❦
# Середа, 15 листопада 1876 (3 листопада)
Середа, 15 листопада 1876 (3 листопада)
Mercredi 15 novembre 1876 (3 novembre)
Минулої неділі мене розбудили діти Надін, яких уночі привезли з Чернякивки.
Dimanche dernier je fus réveillée par les enfants de Nadine qu’on amena pendant la nuit de Tchernakovka.
Я поснідала зі своїми, після чого батько навідався до них і надіслав дітям дві бонбоньєрки.
Je déjeunai avec les miens, après quoi mon père vint leur faire une visite et envoya deux bonbonnières aux enfants.
Уже другий день поспіль Полтава мене бачить, і хоч я в дорожньому вбранні, тобто в сукні з сірого сукна та чорному оксамитовому капелюшку, люди припадають до вікон, коли я проходжу, і я здаюся їм дивовижею...
Voilà deux jours de suite que Poltava me voit et bien que je sois en costume de voyage, c’est-à-dire robe de drap gris et bonnet de velours noir, on se met aux fenêtres quand je passe, et je leur semble une curiosité...
Товариство Срібного Серця1 щойно поповнилося двома членами: Марією Єгорівною Бабаніною (Лолою) та Магдегедою Кіндратівною Бабаніною (Надін).
La société du Coeur d’Argent vient d’être augmentée de deux membres: Marie Yégorovna Babanine (Lola) et Madegeda Kondratievna Babanine (Nadine).
Зрештою, у неділю ввечері я виїхала з батьком, побачивши за останні два дні в Росії князя Мішеля, Геданова та інших.
Enfin c’est dimanche soir que je suis partie avec mon père, après avoir vu pendant mes derniers deux jours de Russie le prince Michel, Gedanoff, etc.
На вокзалі зі мною була тільки родина, але багато незнайомців із великою цікавістю розглядали наш «батаклан»2.
A la gare il n’y eut que ma famille avec moi, mais beaucoup d’inconnus qui regardaient notre « bataclan » avec une grande curiosité.
Сама лише подорож до Відня коштує мені близько пʼятисот карбованців.
Le voyage seul jusqu’à Vienne me coûte près de cinq cents roubles.
Я за все заплатила сама. Коні їдуть із нами під наглядом Шоколада та Кузьми, батькового камердинера. Я хотіла взяти Віктора, але Кузьма, охоплений жагою мандрів, прийшов благати, на російський манір, щоб узяли його; оскільки мені було байдуже, я погодилася. Шоколад наглядатиме, бо Кузьма — щось на кшталт лунатика, який дуже легко може колись так замріятися, рахуючи зорі, що в нього заберуть і коней, і навіть одяг. Одружившись із дівчиною, яку давно кохав, він був такий щасливий, що в самий день весілля після і після церемонії він утік у сад і понад дві години пролежав на траві, плачучи й поводячись як божевільний; він трохи такий і є, гадаю, а його сторопілий і непевний вигляд робить його вельми примітним зразком недоумкуватості.
J’ai payé pour tout moi-même. Les chevaux partent avec nous sous l’escorte de Chocolat et de Kousma valet de chambre de mon père. J’allais prendre Victor mais Kousma dévoré du désir de voyages vint supplier à la manière russe de le prendre; comme cela m’était indifférent je consentis. Chocolat surveillera car Kousma est une manière de lunatique qui peut très facilement s’oublier un jour à compter les étoiles au point de se laisser enlever les chevaux et même son habit. En épousant une fille qu’il aimait depuis longtemps il fut si heureux que le jour même du mariage après la et après la cérémonie il s’enfuit au jardin et resta plus de deux heures couché sur l’herbe à pleurer et à se conduire comme un fou, il l’est un peu, je crois, et son air effaré et chancelant le rend un être très remarquable comme imbécilité.
Батько все ще лютував, а я походжала вокзалом, мов у себе вдома, під поглядами найнапахченішого полтавського наброду — сюди приходять збавляти час у вокзальному ресторані.
Mon père rageait toujours, quant à moi je me promenais par la gare comme chez moi sous les yeux de la canaille la plus parfumée de Poltava, ici on vient passer son temps au restaurant de la gare.
Паша тримається від мене осторонь, і добре робить. Напередодні, поки батько був у Клубі, замість лягати спати я зайшла до його кімнати й пробула там до третьої години ночі в товаристві зеленого чоловіка, скаржачись на «того, кого ви знаєте, Пашо», і читаючи йому найзворушливіші уривки цього Щоденника.
