Четвер, 25 жовтня 1877

Найбільш несподівано, коли я повертала з ательє, Маркуар прогулювався під нашими вікнами. Справжній Маркуар. У сутінках ми трохи сумнівалися — послали Тріфона.

— Чи ви пан де Маркуар?

— Пані Башкірцева просить вас зайти.

Він прибіг.

Я в мить ока вдягла плаття й пішла до вітальні потиснути руку моєму дорогому кореспондентові.

Він приходив скласти візит американці, яка живе над нами. Ось як воно буває!

Ми залишили його на обід. Прийшов о пів на шосту — пішов о пів на одинадцяту.

Я була гарна. Було дуже сердечно, дуже весело. Він питав новини про Алессандро, водночас трохи наклепуючи на нього.

Торлонья чинив... подорожі з Суворовою з Саксона до Уші, до Парижа і назад.

Я була б задоволена цим днем, якби моя академія вийшла краще... це мене дуже турбує.