П'ятниця, 3 вересня 1875

Це мов coup de foudre: я червонію, підводжуся з-за столу у вітальні й майже біжу назустріч т…………
О, не лякайтеся — назустріч тітці, яка щойно відіслала мої листи.
Уже не знаю відколи я торочу про сторіччя Мікеланджело — і ось перші ж рядки газети, яку я взяла, про це говорять! Я гадала, що маю час, а часу й немає.
Я геть приголомшена, не знаю, куди податися, з чого почати, що робити! Іду до Кароліни — вона чарівна й тямить у туалеті, як янгол. Вона сягає піднесеного. Піднесеним можна бути в усьому.
Ребу робить мені мій незмінний капелюх — великий світло-сірий фетровий, ледь жовтавий, зовсім трішки, з підкоченими набік крисами, два гарні пера, ніщо не личить мені краще. Кароліна, побачивши, як я сиджу в неї вся в білому, у своєму капелюшку з італійської соломки тієї ж форми, з двома білими перами, скрикнула, що я викапана панна де Монпансьє, що бачила гравюру з Великою Мадемуазель, на якій та чарівна, і що я достоту схожа на неї.
До Феррі, до Ребу. Я бігаю, сміюся, плачу — і все це разом; боюся спізнитися до Флоренції, нічого не зроблено, нічого не влаштовано, я змучена, як рідко коли.
Я ледве можу писати, мене виводить із себе нетерплячка, я знервована!
Ми обідаємо за загальним столом поряд з американським консулом у Ніцці; цього доброго дідуся мене знайомили двічі, і щоразу він не пам'ятає; цього вечора він завів зі мною розмову, не впізнавши мене, а коли я кажу, що знайома з ним, він пригадує, потискає мені обидві руки й видається в захваті. Він повідомляє мені новини, а я теж повідомляю йому одну новину — цілком певну.
Я складаю йому історію так, як умію, з таким виглядом правдивості, що й сама себе ошукую.
Я повідомляю йому про одруження пана Еміля д'Одіффре з панною Марі Дюран. Я знаю про це від одного пана-іспанця, приятеля родини; усе вирішено й оголошено офіційно, за два місяці вони поберуться.
Велика чвара завершується одруженням на втіху всіх сторін.
Отримуй!
Аби лиш старий не забув: за сім днів він буде в Ніцці.
Я пишу мамі листа, який, коли його прочитати, не залишить жодного сумніву щодо моїх розумових здібностей. Я й справді божевільна. Не заперечую цього. Усе порозладнали, усі мої плани полетіли до дідька!
Ах! Боже великий!
Я почитала три чверті години — і заспокоїлася.
Ах! Аби лиш устигнути вчасно.
Боже мій, влаштуй усі ці справи, що зводять мене з розуму.

Примітки

coup de foudre (фр.) — «удар грому», раптове потрясіння; у переносному значенні також «кохання з першого погляду». Тут Марі грає на обох сенсах із удаваним переляком.
Італійська соломка — тонка високоякісна солома для виготовлення дорогих літніх капелюшків.
Велика Мадемуазель (la Grande Mademoiselle) — Анна Марія Луїза Орлеанська, герцогиня де Монпансьє (1627–1693), кузина Людовіка XIV, відома своєю гордовитою елегантністю та незалежною вдачею.