❦
Неділя, 31 січня 1875
Dimanche, 31 janvier 1875
Вітер — більше ніж жахливий: щоб дати уявлення про його силу, скажу, що я наказала закрити екіпаж. Ми всі збожеволіли; всередині екіпажа коїлося щось геть безглузде: я, Марі й Ольга на задньому сидінні, Поль, Цима і Люба — попереду, у кожного в руці червона кулька, і все це регоче, реве і клацанням пальців жбурляє кульки одне одному в обличчя. Крім мене, звісно, — я стримувала і вгамовувала пʼятьох несамовитих.
Un vent plus que terrible pour que l’on comprenne son intensité je dirai que je fis fermer la voiture. Nous sommes tous devenus fous et l’intérieur de cette voiture était des plus bêtes, moi, Marie et Olga dans le fond, Paul, Cima et Luba sur le devant, chacun un ballon rouge à la main, et tout cela riant, rugissant et par des chiquenaudes envoyant les ballons à la figure les uns aux autres. Excepté à moi bien entendu, je modérais et retenais les cinq furieux.
На щастя, свист вітру і гуркіт хвиль заглушали їхній сміх і вигуки. Багато людей дивились, усміхаючись, — немов казали: «Ось як діти бавляться».
Heureusement le sifflement du vent et le grondement des vagues couvraient leurs rires et leurs cris. Beaucoup de gens regardaient en souriant comme pour dire voilà des enfants qui s’amusent.
Можна уявити, що після такої роботи горла і язика кожен зголоднів; накинулися на стіл і пожерли курча — але що таке курча? Менше, ніж сім риб і пʼять хлібин для чотирьох тисяч голодних.
On pense bien qu’après un tel travail de langue et de gosier chacun eut faim, on se rua sur la table et on dévora un poulet mais qu’était-ce qu’un poulet ? Moins que les sept poissons et les cinq pains pour les quatre mille affamés.
Після обіду, під час якого говорили про магнетизм, про Юма1 (я не знаю, як пишеться це імʼя), про Каліостро, я веду батаклан на другий поверх павільйону, і там Цима, що має себе за магнетизера починає, починає заколисувати Ольгу, поки я, зі свого боку, намагалась заколисати Марі.
Après dîner pendant lequel on a parlé du magnétisme, de Hume (je ne sais pas écrire ce nom), de Cagliostro, j’amène le bataclan au premier du pavillon, et là Cima, qui se pique d’être magnétiseur commence, se met à endormir Olga, pendant que, de mon côté, je tâchais d’endormir Marie.
Через пів години або три чверті години я тільки й досягла того, що в неї розболілася голова, а Ольга спала. Я вся була — самі очі, і затамувала подих.
Au bout d’une demi-heure ou trois quarts d’heure je ne fis que lui donner un mal de tête, mais Olga dormait. J’étais tout yeux, et retenais l’haleine.
Я чула про дивні речі, читала про них — але ніколи їх не бачила. Вона встала, заламуючи руки і ридаючи; «Мовчи», — сказав їй Цима, і вона замовкла — спочатку зі стогонами, але за мить зовсім. Очі її були закриті і, отже, нічого не могли бачити; для більшої певності їй обвʼязали голову подвійним рушником; тоді Цима жестом наказав їй покласти голову йому на плече, і вона послухалась; потім Діна тихо сказала Цимі, щоб він захотів, аби Ольга поцілувала його, — і Ольга знову підкорилась. Тоді він посадив її, і бідолашна маленька2 затремтіла всім тілом — так, що панна Коліньйон, яка ввійшла була з усмішкою на вустах, злякалась і благала розбудити її. Тоді він розбудив її — весь гордий, і дивився на неї із задоволенням і гордістю.
J’avais entendu parler, j’avais lu des choses étranges mais jamais je n’en ai vues. Elle se leva, se tordant les bras et sanglotant: Tais-toi, lui dit Cima et elle se tut, non sans pousser des gémissements d’abord mais dans un instant tout à fait. Ses yeux étaient fermés, par conséquent ne pouvaient rien voir, pour plus grande sécurité on lui banda la tête d’une double serviette, alors Cima lui ordonna par un geste de poser sa tête sur son épaule, et elle obéit, puis Dina lui dit tout bas, à Cima, de vouloir qu’OIga l’embrasse, et Olga obéit encore une fois. Alors il l’assit et la pauvre pétite [sic] se mit à trember de tous ses membres, tant que Mlle Collignon qui entra, le sourire sur les lèvres au commencement, eut peur et supplia de la réveiller. Alors il la réveilla, tout fier et la regardait avec satisfaction, avec orgueil.
Я оніміла.
J’étais stupéfaite.
Але поки маленька залишалась у тій самій кімнаті, що й Цима, вона не переставала тремтіти.
Mais tant que la petite resta dans la même chambre que Cima elle ne cessa de trembler.
Мені пригадався «Граф де Й. Бальзамо»,3 і я хотіла неодмінно, щоб мене заколисали, — але перед мною знову заколисали Ольгу; узявши за руки, ми водили хоровод, і Цима, і ми почали тремтіти; Цима велів мені слухати її рот — зуби дитини клацали, це було страшно; потім я заспівала, але, скільки вона ні намагалась, з неї виривались лише якісь невиразні звуки, потім вона знову заплакала — та ще й ревма; тоді ми засміялись, тримаючи її й далі за руки, і раптом вона теж засміялась. Нарешті він розбудив її, і я засипала її запитаннями: вона сказала, що чула все, і плакала, бо, ледве заснувши, відчувала такий сум, такий сум.
