Вівторок, 20 жовтня 1874

Мама сказала, що їй огидно бачити, як я червонію через д'Одіфре. Мені самій це огидно, але хіба це моя вина? Не знаю, за який гріх я червонію через цю людину.
Весь день іде дощ; я виходжу на годину в закритому екіпажі з Діною й не відкривала рота.
Жорж продовжує своє пиття, і я обурена. Ах! Уроки мене непокоять — вони ще не розкладені, і моя совість не спокійна. Зараз же піднімаюся до своєї кімнати для занять, щоб впорядкувати розклад годин.