Pacha se tient éloigné de moi et il fait bien. La veille, pendant que mon père était au Club, au lieu de me coucher je passai dans sa chambre et j’y suis restée jusqu’à trois heures du matin en compagnie de l’homme vert, à me plaindre contre « l’homme que vous savez, Pacha » et à lui lire les passages les plus touchants de ce Journal.
В останню хвилину помітили, що бракує одного пакунка; знялася ціла буря, усі забігали врізнобіч, Амалія виправдовувалася, я дорікала їй, що вона погано служить. Публіка слухала й тішилася, і, бачачи це, я подвоїла своє красномовство мовою Данте3. Мене це бавило передусім тому, що потяг на нас чекав. Ось що добре в цій клятій-країні: тут пануєш.
Au dernier moment on s’aperçut qu’un paquet manquait, il s’éleva comme une tempête, et on se mit à courir de tous côtés, Amalia se justifiait, je lui reprochais de mal servir. Le public écoutait et s’amusait, ce que voyant je redoublai d’éloquence dans la langue de Dante. Ça m’amusait surtout parce que le train nous attendait. Voilà ce qu’il y a de bon dans ce fichu-pays; on y règne.
Олександр, Поль і Паша зайшли до купе, але третій дзвінок уже сповіщав про відправлення, навколо мене штовхалися.
Alexandre, Paul et Pacha entrèrent dans le coupé, mais la troisième sonnette annonçait le départ, on se poussait autour de moi.
— Полю, Полю, — гукав зелений чоловік, — дай-бо мені хоч попрощатися!
— Paul, Paul, criait l’homme vert, laisse-moi donc dire adieu au moins !
— Та пропустіть же його, — кажу я. Він поцілував мені руку, а я поцілувала його в щоку, біля ока. Зрештою, такий звичай у Росії, тільки я ніколи його не дотримувалася.
— Laissez-le donc avancer, dis-je ? Il me baisa la main et je l’embrassai sur la joue., près de l’œil. D’ailleurs c’est l’usage en Russie, seulement je ne m’y suis jamais conformée.
Чекали тільки свистка, він не забарився.
On n’attendait que le sifflet, il ne tarda pas.
— Ну? — мовила я.
— Eh bien ? fis-je.
— Я ще встигну, — сказав зелений чоловік.
— J’aurai encore le temps, dit l’homme vert.
Потяг почав повільно рушив, і Паша почав говорити дуже швидко, але не тямлячи, що каже.
Le train se mit s’ébranla lentement et Pacha commença à parler fort vite mais ne sachant pas ce qu’il disait.
— До побачення, до побачення, та зіскакуйте ж!
— Au revoir, au revoir, sautez-donc !
— Так, прощавайте, до побачення.
— Oui, adieu, au revoir.
І він зіскочив на платформу, востаннє поцілувавши мені руку. Собачий поцілунок, відданий і шанобливий.
Et il sauta sur la plate-forme après m’avoir baisé une dernière fois la main. Baiser de chien, fidèle et respectueux.
— Ну ж бо, ну ж бо! — гукав батько зсередини купе, бо ми були в коридорі вагона.
— Eh bien eh bien ! criait mon père de l’intérieur du coupé car nous étions dans le corridor du wagon.
Я підійшла до нього, але була така засмучена болем, якого сама ж і завдала, що тут-таки лягла й заплющила очі, щоб досхочу поринути в думки.
Je vins auprès de lui, mais si affligée de la douleur dont j’étais la cause que je me couchai aussitôt et fermai les yeux pour songer à mon aise.
Бідолашний Паша, любе й шляхетне дитя, якщо я за чимось і жалкую в Росії, то це за цим золотим серцем, цією вірною вдачею, цим прямим розумом.
Pauvre Pacha, cher et noble enfant, si je regrette quelque chose en Russie c’est ce cœur d’or, ce caractère loyal, cet esprit droit.
Чи справді я засмучена?... Так, якби можна було лишатися байдужою до справедливих гордощів від того, що маєш такого... друга. Його румʼянець, його збентеження чарували мене, і що більше він бентежився, то більше я його облягала. Це погано? А чому. Якби я не припала йому до смаку, мої батареї не мали б ані найменшого успіху. Отже... досить уже. Шана й повага чоловікові, спогад про якого назавжди приємно закарбується в моїй памʼяті.
