Субота, 20 травня 1876

О пів на десяту ми від'їжджаємо в супроводі Потехіна й Найнера, який прислуговує нам, мов принцесам. Входячи на вокзал, тітка знайшла там Антонеллі — він стояв з усмішкою перед годинником, що показував трохи менше п'яти хвилин. Бідолаха геть розгубився, побачивши її. Ми ледве встигли обмінятися кількома словами.
— Ви приїдете до Ніцци?
— Не знаю.
Я на нього подивилась.
— Ні, — сказав він, — не зважайте, я сьогодні зранку нічого не вартий, я приїду.
— Ось це добре.
Потехін, Найнер і П'єтро стояли біля дверей вагона.
— Що ж, добродію, — каже тітка, — коли ви приїдете до Ніцци?
— Щойно батько дасть мені грошей, — відповів П'єтро.
Нічого собі — казати таке вголос. Ми від'їжджали, і це знімало всі церемонії. Він тримає мене за руку.
Яка нудьга — їхати до Ніцци!
Що дивно — і навіть невірогідно — це те, що тітка не здогадувалася про значення цього запрошення приїхати до Ніцци. Вона запрошувала його напів із ввічливості, напів — як одного з численних нещасних, яких мала творити моя переможна краса. Цей маленький епізод може дати уявлення про всю поведінку моєї первісної родини. А потім, коли скажуть, що... то здивуються. Дурниці!
До Генуї ми їдемо разом із молодим німцем, що повертається з пустелі й розповідає про свою подорож. В Орбітелло я бачу ченців-пасіоністів із Сан-Джованні-е-Паоло. А оскільки Антонеллі казав мені, що ректор цього монастиря у від'їзді, я не сумнівалась, що це він. Тому в Генуї я одразу телеграфую Антонеллі, що ми зустріли ректора й він передає свої вітання; підписано: Сан Зук... — скорочення від Зуккіні.
І ще одна депеша до Ніцци: Діна дуже хвора, я боюся віспи — якщо так, то я не приїду.
Папір, Марія, кардинал, цигарки.
Gloriae cupiditate

Примітки

«Геть розгубився» — буквально: «зовсім розкований», кінний образ: підкова злетіла, кінь збився з кроку (tout déferré).
Орбетелло — приморське містечко на півдні Тоскани на залізничній лінії Рим—Генуя, збудоване на мисі в Орбетелльській лагуні.
Отці-пасіоністи (Конгрегація Страстей) — релігійний орден, заснований 1720 р. святим Павлом від Хреста, присвячений роздумам про Страсті Христові. Їхній римський осідок — у Санті-Джованні-е-Паоло на Целійському пагорбі, де був зачинений П'єтро.
Gloriae cupiditate (лат.) — жадоба слави (класична латинська формула).