❦
Неділя, 13 лютого 1876
Dimanche 13 février 1876
Вісконті приходив уранці сказати, що сьогоднішній вечір відкладено, і натомість він пропонує запрошення на бал у німецькому посольстві.
Visconti est venu le matin pour dire que la soirée de ce soir est remise et qu’au lieu de cela il propose une invitation pour un bal à l’ambassade d’Allemagne.
Ах! Якби ви знали, як усе це мені остогидло! Я не хочу нікуди йти, я волію сидіти спокійно, аніж випрошувати ласки!
Ah ! si vous saviez comme tout cela m’ennuie ! Je ne veux aller nulle part, je préfère rester tranquille que de mendier les faveurs !
А до того ж — чи є на світі щось безглуздіше за цей мамин візит до дружини посла! Без рекомендації, без жодного представлення! Дружина посла, як чемна жінка, лишила візитну картку — на тому й скінчилося. Цілком природно, що вона не запрошує. Якби їй довелося отак приймати всіх росіян, що проїжджають через Рим...
Et puis qu’y a-t-il au monde de plus absurde que cette visite de ma mère à l’ambassadrice ! Sans présentation, sans lettre de recommandation ! L’ambassadrice, en femme polie, a laissé sa carte, et ça en est resté là. Il est bien naturel qu’elle n’invite pas. Si elle devait recevoir comme ça tous les Russes qui passent par Rome...
О другій годині, поки в нас сидить Боткін, Вісконті приходить знову, цього разу без жодної мети.
A deux heures pendant que Botkine est chez nous, Visconti vient encore, cette fois sans aucun but.
Я така пригнічена, що хоч помирай! Сорока й Ґалула вже тут і бачать, як ми вирушаємо на віллу Боргезе, де вони нас наздоганяють, потім на Пінчо і нарешті на Корсо. А ввечері вони знову тут. Ото дивні особи.
Je suis abattue à en crever ! Soroka et Galula sont là et nous voient partir pour la villa Borghése où ils nous rejoignent puis au Pincio, et enfin au Corso. Et le soir ils sont encore là. Voilà de curieux personnages.
Здається, сьогодні ввечері їх було троє, ми реготали як навіжені, бо раніше я завжди казала, що Сорока приходить заради мене, Ґалула заради Діни, а Лолі лишається вдовольнятися їхньою парасолькою.
Je crois que ce soir ils étaient trois, ça nous fait rire comme des folles, car avant je disais toujours que Soroka vient pour moi, Galula pour Dina et que Lola devait se contenter de leur parapluie.
— Боже! Це ж моя парасолька! — вигукнула Лола, побачивши цього третього.
— Dieu ! c’est mon parapluie ! s’est écriée Lola en voyant ce troisième.
Та я гадаю, що це люди пристойні, бо вони обмінювалися поклонами з принцом Умберто, принцеса Марґеріта була у своєму екіпажі з багатьма іншими вельми поважними особами.
Mais je crois qu’ils sont des gens convenables car ils ont échangé des saluts avec le prince Humberto, la princesse Marguerite, était dans sa voiture avec beaucoup d’autres de personnes très bien.
викресленоЗнаєте, тут не заведено вітатися з особами королівської крові, не будучи з ними хоч трохи знайомим.
Мені присилають ніццькі газети. Видається, що Одіффре призначив двісті франків нагороди «лише за маски» й назвав цю нагороду — приз «Соловей, що летить»1. Валіцький пише, що Даніс і дʼАспремон інакше його й не називають. Я попросила пояснень. Хотіла б знати, чи це через ту карикатуру.
On m’envoie des journaux de Nice. Il paraît [que] d’Audiffret a donné deux cents francs comme prix « pour des masques seuls » et a nommé ce prix: le prix du Rossignol che vola. Walitsky écrit que Danis et d’Aspremont ne le nomment pas autrement. J’ai demandé des explications. Je voudrais savoir si c’est à cause de la caricature.
Ні, мені все це байдуже! У кожного є свій дім2, у кожного...
Non, tout cela m’est bien égal ! Chacun a un home, chacun...
Боже! Чи ж можливо, що я стільки чекала, стільки молилася, стільки плакала, стільки кричала — і все марно!
Dieu ! Est-il possible que j’aie tant attendu, tant prié, tant pleuré, tant crié et pour rien !
За що мене так покарано! І що ж я вчинила такого жахливого? І хіба мої молитви нічого не варті? Хіба Бог мене не чує? Чи є взагалі Бог? Прости, прости, прости! Та мені просто здається неймовірним, щоб Бог християн міг дозволити, аби одне з його створінь було в такому розпачі!
