Вівторок, 26 січня 1875

О Джоя! Моя прекрасна Джоя! Якби ти знала, яка радість — знову тебе бачити!
Вона все ще гарна, і нарешті в Ніцці — на мить мені здалося, що не 1875 рік, а 1873-й.
Іду на концерт із Діною (сіра, добре, але бліда). Народу багато, і почуваєшся добре, — це апогей сезону; ще один день — і починається спад.
Ми обійшли кілька місць і попередили, щоб не давали в борг моєму шановному братові.
Спа і Жерікке вже два дні змушують мене марити; але з сьогоднішнього вечора — марення до біса: завтра перегони, завтра Белона, післязавтра стрільба по голубах — я пропустила сьогоднішню, але на наступній треба бути. О, два чудові дні — аби тільки вдалися! І заради цих двох днів я погоджуюся нудьгувати девʼять місяців: три в Ніцці, два в Росії і ще чотири знову в Ніцці, — а потім ми поїдемо до Риму, і я вийду в світ!
на полях
Дудки!