Le comte de J. Balsamo me revint à l’esprit et je voulus absolument être endormie, mais avant moi Olga fut endormie encore une fois, la prenant par les mains nous fîmes une ronde et Cima et nous commençâmes à grelotter, Cima me dit d’écouter sa bouche, les dents de l’enfant claquaient, c’était effrayant, puis je chantais, mais quelques efforts qu’elle fit, elle ne poussa que des sons informes, puis se remit à pleurer, mais à torrents, alors nous avons ri, la tenant toujours par les mains et, tout d’un coup, elle se mit à rire. Enfin il la réveilla, et je l’accablai de questions, elle dit qu’elle entendait tout, et qu’elle pleurait parce que, aussitôt endormie, se sentait si triste, si triste.
Не можна було не вірити: бачачи, як вона стоїть із заплющеними очима, готова впасти, заламує руки й плаче, з таким виразом страждання на обличчі, — ми злякались.
On ne pouvait douter en la voyant les yeux fermés, prête à tomber, se tordant les bras et pleurant, avec une telle expression de souffrance sur la figure que nous eûmes peur.
Але прийшла моя черга. О, заколишіть мене — але зовсім, а потім змусьте говорити, змусьте бачити — будь ласка, пане Цима, — ні, не змушуйте говорити.
Mais mon tour vint. Oh ! faites-moi dormir, mais tout à fait, et puis faites-moi parler, faites-moi voir, je vous en prie, M. Cima, non ne me faites pas parler.
Добре, як забажаєте; я спробую; і якщо захочете щось дізнатись, я накажу — і ви побачите, не говорячи.
Bien, comme vous voudrez, je vais essayer, d’ailleurs si vous voulez savoir quelque chose, je vous ordonnerai et vous verrez sans parler.
Добре, починайте, я вірю, починайте, — і я рішуче сіла, справді вірячи, і заплющила очі.
Bien, commencez, je crois, faites - et je m’assis résolument et croyant en effet, et fermai les yeux.
Але щонайбільше через пів години я відчула лише тяжкість у голові, у мене потепліли ноги і охолоніли пальці.
Mais au bout d’une demi-heure au plus, je ne sentis qu’une pesanteur dans la tête, j’eus chaud aux pieds et froid aux doigts.
Я сподівалась, безумна, що, засинаючи, побачу, як Лоренцо,4 — побачу герцога, побачу, що він робить, почую, що він говорить! Я сподівалась, і серце моє билось, і я усміхалась, мов навіжена. Через деякий час Цима оголосив, що не може заколисати мене з першого разу, і розчарована я встала — справді, я була цілком бадьора і не відчувала нічого незвичайного. Сеанс на цьому скінчився, ми перейшли до будинку. У мами пили чай — Пелікан був там.
J’espérais, folle que j’étais, en dormant voir, comme Lorenzo, voir le duc, voir ce qu’il fait, entendre ce qu’il dit ! J’espérais et mon cœur battait et je souriais comme une insensée. Au bout de quelques temps encore Cima déclara qu’il ne pouvait m’endormir à la première fois, et désappointée je me levai, en effet j’étais bien éveillée et ne sentais rien d’extraordinaire. La séance en resta là et nous passâmes dans la maison. On prenait le thé chez maman, Pelikan était là.
Решта вечора минула в дурницях, але я не переставала думати про побачене, і збираюся зайнятися магнетизмом — я вірю в нього. Цима каже, що належить до женевського товариства магнетизерів, і я благала його влаштувати мене туди.
Le reste de la soirée se passa en bêtises, mais je ne cessais de penser aux choses que j’ai vues et je vais m’occuper de magnétisme, j’y crois. Cima dit qu’il appartient à une société de magnétiseurs de Genève et je le suppliai de m’y faire recevoir.
Думаю, він трохи Каліостро; він обіцяв написати до Женеви. О, якби це було правдою! О, якби це не був жарт! О, якби я справді могла до нього вступити!
Je crois qu’il parle un peu de Cagliostro, il me promit d’écrire à Genève. Ah ! si c’était vrai. Ah ! si ce n’était pas une plaisanterie ! Ah ! si je pouvais vraiment en faire partie !
Примітки
Данієль Дуґлас Юм (Daniel Dunglas Home, 1833–1886) — славетний шотландський медіум-спірит, який влаштовував сеанси (левітація, спілкування з духами) при дворах Європи, зокрема перед Наполеоном III. Марі записала імʼя на слух як «Hume», звідси її ремарка «я не знаю, як пишеться це імʼя». ↩
В оригіналі «la pauvre pétite [sic]» — Марі написала pétite замість petite, помилка збережена в виносці. ↩
«Граф де Й. Бальзамо» — роман Дюма про Каліостро (Джузеппе Бальзамо). ↩
Найімовірніше, Лоренца Фелічіані — медіум із роману Дюма «Жозеф Бальзамо», про який Марі щойно згадувала: у магнетичному сні вона бачить і переказує те, що відбувається далеко. ↩