❦
Субота, 22 грудня 1877
Амелі паплюжила мене перед паном Робер-Флері. Я здогадувалась, що вона шкодить мені, — але тепер з цим покінчено. Минулого тижня він сказав мені таке: ніколи не можна бути собою задоволеною. Жюліан — теж. Оскільки я ніколи не була собою задоволена, я почала розмірковувати над цими словами. І коли пан Робер-Флері сказав мені багато хорошого, я відповіла, що він добре робить, що говорить це, — бо я цілком незадоволена собою, занепала духом, у розпачі і т. ін., — і він широко розплющив очі.Amélie me desservait auprès de M. Robert-Fleury. Je me doutais bien qu’elle me faisait du tort mais à présent c’est fini. La semaine passée il m’a dit ceci : Il ne faut jamais être content de soi. Julian aussi. Or comme je n’ai jamais été contente de moi je me suis mise à réfléchir sur ces mots. Et quand M. Robert-Fleury m’eut dit beaucoup de bonnes choses je lui répondis qu’il faisait bien de me les dire parce que j’étais tout à fait mécontente de moi, découragée, désespérée etc. ce qui lui fit ouvrir de grands yeux.
І справді — я занепала духом. Щойно я перестаю дивувати — занепадаю духом. Це сумно.
Et en vérité j’étais découragée. Du moment où je n’étonne pas je suis découragée. C’est malheureux.
Одне слово, я досягла нечуваних успіхів; мені відкривають, що в мене «надзвичайні здібності», що я роблю «схоже», «цілісно», «точно». — «Чого вам ще бажати, панно? Будьте розсудливою», — сказав він на завершення. Він довго стояв перед моїм мольбертом.
Enfin j’ai fait des progrès inouïs, j’ai, on me le révèle « des dispositions extraordinaires », je fais « ressemblant », « d’ensemble », « juste ».- « Que voulez-vous de plus Mademoiselle ?, soyez raisonnable » a-t-il dit pour finir. Il est resté très longtemps devant mon chevalet.
— Коли малюють так, — сказав він, показуючи голову, потім плечі, — не мають права робити такі плечі.
- Quand on dessine comme ça, dit-il en montrant la tête puis les épaules, on n’a pas le droit de faire de pareilles épaules.
Мої швейцарки і я, перевдягнена, йдемо до Бонна,1 щоб він узяв нас у свою чоловічу майстерню. Звичайно, він пояснює нам, що його пʼятдесят юнаків працюють без нагляду, тож це цілком неможливо. Потім ідемо до Мункачі2 — не знаю, чи правильно пишу, — угорського живописця, у якого розкішний особняк, негарна дружина і великий талант.
Mes Suissesses et moi déguisée, nous allons chez Bonnat pour qu’il nous prenne dans son atelier d’hommes. Naturellement il nous explique que ses cinquante jeunes gens n’étant pas surveillés c’est absolument impossible. Ensuite nous allons chez Munkassy, je ne sais si je l’écris bien, un peintre hongrois, qui a un magnifique hôtel, une vilaine femme et un grand talent.
Він знає швейцарок — рік тому в них був до нього рекомендаційний лист.
Il connaît les Suissesses, elles ont eu une lettre de recommandation pour lui, il y a un an.
Мені кумедно прикидатися жебрачкою.
Ça m’amuse de me faire passer pour une gueuse.
Швейцарки вважають мене дуже знатною дамою. Якби вони знали, що для мене теж живопис — карʼєра!
Les Suissesses me pensent une très grande dame. Si elles savaient que pour moi aussi la peinture est une carrière !
Я показала їм свої руки і тулуб, який вони визнали чудовим і розкішним, — але ці негідниці наполягають на тому, що з художньої точки зору мої стегна і решта — занадто великі. На щастя, це не вада…
Je leur ai montré mes bras, et mon torse qu’elles ont trouvé admirable, et splendide, mais ces canailles persistent à dire qu’au point de vue de l’art mes hanches et le reste sont trop gros. Heureusement que ce n’est pas un défaut...
А ввечері… О! ввечері — велика насолода.
Et le soir... Oh ! le soir une grande jouissance.
(Зачіска «Ампір»3, голі руки й плечі, суцільна біла сукня і велика троянда з безліччю листків, прикріплена зовсім унизу ліфа, нижче талії. Берта, Зурло, Блан, Діна і тітка. Величезний успіх — можу сміливо це сказати, настільки це правда.
