❦
Присягаюся перед Богом, що більшість трагічних і ревнивих фраз про Одіффре я писала під враженням від прочитаних романів і що, пишучи їх, я вірила в них тільки наполовину, залюбки себе накручуючи. І я дуже шкодую про ці перебільшення.
на полях
Присягаюся перед Богом, що більшість трагічних і ревнивих фраз про Одіффре я писала під враженням від прочитаних романів і що, пишучи їх, я вірила в них тільки наполовину, залюбки себе накручуючи. І я дуже шкодую про ці перебільшення.
Je jure devant Dieu que la plupart des phrases tragiques et de jalousie sur Audiffret étaient écrites sous le coup de lectures romanesques et qu’en les écrivant je n’y croyais qu’à demi me montant la tête à plaisir. Et je regrette beaucoup ces exagérations.
Понеділок, 24 січня 1876
Я була у фотографа, поки готували пластинку, і розважалася тим, що розгортала книжку, називаючи навмання два числа — одне для сторінки, друге для рядка; і щоразу, коли я питала, що робить Одіффре чи що з ним діється, книжка відповідала мені чимось про одруження, тож моя остання поза вийшла жахлива. Я була змучена й стривожена.J’étais chez le photographe pendant qu’on préparait le verre, je m’occupais à ouvrir un livre en disant deux nombres au hasard, l’un pour la page, l’autre pour la ligne, chaque fois que je demandais ce que faisait Audiffret ou ce qui arrivait à Audiffret, le livre me répondait par des choses de mariage, de sorte que ma dernière pose a été atroce. J’étais tourmentée et inquiète.
У нас був архімандрит — чарівний шибеник, який, побувши військовим, постригся в ченці з розпачу, що втратив дружину. Він каже нам, що є якась пані Дукоскіна, котра дуже хоче познайомитися з мамою. Коли я повертаюся від фотографа, в голові в мене такі чорні думки, що я навіть не вбираюся й відпускаю маму з Діною гуляти без мене. Лишившись сама, я блукаю, співаю «Міньйон», мені сумно, і врешті я пишу ось що:
L’archimandrite était chez nous, c’est un charmant garnement qui après avoir été militaire s’est fait moine, de désespoir d’avoir perdu sa femme. Il nous dit qu’il y a une Mme Doukoskine qui désire beaucoup faire la connaissance de maman. En rentrant de chez le photographe de si noires pensées me remplissent la tête que je ne fais pas toilette et laisse maman et Dina sortir sans moi. Restée seule j’erre, je chante Mignon, je suis triste et je finis par écrire ceci:
Переписаний лист · Lettre anonyme de Marie à Léon dʼAudiffret, signée « les religieuses du Bon Pasteur », janvier 1876Вельмишановний пане, Іменем нашої святої та глибоко шанованої матері-настоятельки з радістю повідомляємо Вам, що Ваше серце, нещодавно вирване з Вашого тіла за наказом пана префекта й через виконавчу управу пана Шарля Інножізена, учора ввечері повернула нам побожна душа, яка визволила його з рук полісменів1 і з-під замка, де воно ниділо. Дбайливо звелівши зробити з нього опудало, ми поклали його в нашу скриньку для милостині й тримаємо його у Вашому розпорядженні. Маємо честь, вельмишановний пане й стара каналіє, бути Вашими найпокірнішими служницями. Черниці Доброго Пастиря.Très honoré Monsieur, Au nom de notre sainte et très vénérée mère supérieure nous avons la joie de vous informer que votre cœur, arraché dernièrement à votre corps par ordre de M. le préfet et par l’agence exécutrice de M. Charles Innogisin, nous a été rapporté hier au soir par une âme pieuse qui l’a délivré des mains des policemen et du guichet, où il languissait. Après l’avoir fait soigneusement empailler nous l’avons déposé dans notre boîte aux aumônes, et nous le tenons à votre disposition. Nous avons l’honneur, très honoré Monsieur et vieille canaille d’être vos très humbles servantes. Les religieuses du Bon Pasteur.панові Леонові дʼОдіффре.à M. Léon d’Audiffret.Просимо передати цього листа батькові клятого-Еміля. Хай береже Вас Ваш святий покровитель. Черниці Доброго Пастиря.Vous êtes prié de remettre cette lettre au père du fichu-Emile. Que votre saint patron vous garde. Les religieuses du Bon Pasteur.Панові А. Саетоне, вулиця Терасна. У місті.A M. A. Saëtone, rue de la Terrasse. En ville.
Ну й бісова в мене голова! Через кілька рядків, прочитаних навмання в книжці, я мучуся, мов божевільна.
Quel diable de tête j’ai ! Pour quelques lignes lues au hasard dans un livre je me tourmente comme une folle.
І нема кому розповісти мені новини з Ніцци, сказати, хто ця жінка!
Et personne pour me donner des nouvelles de Nice, pour me dire qui est cette femme !
Я хотіла б бути там — ні, там було б іще гірше. Та й хто б мені сказав? І від кого б я могла дізнатися!
Je voudrais être là, non là ce serait pire encore. Et qui me dirait ? Et par qui pourrais-je savoir !
Жалюгідний стан, жалюгідне сумʼяття!
Misérable état, misérable trouble !
