Середа, 18 листопада 1874

Пані Проджерс і ця Віжʼє — тут.
Маркевич щодня приходить із посмішкою, але я не довіряю цій змії.
Приїхав знаменитий Сомалья.
На Прогулянці було дуже людно.
Приїхав граф де Ґальве.
Серед усієї цієї черні — жодного плобстера. Я виходила
Молодий Любімов обідав у нас — я розважалась, кажучи купу нісенітниць. То міркувала розумно і бездоганно, то несла маячню. При моїх перших розумних словах про свободу, уряд, народи тощо — кілька знаків схвалення, але відразу я говорила щось, що руйнувало все сказане спершу, і тоді ніхто не знав, що й робити, — і я сміялась.
Наостанок я заявила, що не розтрачаю розуму дарма і показуватиму його лише з гідної нагоди. А справді — для кого я говорила? Для Макарова і Любімова, цього доброчесного юнака! Чорт забирай! Яка дурниця. Обидва мужлани думали, що я міркую з ними. Ну вже ні, мої дорогі, — для вас дурниці, нісенітниці, безглуздя абсурдних сентенцій! Оце вам.
Ах, якби я мала час повторити всі жахливі принципи і прекрасні думки, які я виставляла перед цими двома мудрецями!
Примітка упорядників
[Прим. ред.: тут у щоденнику був малюнок Марі.]

Примітки

В оригіналі: «plobster» — власне слівце Марі (перекручена англійська), яким вона називає світських молодих джентльменів, гідних уваги залицяльників. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «youth» (іронічна характеристика молодого Любімова; попереднє слово Марі написала російською, див. примітку до нього). ↩
В оригіналі англійською: «nonsenses». Підкреслює зневагу Марі до її слухачів. ↩