Suis-je vraiment affligée ?... Oui, s’il était possible d’être insensible au juste orgueil d’avoir un pareil... ami. Ses rougeurs, son trouble me charmaient et plus il se troublait plus je l’assiégeais. C’est mal ? Et pourquoi. S’il ne m’avait pas trouvée à son goût, mes batteries n’auraient pas eu le moindre succès. Ainsi... c’en est assez. Honneur et respect envers un homme dont le souvenir restera toujours agréablement gravé dans mon esprit.
Того ж вечора ми зустріли якусь Марію Перлик, сорокарічну панну, доньку шинкаря з великого шляху — її знають усі тутешні люди, що подорожували ще до залізниць. Вона була на маминому весіллі й прийшла щоб мене побачити зі свого буфету на станції Водяна, щоб мене побачити.
Ce soir même nous rencontrâmes une certaine Marie Perlik, demoiselle de quarante ans, fille d’un aubergiste de grand chemin, comme de tous les gens du pays qui ont voyagé avant les chemins de fer. Elle a assisté au mariage de maman et vint pour me voir de son buffet de la station Vodianaga pour me voir.
Вона розповіла мені, між іншим, що в тому самому потязі їде пан Новосельський, який колись давно знав мою матір і дуже хотів би мене побачити. Я чула це імʼя від мами, та й воно дуже відоме, а свого часу тільки й мови було, що про його велетенські починання, мільйони та банкрутства, не менш велетенські, ніж самі починання.
Elle me raconta entre autre que dans le même train se trouvait M. Novosselsky qui ayant connu il y a longtemps ma mère, désirerait beaucoup me voir. J’ai entendu ce nom de maman, d’ailleurs il est très connu et à une certaine époque il n’a été question que de ses entreprises gigantesques, de ses millions et de ses ruines non moins gigantesques que ses entreprises.
На наступній станції панна Перлик (вона їде до брата, за годину їзди звідси) привела до мене цього добродія. Знайомство було... дивне, але, але він знав, хто я, а я — хто він, і все минуло дуже добре. Новосельського, з його мінливими статками, приймали всюди, навіть при російському та французькому дворах, тож це людина з гарними манерами і приємна.
A la prochaine station Mlle Perlik (elle va à une heure de distance chez son frère) m’amena ce monsieur. La présentation était... bizarre, mais, mais il savait qui j’étais et moi que lui et ça se passa fort bien. Novosselsky par suite de ses fortunes diverses a été reçu partout, même à la cour de Russie et de France, c’est donc un homme de bonnes façons et agréable.
Він робив для мене все, що тільки можна уявити, дав мені свою подушку, пледи й був надзвичайно любʼязний.
Il me rendit tous les services imaginables, me donna son coussin, ses plaids, et fut de la dernière amabilité.
Тепер він міський голова Одеси. Вельми завидна посада, надто в Одесі.
A présent il est maire de la ville d’Odessa. Position très enviable, surtout à Odessa.
Мер російською зветься «голова», як і голова на плечах, а мерія — «дума», тобто думка4. Хіба не цікаво?
Le maire en russe se nomme Golova (tête) et la mairie, Douma (la pensée). N’est-ce pas curieux ?
Наступний день, понеділок, минув без жодних пригод аж до вечора. Ми попрощалися з Новосельським і дізналися, що за наказом згори вивіз коней із Російської імперії заборонено!5
Le lendemain lundi se passa sans aucun incident jusqu’au soir. Nous nous séparâmes avec Novosselsky et nous apprîmes que par suite d’un ordre supérieur la sortie de chevaux de l’Empire de Russie était défendue !
Ми лишаємо їх у Бірзулі й рушаємо далі, сподіваючись якось залагодити справу на кордоні, куди прибуваємо у вівторок уранці. Оскільки ми маємо листа від начальника станції Бірзула, відданого Новосельському, начальник станції Волочиськ одразу ж до наших послуг — молодий поляк, що говорить французькою і має вигляд пана.
Nous les laissons à Birzoula et continuons notre chemin espérant quelque arrangement à la frontière où nous arrivons mardi matin. Ayant une lettre du chef de gare de Birzoula dévoué à Novosselsky, nous avons de suite à nos ordres le chef de gare de Voloczysk, un jeune polonais parlant français et ayant l’air d’un monsieur.
Завдяки йому не відкрили жодної валізи, жодної скрині, і нам довелося заплатити тільки за цигарки, які я сама задекларувала. Заспокойтеся, це подарунки для Ніцци.
Grâce à lui on n’ouvrit pas une malle, pas une caisse et nous n’avons eu à payer que pour les cigarettes que j’ai déclarées moi-même. Rassurez-vous, ce sont des cadeaux pour Nice.