Ото матиму вигляд, якщо він одружиться! Я добре знаю, що смішно через це непокоїтися, але вдома стільки говорили про цього чоловіка, що всі (і я також) врешті почали дивитися на нього як на мою власність. У нас удома мають жахливу, непрощенну, незручну, шкідливу й бридку звичку приписувати мені всіх панів, з якими я знайома. Турнон сказав мені щось любʼязне — ну от, Турнон закоханий! Пепіно зробив мені комплімент щодо моєї сукні — бідолашний Пепіно, як він мене обожнює! Одіффре танцював зі мною — нещасний юнак, він помирає від кохання! А потім, коли ці особи розмовляють з іншими жінками, маєш геть розгублений вигляд, а коли хтось із них залицяється чи одружується, тобі соромно, ти збентежена, ти жалюгідна. А я опинилася в найдвозначнішому становищі на світі. Не тому, що в мене така сама уява, як у моїх рідних, а тому, що вони ніби кажуть:
Quelle mine je ferai s’il se marie ! Je sais bien qu’il est ridicule de m’inquiéter de cela, mais à la maison on a tant parlé de cet homme que tout le monde (et moi aussi) a fini par le regarder comme un homme à moi. Chez nous on a le tort immense, impardonnable, incommode, préjudiciable et laid, de me donner tous les messieurs que je connais. Tournon m’a dit une amabilité, bon Tournon est amoureux ! Pépino m’a fait compliment sur ma toilette, pauvre Pépino comme il m’adore ! Audiffret a dansé avec moi, malheureux jeune homme, il se meurt d’amour ! Et puis quand ces personnes parlent à d’autres femmes, on a l’air tout décollé et quand l’un d’eux fait la cour ou se marie on est tout honteux, on est confus, on est misérable. Et moi je me trouve dans la plus fausse position de ce monde. Non pas que j’aie l’imagination des miens, mais parce qu’ils ont l’air de dire:
Ах! ах! от Марі й покинута, він віддав перевагу іншій!
Ah ! ah ! voilà Marie abandonnée, il lui a préféré cette autre !
Це пекло!
C’est l’enfer !
Своїми дурними балачками вони завдають мені купу непотрібних і вельми прикрих мук.
Par leur stupides bavardages ils me créent un tas de tourments inutiles et très ennuyeux.
Мені здається, що вся Ніцца дивитиметься на мене, якщо Дивовижний одружиться.
Il me semble que toute Nice va me regarder si le Surprenant se marie.
Боже, який неспокій! Коли я багато читаю, то мало пишу; цього вечора я багато читала, і мені важко описати свій день.
Dieu quelle inquiétude ! Quand je lis beaucoup j’écris peu, j’ai beaucoup lu ce soir et j’ai de la difficulté à raconter ma journée.
Щомиті мені кортить сказати, що оперу «Міньйон» Амбруаза Тома я вважаю найчудовішою оперою — за сюжетом, за словами, за музикою. Я не можу й не хочу слухати нічого іншого. У «Міньйон» є арії, що зворушують до глибини серця, що змушують плакати, що зводять з розуму! Для кожного випадку там знаходиш якусь арію чи кілька акордів — це особливо добре для мене, бо я виражаю свій настрій співом. Та просто неймовірно, як я обожнюю «Міньйон»: я знаю всю музику напамʼять, кожен акорд, кожен акомпанемент, усе, і все обожнюю й усім захоплююся, і мені кортить повторювати це повсякчас, щомиті, і ніколи не скажу цього досить.
A chaque instant j’ai besoin de dire que je tiens l’opéra de « Mignon » par Ambroise Thomas, pour l’opéra le plus adorable comme sujet, comme paroles, comme musique. Je ne puis et ne veux entendre rien d’autre. Il y a dans « Mignon » des airs qui vous remuent jusqu’au fond du cœur, qui vous font pleurer, qui vous rendent fou ! Pour chaque circonstance on y trouve un air ou quelques accords, c’est surtout bon pour moi qui exprime mon humeur par le chant. Mais c’est incroyable comme j’adore « Mignon », je connais toute la musique par cœur, chaque accord, chaque accompagnement, tout, et j’adore et j’admire tout et j’ai envie de le répéter à tout moment et à chaque instant et je ne le dirai jamais assez.
Воістину проклятий чоловік, негідна каналія, брудний ніццянець! Як він мене принизив і як він мене мучить!
Homme vraiment maudit, canaille indigne, sale Niçois ! Comme il m’a humiliée et comme il me tourmente !
Боже мій, якби ж я могла помститися. Немає такої образи, яка не була б солодкою, коли в кінці бачиш помсту.
Mon Dieu, si je pouvais me venger. Il n’y a telle injure qui ne soit douce quand on voit la vengeance au bout.
Він уразив мене не стільки як Марі, скільки як панну Башкирцеву! Він поглузував з мене, з нас і ще й плюнув зверху.
Il ne me pas tant blessée comme Marie que comme Mlle Bashkirtseff ! Il s’est moqué de moi, de nous et il a craché par dessus.
Ах! Одіффре! Ах, Ніцца!
Ah ! Audiffret ! Ah Nice !
Боже, чому я не маю сили стерти все це на порох, винищити все це товариство.
Dieu, que n’ai-je le pouvoir de pulvériser tout cela, de massacrer toute cette société.
Побачити, як останній ніццянець востаннє зітхне, Самій тому причиною — і вмерти від утіхи!
Voir le dernier Niçois à son dernier soupir Moi, seule en être cause et mourir de plaisir !
Ах! так, скрутити вʼязи їм усім, усім цим мерзотникам, що відштовхують мене й зводять на мене наклепи.
Ah ! oui, leur tordre le cou à tous, à tous ces infâmes qui me repoussent et qui me calomnient.
Сьомого лютого віконтеса де Віжʼє співатиме оперу в клубі Середземноморʼя на користь бідних.
Le 7 février la vicomtesse de Vigier va chanter un opéra au cercle de la Méditerranée au profit des pauvres.
Ну й ну, от тобі й на, от тобі й на, от тобі й на2!
Bigre de bigre, de bigre, de bigre !
Примітки
В оригіналі англійською: «policemen». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre de bigre, de bigre, de bigre !». ↩