❦
Жирний вівторок, 9 лютого 1875
Mardi Gras, 9 février 1875
О другій годині Марі, Ольга, я, Поль і Цима — двоє останніх у масках — виїжджаємо. Цього разу, попри шум, строкату юрбу і веселощі навколо, мені забракло часу стати похмурою й холодною — треба було битись, та ще й шалено. Всі ми збожеволіли і билися так, що кілька людей благали пощади. Поль творив чортзна-що — він і Цима, не вдовольнившись бомбардуванням з екіпажа, зіскакували, бігли за іншими, нападали на пішоходів, верзли безліч дурниць, а потім поверталися, розігнавшись, — нирцем в екіпаж, так що ноги опинялись угорі — з дивовижною спритністю.
A deux heures, Marie, Olga, moi, Paul et Cima, ces deux derniers masqués, partons. Cette fois malgré le bruit, la foule bigarrée et la gaieté qui m’entouraient je n’eus pas le temps de devenir morne et froide, il fallait se battre et furieusement. Tous nous devînmes fous furieux et nous battions tant que plusieurs demandèrent grâce. Paul faisait le diable, lui et Cima non contents de bombarder de la voiture descendaient, couraient après les autres voitures, attaquaient les piétons, disant mille bêtises et puis revenaient prenant leur élan piquaient une tête dans la voiture de sorte que les pieds se trouvaient en l’air, avec une merveilleuse adresse.
У дротяних масках нас було цілком легко впізнати, але ми, наче забувши про це, поводилися так, ніби наші обличчя ховали найнадійніші маски.
Nous, avec nos masques en fil de fer, étions parfaitement reconnaissables mais paraissant l’oublier avons fait tout comme si les masques les plus prudents couvraient nos visages.
Так ми проїхали перше коло: билися, гукали на всіх, кликали людей на імʼя, говорили грубощі або любʼязності, і сміялись — о так, сміялись! Я вгамовувалась тільки для того, щоб говорити, але щойно фраза закінчувалась — починала знову, як скажена, а інші підхоплювали.
Ainsi nous fîmes le premier tour, battant, interpellant tout le monde, appelant les gens par leur nom, disant des sottises ou des amabilités et riant, oh oui ! riant, je ne cessais que pour parler, mais aussitôt la phrase terminée je recommençais comme une enragée et les autres faisaient chorus.
А легенів треба було мати!
Fallait-il avoir des poumons !
Але на набережній Сен-Жан-Батіст — о жах! — конфеті скінчились! Ми мало не знепритомніли; я виводжу екіпаж із ряду, і ми їдемо шукати, але ніде нема. Треба було бачити наші розпачливі обличчя; роздратована, я наказую вертатись на бульвар; повертаємось з порожніми руками — і там сотня продавців цукерок обступає нас, і лихові зараджено.
Mais au quai Saint-Jean-Baptiste, oh horreur ! plus de confettis ! Nous avons failli nous évanouir; je fais quitter la file des voitures et nous courons en chercher mais rien nulle part. Il fallait voir nos faces consternées, impatientée, je fais retourner au Cours, les mains vides nous y entrons, là cent vendeurs de bonbons s’empressent autour de nous et le mal est réparé.
викресленоАле публіки на трибунах уже не було. Треба було
Оскільки трибуни поступово порожніли, ми взялися за юрбу, за нещасних солдатів; одні сердились, але відразу інші глузували з них; Поль говорив їм несусвітні нісенітниці — і ми сміялись.
A défaut des tribunes qui se vidaient peu à peu nous nous en prîmes à la foule, aux malheureux soldats, les uns se fâchaient, mais aussitôt les autres se moquaient d’eux, Paul leur disait des balivernes impossibles et nous riions.
Нещасний 111-й полк побував під вогнем — осмілюся сказати, страшнішим, ніж прусський.
Le malheureux 111ème a vu le feu ayant j’ose le dire, un feu plus redoutable que celui des Prussiens.
Повертаючись і вступаючи на гідніший ґрунт — набережну, ми не переставали перемовлятися з перехожими; Шестакова проходить повз — «О яка бридка баба!» — кричить Поль, і ми підхоплюємо; вона обертається з усмішкою — дурепа сприймає це як карнавальну любʼязність.
Tout en retournant et en entrant sur un terrain raisonnable, la Promenade, nous ne cessions pas de converser avec les passants, la Chestakoff passe - Oh ! la sale femme lui crie Paul, et nous de répéter; elle se retourne en souriant la bête prend cela pour une galanterie carnavalesque.
Я повертаюся зовсім очманіла, з дзвоном у вухах. О восьмій ми знову їдемо подивитись на ілюмінацію і спалення Карнавалу на площі Префектури. Треба було злізти з екіпажа; ми проходимо пішки крізь цю замасковану й костюмовану юрбу, біжимо до великої трибуни, але вхід ззаду — треба обійти; знову біжимо, перетинаємо вулицю з телеграфом, входимо у вулицю Префектури, проходимо під склепінням будинку і нарешті піднімаємось на трибуну — задихані й радісні.
