❦
Середа, 21 квітня
Mercredi, 21 avril
О девʼятій годині ранку я прогулююся перед віллою без капелюха й читаю. Така гарна погода. Я в меланхолійному настрої, і порожня Ніцца мені до вподоби. Іду до церкви з Діною. Мені принесли світлу небілену парасольку на рожевій підкладці, руківʼя — довга світла очеретина. Дуже гарно й просто.
A neuf heures du matin je vais me promener devant la villa, sans chapeau et lisant. Il fait si beau. Je suis dans une disposition d’esprit mélancolique et Nice vide me plaît. Je vais à l’église avec Dina. On m’a apporté une ombrelle écrue claire doublée de rose, le manche est un long jonc clair aussi. Très joli et simple.
До другої години ми з мамою лишаємося в саду, що з кожним днем гарнішає, потім я виходжу з нею на півгодини, гадаю, що, слава Богу, їй краще. Тепло, гарно.
Jusqu’à deux heures nous restons au jardin qui embellit tous les jours, avec maman, puis je sors avec elle pour une demi-heure, je crois que grâce au ciel elle va mieux. Il fait chaud, il fait bon.
Надінька пише, що Поля прийняли в його батька з гарматними залпами, шампанським тощо й що йому готують розкішне помешкання у великому будинку. У бідолахи геть піде голова обертом. Від усієї цієї пишноти мені й самій хочеться поїхати туди.
Nadinka écrit que Paul a été reçu chez son père avec des salves de canon, du champagne, etc. etc., et qu’on lui prépare un magnifique appartement dans la grande maison. Le malheureux aura la tête entièrement tournée. Toute cette pompe me donne envie d’aller là-bas.
Та звідки в мене це відчуття, що я скоро помру.
Mais d’où vient qu’il me semble que je vais mourir.
Померти! тьху, який жах!
Mourir ! fi l’horreur !
Так, але якщо я помру...
Oui mais si je meurs...
Жахлива думка! Мій сон провіщає це, і карти теж. Бог знає, що чинить, Він не хоче дати мені все й із жалю посилає мені смерть.
L’horrible pensée ! Mon rêve me le prédit et les cartes aussi. Dieu sait ce qu’il fait, Il ne veut pas me donner tout et me fait mourir par pitié.
Та про що ж я, власне, прошу — про те, що мають усі світські жінки. Нічого більше. І задля цього мене треба вбивати?
Mais qu’est-ce que je demande, au fait, ce que toutes les femmes du monde ont. Rien de plus. Et pour cela faut-il me tuer ?
Боже мій, я вже давно не молюся до Тебе, я проказую молитви, повторюю свої прохання, але не підношуся до Тебе. Спрямуй мій дух, розвій мої сумніви; захисти мене й дай мені жити.
Mon Dieu il y a longtemps que je ne Vous prie plus, je dis des prières, je répète mes demandes, mais je ne m’élève pas jusqu’à Vous. Dirigez mon esprit, ôtez-moi les doutes; protégez-moi et laissez-moi vivre.
Річ у тім, що сьогодні ввечері мені страшенно сумно. Що ж я робила вдень? Ах так! Я гуляла, бачила леді Фолкнер, потім була в кавʼярні, де бачила Сомалью з білим Дорією. Та й усе.
Le fait est que je suis misérablement triste ce soir. Qu’ai-je donc fait le jour ? Ah oui ! Je me suis promenée, j’ai vu lady Folkner, puis j’étais au café où j’ai vu Somaglia avec le Doria blanc. Puis c’est tout.
Мамі знову стало зле, я вже не знаю, що й думати.
Maman s’est encore trouvée mal, je ne sais plus quoi penser.
Віктора й далі зовуть сер Фредерік, я безперестанку торочу про цього Фредеріка. Як це безглуздо, але нічого не вдієш.
Victor continue à être appelé sir Frédéric, j’en bavarde sans cesse de ce Frédéric. Que c’est bête, mais il n’y a rien à faire.
Кажуть, що в шістнадцять років часто думають про смерть. Я хотіла б, щоб мої похмурі думки приходили лише через це.
On dit qu’à seize ans on pense souvent mourir. Je voudrais que ce ne fut que pour cela que me viennent mes sombres idées.
Боже мій, почуй мій голос і не будь зі мною суворий.
Mon Dieu, entendez ma voix et ne me rudoyez pas.