❦
Антонеллі був мені такий любий, що, знаючи його вже два тижні, я не могла впізнати його на вулиці. Але я змусила себе ним захоплюватися. Та насправді Торлонія подобався мені куди більше.
навскоси
Антонеллі був мені такий любий, що, знаючи його вже два тижні, я не могла впізнати його на вулиці. Але я змусила себе ним захоплюватися. Та насправді Торлонія подобався мені куди більше.
en travers Antonelli était si bien aimé de moi que je le connaissais depuis quinze jours que je ne pouvais le reconnaître dans la rue. Mais Je me suis forcée à l’admirer. Mais vraiment Torlonia me plaisait bien plus.
Субота, 12 лютого 1876
Samedi 12 février 1876
За чверть дванадцята — у нас аудієнція в Папи. На віа Кондотті Доменіка помічає, що забула вервиці, тож вертаємося по них. Та коли ми вже навпроти театру Аполло, стається ще гірше!.. Виявляється, що забули листа про аудієнцію, посилаємо Фортюне у фіакрі, а самі їдемо далі. Ясна річ, нас не впускають, і ми бачимо крізь засклені двері, як проходить Його Святість. Що правда, то правда — це поважний старець, він викликає шану й зворушує своєю лагідною величчю. Але я приписую це лише тому, що він давно звик, що на нього дивляться як на бога.
A onze heures trois quarts nous avons une audience du Pape. A la via Condotti, Domenica s’aperçoit qu’elle a oublié ses chapelets, on retourne les chercher. Mais arrivés en face de l’Apollo c’est bien pis !.. On trouve qu’on a oublié la lettre d’audience, on envoie Fortuné en fiacre, et on continue son chemin. Il va sans dire qu’on ne nous laisse pas entrer et nous voyons à travers une porte vitrée le passage de Sa Sainteté. Vrai, c’est un vénérable vieillard, il inspire le respect et attendrit par sa douce majesté. Je n’attribue cela qu’à une longue habitude d’être regardé comme un dieu.
У мене болить голова, сонячно, як у Ніцці, але я відпускаю всіх і лишаюся сама.
J’ai mal à la tête, il fait du soleil comme à Nice, mais je laisse partir tout le monde et reste seule.
Барон Вісконті приходить попередити нас, що завтра о пів на десяту він представить нас панові Леґе, секретареві бельгійського посольства. Оскільки посол не влаштовує прийомів, то приймає секретар. Це буде великий музичний вечір.
Le baron Visconti vient pour nous prévenir que demain à neuf heures et demie il va nous présenter chez M. Leghait, secrétaire d’ambassade belge. L’ambassadeur n’ayant pas de maison ouverte, c’est le secrétaire qui reçoit. Ce sera une grande soirée musicale.
Як би мені хотілося могти не могти туди піти. Мені все здається, що на нас тицятимуть пальцем. А до того ж такий холодний прийом російського посла — не найкраща рекомендація. Ось як воно буде. Ми прийдемо, мене помітять, довкола нас збереться невеличке коло, і відразу скажуть: це ті Башкирцеви, в яких такий скандальний процес, і так далі, і так далі — а потім намагатимуться позбутися цих Башкирцевих. Далебі, я воліла б нікуди не ходити.
Je voudrais bien pouvoir ne pas pouvoir y aller. Il me semble toujours qu’on nous montrera du doigt. Et puis l’accueil si froid de l’ambassadeur russe n’est pas une bonne recommandation. Voilà ce qui arrivera. Nous irons, on me remarquera, un petit cercle de nous et on dira de suite: ce sont ces Bashkirtseff qui ont ce procès si scandaleux etc. etc. et puis on tâchera de se défaire de ces Bashkirtseff. Décidément j’aimerais mieux n’aller nulle part.
Поїхати, безперечно, дуже цікаво, я ніколи не бувала у світському товаристві, усе це для мене нове.
C’est très amusant sans doute d’aller, je n’ai jamais été dans le monde, tout cela est nouveau pour moi.
Сьогодні ввечері Сорок1 немає, і я пишу Одіффре два листи:
Pas de Sorokas ce soir, et j’écris deux lettres à Audiffret:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, signée « les frères moineaux de Cimiez », 12 février 1876— Коли ж ти прийдеш по свою душу?— Quand donc viendras-tu chercher ton âme ?Хіба ти не знаєш, що біла й побожна панна Башкирцева вже двічі посилала півчого російської церкви зробити нам вельми вигідні пропозиції, аби лиш ми погодилися віддати їй твою душу, яку вона хоче подарувати Етруському музеєві в Константинополі.Ne sais-tu pas que la blanche et la pieuse Mlle Bashkirtseff a envoyé, déjà deux fois, le chantre de l’église russe pour nous faire des offres très avantageuses, pourvu que nous consentissions à lui livrer ton âme dont elle veut faire don au Musée étrusque de Constantinople.То поквапся ж, тварюко!Hâte-toi donc, animal !Брати-горобчики2 із Сіміе.Les frères moineaux de Cimiez.
а потім ще оцей:
et puis celle-là:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, signée « votre oncle affectionné », 12 février 1876Любий небоже!Cher neveu !Дізнавшись про теперішню вашу скруту, поспішаю запропонувати вам місце у своїй крамниці. Ви будете у своєму середовищі, серед своїх, і вам не бракуватиме нічого — ані добрих порад, ані всілякого піклування, якого ви так потребуєте.Ayant appris votre présent embarras je viens vous offrir une place dans mon magasin. Vous serez dans votre milieu, parmi les vôtres et rien ne vous manquera ni les bons conseils ni les soins de tous genres qui vous sont si nécessaires.Ваш люблячий дядько Одіффре.Votre oncle affectionné Audiffret.
Оце вже він казитиметься.
C’est pour le coup qu’il va rager.
Прошу тітку дуже спритно й мимохідь докинути в розмові з Ґалулою кілька слів про анонімні листи, що їх я вже тиждень отримую в Римі з Ніцци.
Je prie ma tante de placer dans sa conversation avec Galula, très adroitement et légèrement, quelques mots sur les lettres anonymes que je reçois depuis une semaine de Nice, à Rome.
Вона скаже про це лише тоді, коли Ґалула спитає, як мені ведеться, — і тоді вона скаже, що дістала від мене листа, в якому й так далі, і так далі.
Elle ne le dira que lorsque Galula demandera de mes nouvelles, alors elle dira qu’elle a reçu une lettre de moi dans laquelle etc. etc.
Примітки
«Сорока» (від рос. сорока) — Маріїне примовне слівце для настирливих вуличних залицяльників; у Римі так звуть кількох таких кавалерів (зокрема Джорджо-садівника, див. запис від 16 лютого). Це те саме слово, яким у попередньому карнеті вона прозвала Одіффре — «брита́я соро́ка»; тут Марі вживає його заново для інших осіб, тож ідеться про свідоме авторське повторення прізвиська, а не про того самого чоловіка. ↩
Гра слів: фр. moineaux («горобці») співзвучне з moines («ченці»). Марі вигадала ченцям-«горобцям» жартівливий орден. ↩