❦
Вівторок, 25 грудня 1877 р. — Різдво
Я пішла працювати в ательє, але там були лише я та Амелі; поки вона була в церкві, Жюліан зайшов, і ми домовилися про умови щодо скульптури, яку я надішлю на Ніццьку виставку.Mardi 25 décembre 1877 - Noël Je suis allée travailler à l’atelier, mais il n’y avait que moi et Amélie, pendant que cette dernière était à l’église Julian est monté et nous avons arrêté les conditions de la sculpture que j’enverrai à l’Exposition de Nice.
Пополудні ми з Діною розносили візитні картки від цих дам до Бойдів, до пані де Тансле, до пані де Файє тощо.
L’après-midi, avec Dina, nous avons porté des cartes de ces dames aux Boyd, à Mme de Tanlay, à Mme de Fayet, etc.
Написала Маркуарові абищо. Натхнення немає. Холодно.
J’ai écrit n’importe quoi à Marcuard. Ne suis pas en verve. Il fait froid.
Жюліан вважає, що ми вже цілком свої у вищому паризькому світі; він просив мене роздобути деякі відомості, які могла б дати принцеса де Караман, та всіляке інше.
Julian nous croit très lancées dans le grand monde parisien, il m’a priée de lui donner un renseignement que pourrait donner la princesse de Caraman et toutes sortes de choses.
Це мене рознервувало.
Cela m’a rendue nerveuse.
Запевняю вас, я живу собачим життям; лише ательє мене рятує... Я нещасна!..
Je vous assure que je mène une vie de chien, l’atelier seul me sauve... Je suis malheureuse !...
Господарство занедбане, грошей не вистачає... набридло!
Intérieur mal tenu, manque d’argent... embêtement !
Яка молодість, мій імператоре! Мене трохи тішить те, що багато хто думає, ніби я розважаюся. Але ті, хто знає мене близько — як Блан, і слуги! — знають, що ми нікого не бачимо. І справді, ми нікого не бачимо... Зупиняюся, бо якщо напишу ще десять рядків у такому тоні, то геть збожеволію або сказюся.
Quelle jeunesse, mon empereur ! Ce qui me console un peu c’est que beaucoup pensent que je m’amuse. Mais ceux qui me connaissent de près comme Blanc, et les domestiques ! Qui savent que l’on ne voit personne. Et en effet nous ne voyons personne... Je cesse, car si j’écrivais encore dix lignes dans ce ton je deviendrais folle-furieuse ou enragée.