Неділя, 14 жовтня 1877

Як можна не обожнювати Верді. Я не знаю нічого чудовішого за його «Аїду».¹ Кожен акорд і кожна фраза говорять. [Закреслені рядки: Я справді думаю, що зрозумієш] і зміст п'єси, і в якій країні відбувається дія, і взагалі все — не бачачи сцени й не чуючи слів. Саме в цьому сенсі я ставлю «Аїду» вище за всю музику світу. І ще — яка чарівність, яка сила, яке вишукане почуття.

Знаєте, я говорю не з ученого погляду — не зумію й шкода було б. Насолоджуєшся більше... більше насолоджуєшся, не знаючи, як це зроблено.

Не маючи займатися музикою серйозно, я знаю з неї лише те, що потрібно людині зі смаком, яка не хоче складати.

Саме цього вечора, граючи арії з «Аїди» на мандоліні, я нею захоплюся. Я забула про музику... музика налаштовує на життя, на веселість, на сльози, на кохання, на все, що хвилює, радує й мучить, — тоді як малювання — це праця, яка відриває тебе від землі й робить байдужим до всього, крім мистецтва.

Мене виводили до Булонського лісу, погода чудова і повітря таке ніжне, що я думала, ніби перебуваю в Італії. Треба щось придумати на неділю — мені прикро губити один день на тиждень, бо я не вмію відпочивати: коли відпочиваю — нудьгую.

Звичайно, вивчення музики вимагає такої ж зосередженості, того ж спокою, — але якщо трохи займаєшся нею для себе або для інших, мусиш зазнавати всіх її впливів.

Захоплюєшся малюванням, живописом, але вони ніколи вас не [Замазане слово: зроблять...] — я сказитися можу, коли не можу висловити думку!!

Втім, я кажу речі досить відомі — я хочу тільки, щоб знали, що я про них думаю.

Музика «Аїди» — як «Гретхен» Макса. Вона говорить, вона розповідає вам всю історію — до найменших відтінків; запевняю вас, відчувається, де відбувається сцена — у кімнаті чи надворі, вдень чи вночі, — тільки слухаючи музику.

Поки я кажу ці абстрактні речі, «Франція, задихаючись», чекає результатів виборів. Бо сьогодні вибори. Маршал, мабуть, погано пообідав сьогодні ввечері. Мені так шкода, що нема нікого, хто тримав би мене в курсі всіх цих інтриг.