Що ж до коней, ми лишаємо Кузьмі письмову інструкцію і доручаємо його начальникові станції Волочиськ, як і попереднім начальникам. Нам довелося пробути у Волочиську до вечора, чекаючи наступного потяга, у товаристві однієї міщанської російської родини, від якої мені робилося млосно.
Quant aux chevaux, nous laissons une instruction écrite à Kousma et le recommandons au chef de gare de Voloczysk ainsi qu’aux chefs précédents. Nous dûmes rester jusqu’au soir à Volocsysk, à attendre le train suivant, en compagnie d’une bourgeoise famille russe qui me faisait mal au cœur.
Цей надлишок часу не завадив нам спізнитися через скриньку з цигарками, яку ніяк не могли забити, бо Шоколад запхав туди свої старі брудні чоботи. Але начальник станції, сама любʼязність, затримав для нас потяг на пʼять хвилин, наче ми були в Полтаві.
Cette superfluité du temps ne nous empêcha pas d’être en retard à cause de la boîte aux cigarettes qu’on ne pouvait parvenir à clouer Chocolat y ayant fourré ses vieilles bottes crottées. Mais le chef de gare étant l’amabilité même le train nous attendit pendant cinq minutes, comme si nous étions à Poltava.
Тієї ночі, з вівторка на середу, я чудово спала в ліжку, мов у готелі, бо батько взяв місця в нічному вагоні — дуже зручному й заледве трохи дорожчому за звичайний перший клас.
Cette nuit, de mardi à mercredi, je dormis fort bien dans un lit comme à l’hôtel, mon père ayant pris des places dans le wagon de nuit, wagon très confortable et à peine un peu plus cher que la première classe ordinaire.
Оскільки було ще не пізно, а я вже лежала, я взялася читати славнозвісну «Молодість короля Анрі»6. Ах! якби я прочитала її раніше, цю добру книжку! Нічого не сталося б з Антонеллі. Цей шахрай списував одного з найогидніших героїв. І списував явно. На кожній сторінці мене брали маленькі напади обурення. І як же я принижена тим, що мене обдурило молоде щеня, що я звернула увагу на покращений різновид Мішеля Ерістова! Для чого ж потрібні романи? Та ось бачите, хай йому грець! Щоб не помилятися щодо панів, які відтворюють героїв панів Понсона дю Тераля та Ксавʼє де Монтепена. Ах! якби це ще був Дюма, було б чудово: Дюма вкладає у свої книжки шляхетність і честь, навіть коли в них трапляються самі лише підземелля та шовкові драбини. От тільки ці панове вкладають у це саму лише найдурнішу розпусту.
Comme il n’était pas tard et que j’étais couchée je me mis à lire la fameuse « Jeunesse du roi Henri ». Ah ! si je l’avais lu avant, ce bon livre ! Il ne serait rien arrivé avec Antonelli. Ce coquin copiait un des héros les plus répugnants. Et copiait visiblement. A chaque page j’avais de petits accès d’indignation. Et comme je suis humiliée d’avoir été dupée par un jeune chien, d’avoir fait attention à une espèce améliorée de Michel Eristoff ! A quoi servent les romans ? Eh vous le voyez, pardieu, bien ! A ne pas vous tromper sur le compte des messieurs qui reproduisent des héros de M. M. Ponson du Terrai! et Xavier de Montépin. Ah ! si c’était encore Dumas, ce serait superbe, Dumas met de la noblesse et de l’honneur dans ses livres lors même qu’on n’y rencontre que souterrains et échelles de soie. Mais ces messieurs n’y mettent que la plus bête des dépravations.
І, як я бачу, Пʼєр Антонеллі, небіж славетного кардинала того ж прізвища, мав мене за міщанку XVI століття.
Et à ce que je vois, Pierre Antonelli, neveu de l’illustre cardinal du même nom, m’a prise pour une bourgeoise du XVIe siècle.
Мораль: треба читати найгірші книжки, позаяк саме їх читає більшість панів, з якими ми маємо честь стикатися.
Moralité: Il faut lire les plus mauvais livres attendu que ce sont ceux-là qui sont lus par la plupart des messieurs que nous avons l’honneur de coudoyer.
Я у Відні.
Je suis à Vienne.
З фізичного боку подорож була бездоганна: я добре спала, добре їла й залишаюся охайною. Це найголовніше і можливе лише в Росії, де топлять дровами, а у вагонах є вбиральні.
