❦
Субота, 20 жовтня 1877
Samedi 20 octobre 1877
Брезло отримала багато компліментів від пана Робер-Флері, я — ні. Академічний рисунок вийшов досить вдалий, а голова — ні. Я з жахом думаю: коли ж мені нарешті вдасться добре малювати?
Breslau a reçu beaucoup de compliments de M. Robert-Fleury, moi pas. L’académie était assez bonne mais la tête pas. Je me demande avec terreur quand j’arriverai à bien dessiner.
Рівно два тижні, як я працюю, — звісно, за винятком двох неділь. Два тижні!
Il y a juste quinze jours que je travaille, naturellement excepté les deux dimanches. Quinze jours !
Брезло вже два роки займається в ательє, і їй двадцять. Мені — вісімнадцять. Але Брезло багато малювала ще до того, як сюди прийшла.
Breslau travaille depuis deux ans à l’atelier et elle a vingt ans. J’en ai dix-huit. Mais Breslau a beaucoup dessiné avant de venir ici.
А я! Нікчема.
Et moi ! Misérable.
Ми ходили до театру слухати «Поля і Вірджінію».1
Nous étions au théâtre, entendre « Paul et Virginie. »
Авансцена без перегородки. Маман, тітка, Діна, я, пані Дубельт, панна Долматова (родичка й компаньйонка), стара баронеса Лізінґер — кумедна й негарна. Граф Пусловський, князь Зурло з Неаполя із сином, маленький Васконселлос і ще якийсь пан. Цукерки, туалети. На мені була та сама сукня, що на неаполітанських перегонах і під час того такого чарівного пояснення з найкрасивішим із усіх Лардерелів. Ви знаєте, вся ця історія велася, відбулася... одним словом, що хочете, — під акомпанемент «Поля і Вірджінії». Було б чудово, якби не було так неприємно.
Une avant-scène dont on a enlevé la séparation. Maman, ma tante, Dina, moi, Mme Doubelt, Melle Dolmatoff (parente et demoiselle de compagnie), la baronne Lisinger vieille, drôle et laide. Le comte Pousslowsky, le prince Zurlo de Naples et son fils, le petit Vasconcellos et encore un monsieur. Des bonbons, des toilettes. J’avais ma robe des courses de Naples et de l’explication si charmante avec le plus beau de tous les Larderel. Vous savez que toute cette histoire a été menée, accomplie... ce que vous voulez enfin aux accompagnements de « Paul et Virginie. » C’eut été charmant si ce n’était si désagréable.
Уявіть лише! Я розмовляла, говорила, трималася як порядна дівиця.
Imaginez-vous seulement ! J’ai causé, j’ai parlé, je me suis tenue enfin comme une demoiselle comme il faut.
Гадаю, що франти з партеру помітили нас — навіть були заінтриговані, — і ще якесь враження, яке я собі не приписую! О ні.
Je crois que les gommeux du parterre nous ont remarqués et même ils étaient intrigués et puis une certaine impression que je ne m’attribue pas ! Oh non.
Я жила, а тепер уже не знаю, що відбувається. Щоразу траплялися прикрощі, і це відібрало в мене змогу тішитися всім цим.
J’ai vécu, et à présent je ne sais plus ce qui se passe. J’ai eu des ennuis chaque fois, ce qui m’a ôté la faculté de m’amuser de tout cela.
Я малюю лише два тижні...
Je ne dessine que depuis quinze jours...
Боюся, що пані Дубельт і компанія — ризиковане товариство для молодих дівчат.
J’ai peur que Mme Doubelt et compagnie ne soit une société risquée pour des jeunes filles.
Як добре малює ця Брезло — і до того ж так схожа на Лардереля. Маман плакала, уявивши, що арії цієї опери нагадали мені про любовні речі... нудні — так, нудні.
Comme cette Breslau dessine bien et avec ça elle ressemble tant à Larderel. Maman a pleuré s’imaginant que les airs de cet opéra me rappelaient des choses amoureuses... ennuyeuses, oui.
Усе було проти мене. Я скаженію до скреготу зубів!!... тим більше що це минуло і ніщо не вирве цього бридкого шматка з мого існування.
Tout m’a été contraire. J’en rage à ronger du fer II... d’autant plus que c’est passé et que rien ne retirera ce vilain morceau de mon existence.
Примітки
Paul et Virginie — опера Віктора Масе (1876) за однойменним романом Бернардена де Сен-Пʼєра (1788). ↩