Четвер, 20 серпня 1874

Переїжджаємо до квартири, яку зняли на місяць, — вулиця Довга, № 104, перший поверх. Посередині між Курзалем і Казино — балкон із видом на океан, мила маленька вітальня. Чарівний вхід. У мене окрема маленька кімнатка. Квартирка лялькова. О другій усе готово, і я йду з Туманчовими на пристань (не знаю, як писати це слово) — там нікого не бачу. Заходимо до Курзаля, де я кажу кілька слів із миленькою Фостер. Базілевич приходить до нас. [Закреслено: тітка] І ми йдемо з нею обідати до готелю «Гранд Кафе», де живуть Туманчови, — там обідають погано. Ця мила сім'я мене нудить. Потім ідемо до крамниць із мереживом. Тітка, що називала Базілевич змарнілою жінкою тощо, трохи побраталася з нею, а Базілевич без кавалера охоче розмовляє про рулет і валансьєн. Забула: коли поверталася до обіду, бачу Дорію — ззаду, за моїм звичаєм. Він ішов за нами, а потім обігнав, перш ніж я встигла побачити його обличчя. Я сказала Туманчовим, що перед ними справжній і перший з династії Плобстерів. Кожна з дівчат хотіла гукнути мамі, що стояла на балконі, але я залишила за собою честь оголосити. Там-там-тами тягнуть нас на дитячий бал о шостій. Цей бал нагадує мені Баден — там навіть був якийсь Реміде Ґонсалес. Звідти повертаюся, лишаючи їх блукати. Тітка й Базілевич приходять о пів на десяту — були на полюванні за мереживом. Базілевич, ідучи, дружньо взяла мене під руку й поклала руку на мою голову — тітка побачила це із задоволенням. Базілевич нібито відчуває до мене симпатію. Щойно розкрила листа від Кірша, в якому він пише, що був котильйон, організований Гарістовим, де Б'ємом тощо, який тривав до дев'ятої ранку. Не змогла добре розібрати, але, здається, прочитала, що збираються організувати ще щось і що Кірш нас запрошує. Я вже уявила в голові подорож, яку хотіла б здійснити, — але хотіла б їхати лише з кількома Плобстерами. Чекаю мами й усіх, щоб поговорити і розібрати листа.