Неділя, 1 серпня 1875

Я щойно приїхала. Подорож минула не так сумно, як я гадала. Ми весь час сміялися, а щоб не пускати людей у наше купе, Стьопа скидав свою редингот, а Смирнов ставав біля вікна й з безцінною незворушністю заявляв, що серед нас є шаленець. Це доводило нас до такого реготу, що на станціях усі дивилися й слухали з подивом.
Ми зупинилися в готелі «Британські острови», вулиця Міру, 22. Я невдоволена. Треба було їхати до «Гранд-Готелю».
Та дарма! Так мені вигідніше: тут я плачу лише п'ятнадцять франків на день. І ми маємо три гарненькі кімнати в антресолі.
Мені потрібні гроші, а тітка дала мені всього три тисячі сто сімдесят п'ять франків на все. Це страшенно мало, але більше вона не мала. Смирнов поїхав із нами; цей бідолашний хлопець стільки програв, що поїде третім класом аж до Петербурга.
Він щойно повернувся й каже, що бачив д'Одіффре. Аби лиш я скоріше його побачила. Я вже звиклася з думкою зустріти його тут. Дорогою я розкладала карти — собі й йому. Мені — цілковитий успіх і цей вічний пиковий король, закоханий у мене; йому — тривоги, клопоти.
Мені страшенно кортить його побачити.
Він зупинився в готелі «Сплендід», зовсім поряд зі мною.
Спімо ж і будьмо свіжі на завтра.