Pourquoi suis-je punie ainsi ! Et qu’ai-je fait de si atroce ? Et mes prières ne valent-elles rien ? Dieu ne m’entend t-il pas ? Y a-t-il un Dieu ? Pardon, pardon, pardon ! Mais c’est qu’il me semble incroyable que le Dieu des chrétiens puisse permettre qu’une de ses créatures soient aussi désespérée !
Боже, що ж мені робити! Їхати до Росії — так, а в Росії знову буде те саме, ні, бо причина всіх нещасть — процес. Поїдемо й відкрито боронитимемося від цих ницих наклепників, треба було зробити це давно, але життя ще було стерпне, і ми зволікали через дрібʼязковість душі, через боягузтво, через дурість! Ми не передбачали, що це може накликати на нас якесь прокляття! Та тепер інша річ, це існування стало нестерпним для всіх, ми поїдемо до Росії, я поїду, інакше від мене нічого не залишиться. Треба мати мої сімнадцять років і моє здоровʼя, щоб скидатися на гарненьку жінку, терплячи водночас жахливі тортури й плачучи по всіх кутках!
Dieu, que faut-il que je fasse ! Aller en Russie, oui et en Russie ce sera encore la même chose, non, car le procès est cause de tous les malheurs. On ira se défendre ouvertement contre ces infâmes calomniateurs, on aurait dû le faire depuis longtemps, mais la vie était supportable et on traînait par petitesse d’âme, par timidité, par bêtise ! On ne prévoyait pas que cela pouvait amener une espèce de malédiction ! Mais à présent c’est autre chose, cette existence est devenue insupportable à tout le monde, on ira en Russie, j’irai, sans cela il ne restera plus rien de moi. Il faut avoir mes dix-sept ans et ma santé pour ressembler à une jolie femme tout en supportant des tortures atroces et en pleurant dans chaque coin !
Я плачу, я скаржуся, я кричу, що я проклята! Та ні! Не в тому річ. Усе через процес, бо доки в Ніццу не надходили з російських газет наклепницькі статті, доки з Росії не слали консулові ганебних паперів, усе було гаразд, усі шукали нашого товариства, але для нього це було вже занадто, і консул перший відсторонився. Його вороги вже казали, що він отримує гроші, аби приховувати наші скандальні справи, що йому платять за заступництво. Він мало не втратив посаду, відсторонився, проте лишився ввічливим і ніколи не сказав про нас лихого слова. А після консула — й усі інші, а тут наспіла пані Тютчева, рада такому приводу, й підтвердила всі ті чудові речі, що про нас казали.
Je pleure, je me plains, je crie que je suis maudite ! Eh non ! ce n’est pas cela. C’est le procès, car tant qu’on ne recevait pas à Nice des articles diffamatoires dans des journaux russes, tant qu’on n’envoyait pas de la Russie des papiers honteux au consul, tout allait bien, chacun nous cherchait, mais c’était trop fort pour lui et le consul s’est retiré le premier. Ses ennemis disaient déjà qu’il recevait de l’argent pour nous cacher nos scandaleuses affaires, qu’on lui payait sa protection. Il a presque perdu sa place, il s’est retiré tout en demeurant poli et en ne disant jamais un mot de mal de nous. Et après le consul, tout le monde, et Mme Tutcheff venue, heureuse du prétexte, elle a confirmé toutes les belles choses qu’on disait.
А ще Жоржеві скандали. Ось, ось, ось — тепер я бачу ясно. Це навіть якась полегкість — бачити, звідки йде нещастя. Присягаюся, мені від цього аж легше.
Et les scandales de Georges. Voilà, voilà, voilà, je vois clair à présent. C’est encore une espèce de satisfaction que de voir d’où vient le malheur. J’en suis toute soulagée je vous jure.
Ох! Але ж яка ганьба!
Oh ! mais quelle honte !
А я, дурепа, нічого не бачила й просила, щоб ми намагалися бувати в товаристві. Та ще й у Римі! Боже! Дякую, що Ти розплющив мені очі. Воістину! Яке це щастя — розуміти, бачити! Я знаю, що мені робити. Дякую, дякую, Боже мій, невдячна, безглузда! Тепер я бачу, що Ти змилувався наді мною! О, присягаюся, цією божественною іскрою Ти вчинив мені незмірне добро! Так, є Бог, і Бог добрий і милостивий!