Physiquement parlant, mon voyage a été parfait, j’ai bien dormi, bien mangé et je suis propre . C’est le principal et possible en Russie seulement où l’on chauffe avec du bois, et où les wagons ont des cabinets de toilette.
Батько був цілком стерпний, ми грали в карти й кепкували з подорожніх. Тільки сьогодні ввечері він утнув одну зі своїх штук.
Mon père a été très passable, nous avons joué aux cartes et nous nous sommes moqués des voyageurs. Seulement ce soir il fit une histoire de sa façon.
Він узяв ложу в Опері, але відмовився супроводжувати мене туди інакше, як у дорожній сукні.
Il prit une loge à l’Opéra, mais refusa de m’y accompagner sinon en robe de voyage.
— Ви користаєтеся з мого становища, — кажу я, — але я не потерплю, щоб хтось дозволяв собі розкіш мене тиранити; я не піду, на добраніч!
— Vous profitez de ma position; dis-je, mais je ne permets pas qu’on se donne le luxe de me tyranniser, je n’irai pas, bonsoir !
І ось я в себе. Моє становище? Так, у мене ні шеляга. Бо в мене є тільки векселі на Париж, які доти мені ні до чого. Змушена покинути коней, я дала Кузьмі пʼятсот карбованців і лишилася зі своїми пʼятдесятьма тисячами франків, але у векселях.
Et me voilà chez moi. Ma position ? Oui, je n’ai pas le sou. Car je n’ai que des traites sur Paris qui ne me servent pas avant. Devant abandonner les chevaux je donnai cinq cents roubles à Kousma et suis restée avec mes cinquante mille francs mais en traites.
Я кажу про це батькові, який ображається й прибирає найшляхетнішої постави, вигукуючи, що йому начхати на витрати і що витрачати на мене йому нічого не варто — стільки він за життя витратив.
Je le dis à mon père, qui s’offense et prit l’attitude la plus noble en criant qu’il se moquait des dépenses et que dépenser pour moi ne lui coûtait rien tant il avait dépensé dans sa vie.
Тут пахне Європою. Високі й горді будинки підносять мій дух майже так само високо, як їхній останній поверх. Низькі полтавські оселі пригнічували мене.
Ça sent l’Europe ici. Les maisons hautes et fières me relèvent les esprits presque aussi haut que leur dernier étage. Les basses habitations de Poltava m’écrasaient.
За чим я шкодую, то це... за вчорашнім освітленням вагонів. Світло, що падає зі стелі, має зовсім особливий чар. По-перше, воно не розтинає кімнати й змушує погляд пробігти всю її висоту, бо очі одразу звертаються до світла; тож лінії та гармонія приміщення не руйнуються, а сяйво, спадаючи згори, наче розливається на вас і на все довкола, мов таємнича й сповнена величі ласка.
Ce que je regrette c’est... l’éclairage des wagons d’hier. La lumière venant du plafond a un charme tout particulier. D’abord, elle ne coupe pas la chambre et oblige le regard à en parcourir toute la hauteur car les yeux se portent aussitôt vers la lumière, de cette façon les lignes et l’harmonie de l’appartement ne sont pas détruites et la clarté tombant d’en haut semble se répandre sur vous et sur tout ce qui vous entoure, comme une faveur mystérieuse et pleine de majesté.
на полях
Пʼєр Антонеллі. Пʼєтро Антонеллі. Пʼєр Антонеллі. Кардинал Антонеллі Кардинал.
dans la marge Pierre Antonelli. Pietro Antonelli. Pierre Antonelli. Cardinal Antonelli Cardinal.
Серед усього цього, під час подорожі й після неї, чи стою я, чи сиджу, чи лежу — моя думка завжди повертається до того самого: кардинал помер. Оскільки з пророцтва Монґрюель нічого не справдилося, я більше ніколи про нього не говоритиму. Щодо сомнамбул, то є лише Алексіс, але він не пророкує майбутнього, бо він не шарлатан. Та згадайте ворожіння Моро на картах. Але не говорімо про це, доки не побачимо, чи воно справдиться. Поговорімо про дійсність. Кардинал помер. Якби він мав ласку зробити це раніше... а втім, вийшло б на те саме.
