❦
Четвер, 11 лютого 1875
Jeudi, 11 février 1875
Справжній вовчий холод; я гуляю півтори години з Англійкою, а повертаючись, зустрічаю Надіньку, яка саме виходить, — і гуляю з нею ще близько двох годин; разом виходить три з чвертю години.
Un froid de loup, je marche une heure et demie avec l’Anglaise et en rentrant je rencontre Nadinka qui sort, je vais avec elle et marche encore près de deux heures, ce qui me fait un total de trois heures un quart.
Увечері я йду до опери, «Руй Блас»1 із Надінькою (синя сукня, моя зачіска, добре). Співають погано, і якби не Джоя навпроти — я б нудьгувала. О яка гарна жінка!
Le soir je vais à l’opéra, « Ruy Bias » avec Nadinka (robe bleue, ma coiffure, bien). On chante mal et s’il n’y avait pas Gioia en face je m’ennuierais. Oh la belle femme !
У неї все досконале, як у герцога, — лише трохи круглявіші руки, повніші груди і та інша частина, яку я не наважуюсь назвати, опукліша — аж ніяк не завадили б, навпаки.
Tout en elle est parfait comme chez le duc, seulement des bras plus ronds, une gorge plus développée et cette autre partie que je n’ose pas nommer plus proéminente, ne nuiraient pas, au contraire.
Я люблю Джою тому, що він її любив — і для мене несказанне щастя дивитися на неї, дивитися на його жінку; вона була його жінкою.
J’aime Gioia parce qu’il l’a aimée et c’est un indicible bonheur pour moi que de la regarder, regarder sa femme; elle a été sa femme.
Думка поговорити з нею не полишає мене; і коли поставлять огорожу, сподіваюсь перехопити її, як проходитиме вранці або надвечір. Я говоритиму з нею про нього... о, стільки щастя мене душить. Моє найбільше задоволення тепер — бачити її, ту, якої він торкався, з якою говорив!
L’idée de lui parler me poursuit et une fois la grille faite j’espère l’attrapper quand elle passera le matin ou vers le soir. Je lui parlerai de lui... oh ! tant de bonheur m’étouffe. Mon plus grand plaisir maintenant c’est la voir, elle qu’il a touchée, à qui il a parlé !
О, бо всі ті дурниці, які я гадала, ніби можу відчувати до когось, крім нього, змусили мене зневажати всіх чоловіків. Є лише він — ця впевненість наповнює мене радістю і тривогою; о, байдуже — я дуже щаслива, коли відчуваю, що люблю його.
Oh ! car voyez-vous toutes les bêtises que j’ai cru pouvoir éprouver pour d’autres que lui m’ont fait mépriser tous les hommes. Il n’y a que lui, cette conviction me remplit de joie et d’inquiétude, oh ! n’importe je suis bien heureuse quand je sens que je l’aime.
Виходячи, ми проходимо між двома рядами молодих ніццьких панів; праворуч — Одіффре. Яка шкода, що він так мало займає мене тепер!
Nous passons en sortant en deux rangs de jeunes gens niçois, à droite Audiffret. Quel dommage qu’il m’occupe si peu maintenant !
Я засинаю, складаючи в уяві історію з Джоєю: як я заговорю до неї, як вона дасть мені свій портрет, як вона здогадається, чому вона мене цікавить, тощо.
Je m’endors en composant une histoire avec Gioia, comment je lui parlerai, comment elle me donnera son portrait, comment elle devinera pourquoi elle m’intéresse etc. etc.
Я така щаслива, така щаслива, що знаю і розумію, що діється в мені, — що не переставала б це повторювати, якби мала час. Це так зрозуміло: я люблю герцога Гамільтона. Так, це зрозуміло — але я ніколи не розумію, ніколи не знаю, я — немов у тумані; тож коли випадає такий день, як сьогодні, я більш ніж зачарована. Зближення двох наелектризованих тіл — одного позитивно, іншого негативно — дає іскру.
Je suis si heureuse, si heureuse de savoir, de comprendre ce qui se passe en moi que je ne cesserais de le répéter si j’en avais le temps. C’est si clair pourtant, j’aime le duc de Hamilton. Oui, c’est clair mais jamais je ne comprends, jamais je ne sais, je suis comme dans un brouillard; ainsi lorsqu’une journée comme aujourd’hui arrive, je suis plus qu’enchantée. Le rapprochement de deux corps électrisés, l’un positivement, l’autre négativement produit une étincelle.
Джоя і я = іскра; і ця іскра освітила — от чому я так ясно бачу.
Gioia et moi = une étincelle, et cette étincelle a éclairé voilà pourquoi je vois si clair.
Примітки
«Руй Блас» — опера Філіппо Маркетті (1869) за однойменною пʼєсою Гюго про заборонене кохання через класові кордони. ↩