Et folle que j’étais je ne voyais rien et je demandais qu’on chercha à aller dans le monde. Et même à Rome ! Dieu ! Merci de m’avoir ouvert les yeux. Vrai ! c’est un bonheur de comprendre, de voir ! Je sais ce que j’ai à faire. Merci, merci, mon Dieu, ingrate, absurde ! Je vois à présent que Vous avez pitié de moi ! Oh je jure que par cette divine étincelle Vous m’avez fait un bien immense ! Oui, il y a un Dieu et un Dieu bon et clément !
Мені лишається тільки прожити спокійно ці кілька місяців, скоритися й намагатися не бачити, що роблять інші. Запевняю вас, це важко у сімнадцять років і з моїм характером. Та я себе змушу, тим більша буде моя заслуга.
Je n’ai qu’à vivre tranquillement pendant ces quelques mois, me résigner et tâcher de ne pas voir ce que font les autres. Je vous assure que c’est dur à dix-sept ans et avec mon caractère. Mais je me forcerai, je n’en aurai que plus de mérite.
Перед якимось балом чи святом я знову ослабну, забуду правду, знову нарікатиму, але тоді мені досить буде перечитати оце. А зараз я плачу від утіхи й вдячності. Я вмить уся змінилася.
Devant quelque bal ou fête je faiblirai de nouveau, j’oublierai la vérité, je me lamenterai encore, mais alors je n’aurai qu’à lire ceci. A présent je pleure de contentement et de gratitude. Je suis toute changée en un instant.
Треба буде поквапитися, виїхати відразу після Великодня, недовго пробути в Ніцці й вирушити до Росії. Ось моя пряма дорога. Якщо я нею не піду — значить, я недостойна нічого.
Il faudra se dépêcher, partir après Pâques tout de suite, rester peu à Nice et aller en Russie. Voilà mon droit chemin. Si je ne le suis pas, c’est que je suis indigne de tout.
Тепер, коли я розмірковую, я бачу, яке я ще дитя. Молюся Богові й хочу, щоб він зробив мені все це відразу, мовби помахом чарівної палички. Він міг би це зробити, але для святої, а не для звичайної жінки.
A présent que je raisonne je vois combien je suis enfant. Je prie Dieu et je veux qu’il me fasse tout cela de suite, comme par un coup de baguette. Il pourrait le faire mais pour une sainte et non pour une femme ordinaire.
Він багато для мене зробив, він мене втішив, заспокоїв, він повернув мені життя. Шкода тільки, що ми дозволяємо діяти Вісконті — треба було від усього відмовитися. Так ми й чинитимемо відтепер.
Il a fait beaucoup pour moi, il m’a consolée, calmée, il m’a rendu la vie. C’est dommage que l’on laisse faire Visconti, il fallait tout refuser. C’est ce qu’on fera dès à présent.
Аби лиш час минав швидше! Нині тринадцяте лютого, Великдень настане десь шістнадцятого квітня, вісімнадцятого чи девʼятнадцятого ми виїдемо.
Pourvu que le temps passe plus vite ! Nous sommes au 13 février, la fête de Pâques arrivera vers le 16 avril, le 18 ou 19 nous partirons.
Досить страждань, досить смикань, досить повільних і безнастанних мук! Скінчити все за одним разом; скінчиться зле — я від цього не помру, бо досі ж не померла; скінчиться добре — щастю моєму не буде меж!
Assez de souffrances, assez de tiraillements, assez de tourments lents et continuels ! Tout finir en une fois; cela finira mal, je n’en mourrai pas puisque jusqu’à présent je ne suis pas morte: cela finira bien, mon bonheur n’aura pas de bornes !
Усе вже давно скінчилося б, якби ми поїхали до Росії. Що довше зволікаємо, то більше воно заплутується, то важче буде розплутати!
Depuis longtemps tout serait fini si on était allé en Russie. Plus on traîne, plus cela s’embrouille, plus ce sera difficile à débrouiller !
Читаючи «La Vie Mondaine»3, я знайшла серед імен у списку приїжджих такого собі пана Бефа, у Ґранд-Готелі, і мені сяйнула думка написати листа Дивовижному й надіслати його цьому панові з проханням передати панові дʼОдіффре. Та цього разу я пишу йому дуже чемно, ось почитайте:
En lisant « La Vie Mondaine » j’ai trouvé parmi les noms de la liste des étrangers, un certain M. Bœuf, au Grand Hôtel, et l’idée me vient d’écrire une lettre au Surprenant et de l’adresser à ce monsieur avec prière de remettre à M. d’Audiffret. D’ailleurs cette fois je lui écris très poliment, lisez plutôt:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à M. Bœuf, signée Henri Fichu, 13 février 1876Шановний пане,Monsieur,Дозволю собі привітати вас із підприємством, яке ви щойно започаткували. Воно вигідне з усіх боків. Адже закладу парового чищення чобіт справді бракувало такому значному місту, як Ніцца. А ви, добродію, з вашим природним і промисловим хистом, станете гідним його засновником і керманичем.Je prends la liberté de venir vous féliciter sur l’affaire que vous venez d’entreprendre. Elle est avantageuse sur tous les points. En effet un établissement de cirage de bottes à la vapeur était une chose qui manquait à une ville de l’importance de Nice. Et vous Monsieur avec vos facultés naturelles et industrielles vous en serez le digne initiateur et chef.Прийміть, шановний пане, запевнення в моїй найглибшій повазі.Agréez, Monsieur, l’assurance de mes sentiments distingués.Анрі Фішю.Henri Fichu.
