❦
Середа, 26 вересня 1877
Mercredi 26 septembre 1877
«Що королева фіалок тут — я не сумніваюся. Але коли ж мені буде дозволено увійти до її царства???»
« Que la reine des violettes soit ici, je n’en doute pas. Mais quand pourrai-je être admis dans son royaume ??? »
Це мені, саме мені написав Лардерель ці рядки, щойно прибувши до Неаполя.
C’est à moi, bien à moi que Larderel écrivait ceci au moment même de son arrivée à Naples.
А потім... А! Це надто довга історія — і ви знаєте про цей безглуздий «крах» не гірше за мене.
Et puis... Ah ! c’est trop long et vous savez comme moi cette dégringolade absurde.
Нарешті!
... Enfin !
Сукні не сидять — і це мене дратує!
Les robes vont mal et ça m’embête !
Ми були у знаменитого ворожбита Едмона. Його вислали за пророцтво, виголошене Імператорові, — одне слово, він вважається найповажнішим серед своїх.
Nous étions chez le fameux tireur de cartes Edmond. Il a été exilé pour une prédiction à l’Empereur, et en un mot, c’est l’homme sérieux parmi les siens.
Він розклав мені карти, рахував, поєднував, думав — і зрештою заявив, що нічого не може розгледіти, що все — хаос. Цікава деталь: грошей не взяв.
Il m’a tiré les cartes, a calculé, combiné, pensé, et finit par me déclarer qu’il n’y pouvait rien distinguer, que c’était un chaos. Détail curieux : il n’a pas accepté d’argent.
Ми обідали в ресторані, коли увійшов Сорія — і ми пообідали разом, а потім перейшли до салону, де нікого не було. Сорія співав, я грала на мандоліні — і так до десятої вечора. Манери в цього пана не зовсім із «великого століття», але він так гарно співає — і кажуть, що він такий вродливий. Хай там як, музикувати з ним приємно.
Comme nous dînions au restaurant, Soria est entré, on a dîné ensemble après quoi on passa dans le salon où il n’y avait personne. Soria a chanté, j’ai joué de la mandoline et comme ça jusqu’à dix heures du soir. Le monsieur n’a pas précisément les manières du grand siècle, mais il chante si bien, et puis on dit qu’il est si beau. Dans tous les cas c’est agréable de faire de la musique avec lui.
Не знаю, куди їхати, відколи [Слово викреслено] Рим ухвалено без змін, — це нестерпно! Я думала — Рим неможливий, як і раніше, і хоча б це було добре: лишалися б у Парижі без вагань. А тепер...
Je ne sais où aller depuis [Mot cancellé] qu’on a admis Rome sans changement, c’est insupportable ! Je pensais Rome comme avant impossible, et il y avait ça de bon qu’on restait à Paris sans hésiter. Et maintenant...
Утримали б мене тут ательє Жюліана і ще можливість (?) потрапити на бали Президентського палацу. А там — жодних балів на обрії.
Ce qui me retiendrait ici c’est l’atelier Julian et aussi la possibilité (?) d’aller aux bals de la Présidence. Tandis que là il n’y a pas de bals à l’horizon.
Хотіла б бути на карнавалах у Римі, Неаполі та Мілані. Мілан — пізніше за інших, але Рим і Неаполь — водночас. Як тут бути?
Je voudrais être aux carnavals de Rome, de Naples et de Milan. Milan est après les autres, mais Rome et Naples en même temps. Comment faire ?
Гадаю, найрозумніше — залишитися в Парижі й чекати якоїсь нагоди для Риму; якщо її не буде, поїдемо до Італії лише на карнавал і до Неаполя, де в нас є друзі. Це найрозумніше рішення, єдино можливе. На ньому й треба зупинитися. У Неаполі можна завести звʼязки.
Je crois que le plus sage serait de rester à Paris en attendant quelque chose pour Rome, si ce quelque chose ne venait pas, on n’irait en Italie que pour le carnaval et à Naples où nous avons des amis. C’est le parti le plus sage, le seul possible. Auquel il faut s’arrêter. A Naples on peut se créer des relations.