Je rentre tout étourdie les oreilles bourdonnantes. A huit heures nous retournons voir l’illumination et l’exécution du Carnaval brûlé sur la place de la Préfecture. Il fallait descendre de voiture, nous traversons à pied cette foule masquée et costumée, courons vers la grande tribune, mais l’entrée est derrière il faut faire le tour, nous nous remettons à courir, traversons la rue où est le télégraphe, entrons dans celle de la Préfecture, passons sous la voûte de la maison et montons enfin à la tribune, haletants et tout joyeux.
Під час ауто-да-фе1 я знову впадаю в заціпеніння, про яке вже писала; інші встають, а я машинально йду за ними; ми надягаємо напівмаски і знаходимо екіпаж на вулиці Шарль-Альбер, і вже замасковані й в екіпажі — знову сміємось і базікаємо, перекидаючись із юрбою тими самими дурницями, що й удень.
Pendant l’auto-da-fé je retombe dans la torpeur dont j’ai parlé, les autres se lèvent et je les suis machinalement; nous mettons des loups et retrouvons la voiture dans la rue Charles-Albert et une fois masqués et en voiture rions et bavardons et échangeons avec la foule des bêtises de l’après- midi.
Я бачила тільки ніццький карнавал, тому, може, він і здається мені таким гарним; але ні — видовище увечері з трибуни було справді гарне: цей амфітеатр, повний людей зі свічками в руках, мокколетті2, внизу — натовп, що танцює, кричить, співає; посередині — батько Карнавал, що горить на своєму троні під звуки музики Оффенбаха і вибухи феєрверку, — і все освітлено електричною зіркою.
Je n’ai vu que le Carnaval de Nice, pour cela peut-être il me paraît si beau, mais non le coup d’œil, le soir de la tribune était vraiment joli, cet amphithéâtre plein de monde tenant des petites bougies dans les mains, le macoletti, en bas la foule dansant, criant, chantant, et au milieu le papa Carnaval brûlé sur son trône aux sons de la musique d’Offenbach et aux détonations du feu d’artifice, et le tout éclairé par une étoile électrique.
Ми йдемо до Французького театру — тітка там; «Жирофле-Жирофла»,3 другий акт закінчувався, коли ми ввійшли. Звідти — до пані Сапоженікової і, нарешті, додому.
Nous allons au Français, ma tante est là, « Giroflé-Girofla », le deuxième acte finissait comme nous entrions, de là chez Mme Sapogenikoff et enfin à la maison.
Шкодую лише про те, що все скінчилось. Поки я була в театрі, мені хотілося говорити до партеру, до лож, і щомиті в мене на язиці крутилося: «О труба!» або: «Ти бридкий!», або: «Тримай, ось тобі, гидкий горобцю!» і т. д., і т. д., і т. д.
Je n’ai qu’un regret, c’est que ce soit fini. Tout en étant au théâtre j’avais envie de parler au parterre, aux loges, et j’avais à chaque instant sur les lèvres - oh le tube, ou bien tu es laid, ou bien attrape ça tiens, vilain moineau, etc. etc. etc.
Все це — простацьке, вуличне, хуліганське, але весело; і цей дух не відпускатиме мене кілька днів, бо я безперестанку ніби чую вульгарні дотепи, які відпускали маски і ми самі під масками.
Tout cela est commun, canaille, gamin, mais c’est amusant, et cet esprit me tiendra plusieurs jours, car sans cesse je crois entendre les canailleries que disaient les masques et que nous disions nous autres sous les masques.
Вдень, як і ввечері, ми були самі, без жодної пересиченої і поважної людини, що заважала б нам робити або говорити все, що спадало на думку. Може, це й нерозважливо — але так весело; а я так рідко буваю весела.
Dans le jour comme dans le soir nous étions seuls sans aucune personne blasée et grave qui nous empêchât de faire ou dire ce qui nous passait par la tête. C’était imprudent peut-être, mais si gai, et il m’arrive si rarement d’être gaie.
Спускаючись із трибуни, я побачила освітлені вікна Префектури — екіпажі підвозили жінок із відкритими плечима й чоловіків у фраках, — і серце моє стиснулось.
En descendant de la tribune je vis les fenêtres de la Préfecture illuminées et les voitures amenaient des femmes aux épaules nues et des hommes en habit, et mon cœur se serra.
Примітки
Ауто-да-фе — від португальського: букв. «акт віри»; первісно — страта через спалення часів Інквізиції; тут — спалення опудала Карнавалу. ↩
В оригіналі італійською: «le macoletti» (власне moccoletti) — маленькі свічки, які несуть учасники карнавалу; традиція тушити чужу свічку. ↩
«Жирофле-Жирофла» — комічна опера Шарля Лекока (1874) про двох сестер-близнюків; дуже популярна. ↩