Неділя, 2 серпня 1874

Ідемо дивитися, як добрі люди виходять з церкви. Жерике зупиняється неподалік від нас і дивиться так само, як ми; він нещасний — зблизька він багато виграє, здалеку він не зібраний, не впевнений у собі. Я ніколи на нього не дивлюся — навіть коли він вітається; по правді, він мене мало цікавить. Я в білому, мені трохи краще, ніж учора, — але лише на мить. Мама хоче нанести візит графині Мержеєвській; задля цього ми перетинаємо алею Семи годин — залишаємося недовго.
На музиці Вілрайт із своїм чудовим хортом підходить до нас поговорити — завтра він бере участь у перегонах.
Дуже хотіла б поїхати верхи на перегони, але нема з ким; серце сказало молодому чоловікові іти геть, і сьогодні в нього обличчя шибеника. Ми заходимо до «Оранж», і тут граф каже:
— Що ж, мадемуазель, чи виходжу я сьогодні так само, як виходив до Брюсселя?
— Як же ви виходили до Брюсселя? Я не пам'ятаю.
— Ах, ви не пам'ятаєте?
— Ні, справді; у мене пам'ять така... ви знаєте.
Він повторював слова слідом за мною. Обід був поганий. Увечір я залишаюся вдома й лягаю о одинадцятій — набагато краще.
Хочу привести себе до ладу — я така негарна.