— Та просто. Навіщо ці недомовки? Чому не бути простим і відвертим; я не глузуватиму, а якщо засміюся, то це нерви й нічого більше. Я найнещасніша з усіх створінь, і ніхто мене не жаліє.

— Та просто. Навіщо ці недомовки? Чому не бути простим і відвертим; я не глузуватиму, а якщо засміюся, то це нерви й нічого більше. Я найнещасніша з усіх створінь, і ніхто мене не жаліє.
— Ви, нещасна?
— Я, нещасна.
— Ха! ха! ха!
— Дурень.
— Дякую.
— Отже, я вам більше не подобаюся...
— Ви мені подобаєтеся.