❦
Пʼятниця, 18 січня 1878 р.
І подумати, що є люди, які живуть цим — цим дрібним світським життям... Я розумію це зовсім не так... Я маю на увазі якийсь салон Рамбує,1 де сходяться всі красуні, всі знаменитості, і де дурні бавлять, бо вони — пожива для глузів.Vendredi 18 janvier 1878
Або Двір, або інтимне коло, де можна жартувати — але маленькі бали, як вчора!!
Ou bien la Cour, ou bien l’intimité où l’on peut blaguer, mais les petits bals comme hier !!
Щодо танців — для мене існують лише полонез для урочистості, менует для грації і тарантела, коли весело і справді хочеться танцювати.
En fait de danser il n’y a pour moi que la polonaise pour la cérémonie; le menuet pour la grâce, et la tarentelle quand on est gai et quand on a vraiment envie de danser.
О девʼятій я вже була в ательє.
A neuf heures j’étais déjà à l’atelier.
Вчора поховали Короля. Шкода, що не подумала про це раніше. Це видовище, яке трапляється раз на століття — а може й рідше.
C’est hier que l’on a enterré le Roi. C’est dommage de ne pas y avoir pensé plus tôt. C’est un spectacle qui se présente une fois par siècle peut-être et pas même.
У мене тільки одне бажання — повернутися до Італії; всі, хто там був, не можуть жити ніде інде, і краще померти там, ніж танцювати тут. Отже, працюймо — і, може, вдасться поїхати.
Je n’ai qu’un désir, c’est de retourner en Italie, tous ceux qui y ont été ne peuvent pas vivre ailleurs et il vaut mieux mourir là-bas que danser ici. Travaillons donc et on poura y aller peut-être.
Десять разів на день у мене в кімнаті опиняється три свічки; невже це я помру? Може, саме тому я така... не знаю, як сказати... що зневажаю все й усіх і хотіла б утекти від усіх, прикрощі мене виснажили — я вже більше не в змозі їх терпіти. Це було б найкращим, що я могла б зробити.
Il m’arrive dix fois par jour d’avoir trois bougies dans la chambre, est-ce moi qui vais mourir ? C’est peut-être pour cela que je suis si... je ne sais comment dire... que je méprise tout et tous et que je voudrais fuir tout le monde, les ennuis m’ont fatiguée, je ne pourrais plus en supporter. C’est ce que je ferais de mieux.
А проте — який щасливий вік: ти сильна, сподіваєшся на тисячі чарівних речей, а точніше — жадаєш їх, ходиш до театру або в світ, достатньо вмити обличчя свіжою водою — і тобі добре. Кажуть, не цінуєш того, що маєш. Неправда.
Quel heureux âge, pourtant, on est fort, on espère trente-six mille choses charmantes ou plutôt on les désire, on va au théâtre ou dans le monde, on n’a qu’à se laver la figure avec de l’eau fraîche et l’on est bien. On prétend que l’on n’apprécie pas ce qu’on a. Ce n’est pas vrai.
Ця єдина фраза, написана на Пантеоні, змальовує вам італійську націю — її ентузіазм і піднесену простоту.
Cette seule phrase écrite sur le Panthéon vous peint la nation italienne par son enthousiasme et sa simplicité sublime.
— З гордістю матері, з горем доньки Італія молиться за великого короля, що був великим громадянином, — за безсмертя праведних і героїв.2
— Con orgoglio di madre, con dolore di figlia, l’Italia prego pel gran re che fu un gran cittadino, immortalità degli ginusti e degli eroi.
[Шість рядків закреслено]
[Six lignes cancellées]
Переписаний лист · Billet de Marie à Paul de Cassagnac, 18 janvier 1878Пану де КассаньякуA Monsieur de CassagnacМама доручає мені запросити вас на обід у суботу о пів на сьому.Maman me charge de vous inviter à diner samedi à six heures et demie.Марі БашкирцеваMarie Bashkirtseff
Примітки
Салон Рамбує (фр. hôtel de Rambouillet) — легендарний літературний салон XVII ст. Катерини де Вівонн, маркізи де Рамбує; для Марі — уособлення блискучого інтелектуального товариства. ↩
В оригіналі італійською: «Con orgoglio di madre, con dolore di figlia, lʼItalia prego pel gran re che fu un gran cittadino, immortalità degli ginusti e degli eroi.» Напис на Пантеоні у Римі під час похорону Віктора Еммануїла II (17 січня 1878 р.). ↩