Au milieu de tout cela, pendant et après le voyage, que je sois debout ou assise, ou couchée ma pensée revient toujours au même point : Le cardinal est mort. Comme rien ne s’est accompli de la prédiction de la Mongruel je n’en parlerai plus jamais. En fait de somnambule il n’y a qu’Alexis, mais il ne prédit pas l’avenir puisqu’il n’est pas charlatan. Mais rappelez-vous de la prédiction des cartes de la Moreau. Mais n’en parlons pas avant d’en voir l’accomplissement. Parlons de la réalité. Le cardinal est mort. S’il avait eu la bonté de le faire plus tôt... au fait, ça reviendrait au même.
Ет! Що мені до цієї родини італійських фатів, шарлатанів і виробників крейдяних статуй! Геть, до біса!7
Hé ! Qu’ai-je à faire avec cette famille de faquins italiens, de charlatans et de fabricants de statues de craie ! Via e al diavolo.
Кардинал помер. Коли Паша поклав переді мною цю депешу, я зашарілася, а пальці мої тремтіли мало не годину — я приховала це, лагодячи капелюшок.
Le cardinal est mort. Lorsque Pacha me mit sous les yeux cette dépêche, j’ai rougi et mes doigts ont tremblé pendant près d’une heure, ce que je dissimulai en arrangeant un chapeau.
Він помер, і я, сама не знаю чому, цьому радію.
Il est mort et, je ne sais pourquoi, je m’en réjouis.
Мені здається, що впала якась велика перешкода. Але перешкода чому? Хто зна?8
Il me semble qu’un grand obstacle est tombé. Mais un obstacle à quoi ? Chi lo sa ?
О, яка мука, коли я думаю про Рим.
0 quel tourment quand je pense à Rome.
Я хочу вчитися, і все мені заважає. Мої таланти марнуються, час спливає. У мене немає ні поступу в навчанні, ні світських утіх.
Je veux étudier et tout m’en empêche. Mes talents se perdent, le temps passe. Je n’ai ni avancement en étude, ni plaisirs mondains.
Це смерть.
C’est la mort.
«Життя без слави — супутниця смерті для людини9»
« Est socia mortis homini vita ingloria »
Я не знаю, в який бік кинутися.
Je ne sais de quel côté me jeter.
До Рима! Безперечно, до Рима, але скільки часу вже втрачено. Я надолужу його влітку. Більше мені не треба їхати до Росії. А хтозна?
A Rome ! Sans doute à Rome, mais que de temps perdu déjà. Je le rattraperai en été. Je n’ai plus de voyage en Russie à faire. Et qui sait ?
Кардинал помер.
Le cardinal est mort.
Я віддам свої пʼятдесят тисяч франків тому, хто морально знищить мені Пʼєра Антонеллі; нині такого немає, а потім у мене вже не буде грошей.
Je donnerai mes cinquante mille francs à celui qui m’anéantirait moralement Pierre Antonelli; il n’y a personne pour le moment et après je n’aurai plus d’argent.
Та будьмо ж спокійні, нічого не втрачено, і настане день, коли я помщуся, тобто коли Бог за мене помститься. Він справедливий.
Mais soyons donc tranquille, rien n’est perdu et il viendra un jour où je me vengerai, c’est-à-dire où Dieu me vengera. Il est juste.
Я хотіла перечитати минулу пʼятницю 13 жовтня і справді не змогла. Це осоружно.
J’ai voulu relire vendredi 13 octobre dernier et vraiment je n’ai pas pu. C’est odieux.
Примітки
«Срібне Серце» (фр. Cœur dʼArgent) — приватне коло довірених близьких Марі, добірне товариство, яке вона заснувала й підтримувала упродовж цих років. ↩
Фр. bataclan — слівце Марі на позначення метушні й гармидеру її дорожнього почту. ↩
Мова Данте — італійська. Марі лаяла свою покоївку Амалію італійською, влаштувавши виставу для полтавського натовпу. ↩
Golova (рос. голова) — буквально «голова», тобто міський голова. Douma (дума) — буквально «думка», а також «рада». Марі тішать такі етимологічні дивовижі. ↩
Заборона вивозу коней була повʼязана з військовою мобілізацією напередодні російсько-турецької війни, оголошеної у квітні 1877 року. Коні були стратегічним військовим ресурсом. ↩
«Молодість короля Анрі» — сенсаційний історичний роман Понсона дю Тераля, дія якого розгортається за часів французьких релігійних воєн. Марі впізнає в спокусницьких прийомах Антонеллі ходи, запозичені просто зі злодійства роману. ↩
В оригіналі італійською: «Via e al diavolo». ↩
В оригіналі італійською: «Chi lo sa?» ↩
В оригіналі латиною: «Est socia mortis homini vita ingloria». ↩