграмою:
— Ми будемо там усі в чорному.
[Незнайомки]
Службовець неодмінно хотів якогось іншого імені, ніж «незнайомки», хоча я й сказала йому, що це іспанське імʼя.
Майже всіх жінок можна впізнати.
— Ось чудовий хлопець, — каже Кассаньяк своїй дамі, зупиняючись перед Бланом, — він чарівний, але останнім часом зник з лиця землі; друзі його більше не бачать — він нічого не знає. Я вирішив, що він цілком захоплений жінкою, в яку закоханий, і ця жінка — мабуть, ось вона. Хіба це не ти, мадам?
Я кивнула.
— Значить, він закоханий у тебе?
— Так.
— Не варто тобі заволодівати ним цілком — давай йому принаймні годину на день.
— Навіщо?
— Щоб він гуляв!
— А якщо він щасливий без прогулянок.
Мені хотілося й страшно було говорити з ним, і я змусила Блана поклястися ніколи нічого йому не розповідати, пояснюючи, що це дуже серйозна справа. Утім, Блан не проговориться.
Трохи пізніше я запитала Кассаньяка, чи він нікого не чекає.
Він жваво обернувся і сказав, що чекає, але не може їх знайти. Блан, всупереч своїй звичці, десять разів просив мене сказати, кого я збираюся інтригувати, і при кожній зустрічі з Кассаньяком я боялася, що знаменитий капітан помітить тремтіння моєї руки.
Такий холод! Учора, в суботу, я послала по пана графа дʼАспремона, президента Ніццької виставки. Він прийшов, ми говорили про мистецтво, і він пообіцяв прийняти мій бюст, хоч Виставка вже й відкрилася.
Ось усе й залагоджено.

Примітки

«Coup de boutoir» (фр.) — буквально: удар іклом вепря; переносно: різке, влучне відповідне слово. ↩