(Coiffure Empire, bras et épaules nues, robe unie blanche et une grosse rose avec beaucoup de feuilles attachée tout à fait au bas du corsage, plus bas que la taille. Berthe, Zurlo, Blanc, Dina et ma tante. Succès énorme je puis bien le dire tellement c’est vrai.
А потім, і насамперед, і понад усе — «Аїда», по-італійськи! І добре виконана.
Et puis, et surtout, et par dessus tout, « Aida », en italien ! Et bien chanté.
Це прекрасно, це правдиво, це природно, це велично, це характерно, це зворушливо, це розкішно, це дивовижно, це прекрасно, прекрасно, прекрасно. Не знаю, чи так у інших, але я так відчуваю кожну ноту, кожну фразу, кожний супровід. Все так доречно, так «цілісно» — жести, слова, ситуація, музика. Це прекрасно, це досконало. Як же, чорт забирай, хтось інший, а не я, міг зрозуміти й створити таку коштовність, такий діамант, таку досконалість щодо тону, характеру, шарму, почуття, ентузіазму.
C’est beau, c’est vrai, c’est naturel, c’est grand, c’est caractéristique, c’est émouvant, c’est splendide, c’est étonnant, c’est beau, c’est beau, c’est beau. Je ne sais si c’est ainsi pour les autres, mais moi je sens si bien chaque note, chaque phrase, chaque accompagnement. Tout est si approprié, si « d’ensemble », gestes, paroles, situation, musique. C’est beau, c’est parfait. Comment diable un autre que moi a-t-il pu comprendre et créer un pareil bijou, un pareil diamant, une telle perfection comme ton, caractère, charme, sentiment, enthousiasme.
Я помітила сьогодні ввечері, що серед сотень чоловіків, які там були, я (не побачила жодного). Це люди, що проходять, — от і все. Я помітила також, що куди веселіше дивитися на когось із приємністю. Це відволікало б від малювання. Ні, просто захоплення, вигадані головою, минули, і якщо щось прийде, то це буде… те саме — я не можу любити, як інші; робитиму, як робила… купу дурниць, що мене веселитимуть; я витворятиму і страшне, і кумедне.
J’ai remarqué ce soir que parmi les centaines d’hommes qui étaient là je (n’en ai vu aucun). Ce sont des gens qui passent, et voilà tout. J’ai remarqué aussi qu’il est plus amusant de voir quelqu’un avec plaisir. Cela distrairait du dessin. Non, c’est que les affaires de têtes sont passées, et s’il vient quelque chose ce sera... la même chose je ne peux pas aimer comme les autres, je ferai comme j’ai fait... un tas de bêtises qui m’amuseront, je ferai du terrible et du drôle.
навскоси
Як сказав Кассаньяк — сердечна справа, яка не минеться.
en travers Comme a dit Cassagnac une affaire de cœur qui ne passera pas.
Всі такі потворні.
Tout le monde est si laid.
А що, як я втрачу голову через Поля де Кассаньяка? Я його більше не бачу, але часто думаю про нього, особливо коли якась стаття в серйозній газеті чи що завгодно показує його великою людиною.
Si j’allais devenir toquée de Paul de Cassagnac, je ne le vois plus mais j’y pense souvent et surtout quand un article dans un journal sérieux, ou quoique ce soit, le fait paraître grand homme.
Ні, не те — я думаю про нього, як думаю про всіх своїх романних героїв.
Non, ce n’est pas ça, j’y pense comme je pense à tous mes héros de romans.
Я так звикла, що в мене хтось є, що мене досить дивує ця порожнеча.
Je suis si habituée d’avoir quelqu’un que je suis assez étonnée de ce vide.
Треба знайти справжню велику людину… але в кожного є свій дрібʼязковий бік, і я впевнена, що одразу його знайду — а це знищує повагу і жах, які тільки й могли б тримати мене покірною.
Il faut trouver un vrai grand homme... c’est qu’ils ont tous un petit côté et je suis sûre de le trouver de suite ce qui détruit le respect et la terreur qui seuls pourraient me tenir soumise.
Примітки
Леон Жозеф Флорантен Бонна (1833–1922) — французький академічний живописець. ↩
Міхай Мункачі (1844–1900) — угорський живописець, відомий у Парижі; жив у розкішному особняку. ↩
Зачіска «Ампір» — у дусі Першої імперії. ↩