Пишу ще два:
J’en écris deux autres encore:
1) Одіффре, знову.
1°/ à Audiffret, encore.
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, signée « les cireurs de bottes de Nice », 13 février 1876Ваша вельможносте!
Monseigneur !
Примітка упорядників
[Низ сторінки вилучено]
[Bas de page enlevé ]
викресленоВаша вельможносте, подумайте про тих, кого ви зробите нещасними! Згадайте банкрутство пана Крома!
[Rayé: Monseigneur, pensez aux malheureux que vous allez faire ! Songez à la faillite de M. Krom !
викресленоЧистильники чобіт міста Ніцци]
Les cireurs de bottes de la ville de Nice]
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, signée « les cireurs de bottes de Nice », 13 février 1876Юрба доведених до розпачу людей у скруті простягає до вас руки!Une foule d’homme réduits au désespoir vous tend les bras en détresse !Усі наші коробки з ваксою слугуватимуть нам віднині лиш на те, щоб вимазати тіло на знак жалоби! Подумайте, скільки чистильників ви прирікаєте на голодну смерть!Toutes nos boîtes de cirage ne nous serviront plus qu’à nous teindre le corps en signe de deuil ! Songez à la quantité de cireurs que vous allez faire mourir de faim !Згадайте, що коли ви були набагато молодші й безмірно менш зіпсуті, ви щонеділі давали нашим скромним щіткам начищати ваші чоботи, перш ніж рушити до міського саду!Souvenez-vous que quand vous étiez beaucoup plus jeune et infiniment moins corrompu, vous vous laissiez frotter les bottes par nos humbles brosses chaque dimanche avant d’aller au jardin public !Згадайте про банкрутство пана Крома!Souvenez-vous de la faillite de M. Krom !Чистильники чобіт міста Ніцци.Les cireurs de bottes de la ville de Nice.
а 2) Саетоне:
et 2°/ à Saëtone:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Saëtone, signée « les cireurs », 13 février 1876Шановний пане!Monsieur !Усі чистильники міста Ніцци навколішки благають вас відмовити вашого друга, пана Е. дʼОдіффре, від його затії.Tous les cireurs de la ville de Nice viennent vous supplier à genoux de dissuader votre ami M. E. d’Audiffret, de poursuivre son idée.Нам несила витримати його конкуренцію! Ми помремо з голоду, якщо він здійснить намір улаштувати заклад парового чищення чобіт у своїй великій їдальні, такій прегарній!Nous ne sommes pas de force pour soutenir sa concurrence ! Nous mourrons de faim s’il réalise le projet d’un établissement de cirage de bottes à vapeur dans sa grande salle à manger qui est si belle !Згляньтеся, добродію, заступіться за нас, перейміться нами — і ми зобовʼяжемося задарма чистити ваші найтонші вечірні черевички, в яких ви ступаєте легко, мов вісник богів.De grâce, Monsieur, intercédez en notre faveur, intéressez-vous à nous et nous nous engagerons à cirer pour rien vos plus fines bottines de soirée avec lesquelles vous paraissez léger comme le messager des dieux.Добродію, на милість, спробуйте умилостивити вашого друга, це буде важко, боїмося ми, бо ходить чутка, що в нього вже немає душі.Monsieur, par pitié, tâchez de fléchir votre ami, ce sera difficile, nous le craignons, car le bruit court qu’il n’a plus d’âme.Чистильники тощо.Les cireurs, etc.
Примітки
В оригіналі французько-італійською: Rossignol che vola — назва ніццької пісні, з якої й прізвисько; прихований натяк на Марі, «соловʼя», що відлетів до Рима. ↩
В оригіналі англійською: «home». ↩
La Vie Mondaine (фр.) — «Світське життя», газета, що друкувала списки прибулих знатних відвідувачів. ↩