❦
Четвер, 23 липня 1874
Jeudi, 23 juillet 1874
Будильник дзвонить, коли я вже прокинулась — о пів на восьму. Усі не в гуморі. Були труднощі через коней. Маркіза теж не в дусі. Вона говорить про Гамбара з гіркотою й каже, що в місті говорять — але «ці молоді дівчата ні в чому не мають потреби». Стара відьма!
Le réveil sonne quand je suis éveillée à sept heures et demie. Tout le monde est de mauvaise humeur. Il y avait des difficultés à cause des chevaux. La marquise est mal disposée aussi. Elle parle de Gambart avec aigreur, et dit qu’en ville on parle, mais « ces jeunes filles n’ont besoin de rien ». Vieille sorcière !
Мій кінь кепський — не вміє бігти риссю, і ми їдемо жалюгідно. Я боялась, що Папа нудьгуватиме з нами. Він говорив про барона: він комільфо, вишуканий — але треба вибачати йому його манери: він робить усе з невинності, без прихованих намірів, казав він. Я відповіла на це, що це правда, і що якби на нього дивились інакше, ніж як на розпещену дитину, — з ним і поводились би інакше.
Mon cheval est mauvais, ne sait pas trotter et nous allons misérablement. Je craignais que Papa ne s’ennuie avec nous. Il a parlé du baron, il est comme il faut, distingué mais il faut lui pardonner ses manières, il fait tout par innocence, sans arrière-pensée, disait-il. Je lui répondis à cela que c’est vrai, et que si on le regardait autrement que comme un enfant gâté on en userait autrement avec lui.
Кінь мене катує — я рада, що ми доїхали. Шкодую тих, що їхали в бричці: нікого путнього — майже жодного пана, самі жінки-пилюка. Приїжджаємо до корчми — з усім якісь труднощі; в компанії зовсім немає злагоди, а головне — немає ватажка. Вдягаємо костюми для огляду гроту — у кожного свічка в руці. Вхід справив сильне враження: люди в широкому білому вбранні, з капюшонами, зі свічками — один за одним. Незабаром денне світло зникає, і ми просуваємось по нерівних, слизьких жердинах; над головою — величезні чорні й грізні скелі. Відлуння дуже різке — кожен починає горланити, і від того здіймається рев незвичайної сили.
Le cheval me martyrise, je suis enchantée d’arriver. Je plains les gens du break, il n’y avait personne de bien, presque pas de messieurs et des dames poussière. Nous arrivons dans une auberge, il y a des difficultés à propos de toutes sortes de choses, la partie manque absolument d’union et surtout de chef. On revêt les costumes pour visiter la grotte, et chacun a une lumière en main. L’entrée produisit beaucoup d’effet, les personnes en larges vêtements blancs, capuchons, avec des lumières se suivant. Bientôt la lumière du jour disparaît et on avance sur des barres inégales et glissantes et au-dessus de la tête d’immenses rochers noirs et terribles. L’écho est très sec, chacun se met à hurler ce qui produit des rugissements de force extraordinaire.
Примітка упорядників
[Верх сторінки відірваний і вилучений]
[Haut de page déchiré et enlevé]
Провідник веде нас. Щомиті здається, що ми вже дійшли до кінця — що виходу більше нема. Але провідник вказував на отвір, крізь який ми проходили, і знову опинялись у величезній вологій, величній і жахній печері.
Un guide nous conduit. À chaque instant on semblait arriver à la fin, on pensait qu’il n’y a plus d’issues, mais le guide indiquait un trou par lequel on passait et se retrouvait encore dans une immense cave humide, majestueuse et terrible.
Але, підійшовши до драбини, усе товариство зупинилось. Справді — ця драбина, що стояла майже прямовисно й спускалася в маленький вузький отвір, не вабила. Я наполягала, що треба йти — після багатьох суперечок оголосила, що піду сама, якщо ніхто не піде. Всі ці люди, здіймаючи руки до неба й розмахуючи ними, почали кричати, що це неможливо: що мама мені цього не дозволить, що це жахливо, що це смерть, що ніхто не піде. Потім, побачивши, як я спокійно починаю спускатись назустріч смерті й жаху, вони почали благати, горланити, ревіти й стогнати, обурюватись і впадати в розпач, бачачи, як я зупинилася на середині спуску, спокійно спираюся на грізну драбину й сміюся з їхніх страхів. Я сміялась, бо вони нагадували хор друїдів із «Норми» — коли ті вимагають спалення1. Папарі тощо в цьому вбранні — очі вилазять з орбіт, рот роззявлений, ніс гачкуватіший за будь-коли — здавався велетенським; всі інші виглядали обуреними — такого він був зросту. Я змилосердилась — а головне, не хотіла зчиняти шуму; я вилізла нагору й повернулася з друїдами, присягнувши подумки ніколи більше не ходити з бегемотами: краще з родиною, ніж у такій компанії. Сьогодні кожен платить за себе. Подали обід із трьох страв.
Mais arrivée devant une échelle toute la société hésita. En effet cette échelle placée presque verticalement descendant par une petite ouverture et étroite n’était pas engageante. J’insistais qu’on aille, après force débat, déclarai que j’irais seule si personne ne vient. Tous ces gens, levant les bras au ciel et agitant leurs bras, se mirent à crier à l’impossible, que ma mère ne me le permettrait pas, que c’est affreux, que c’est la mort, que personne n’ira. Puis me voyant tranquillement commencer à descendre pour chercher la mort et l’horreur, ils se mirent à supplier, à hurler, à mugir et gémir, à s’exaspérer et à désespérer me voyant arrêtée au milieu de ma descente, appuyée calmement sur l’échelle redoutable et riant de leurs terreurs. Je riais parce qu’ils ressemblaient au chœur des druides dans « La Norma », lorsqu’ils demandent la brûlation [sic]. Papari etc. dans ce costume, les yeux hors de leurs orbites, la bouche ouverte, le nez plus crochet que jamais, paraissait immense, tous les autres semblaient indignés tant il était grand. J’eus pitié, et surtout je ne voulais pas faire une histoire ; je remontai et retournai avec les druides, jurant en moi-même de ne jamais aller avec des hippopotames, vaut mieux en famille qu’en pareille compagnie. Chacun paye pour soi aujourd’hui. Un dîner de trois plats fut servi.
Бракує запалу — всі виглядають так, наче прийшли з обовʼязку. Маркіза показує себе сварливою і каже майже неприємні речі всім і кожному. Після цього доброго обіду йдемо нудьгувати годину з половиною на березі річки. Я взяла своє вбрання — треба повертатись із Гамбаром пішки. Я в плісированій спідниці зі світлої вовни й чоловічому пальто з суворого полотна, підперезаному полотняним поясом, капелюх Масса. Я рожева — бо рано встала. Позірна розмова скута й відчужена. Поль і Валіцький рибалять удалині. Іду до них у супроводі графа Гіріні, що кожного разу розмовляє зі мною по-італійськи. Польський граф скрізь ходить за Діною і бере її за повірницю своїх загадок. Вони підходять до нас. Діна приймає метеликові пози й неабияк мочить панталони, граційно переходячи струмок. Я ставилась би до графа краще, якби він прийшов прохачем — але він хоче бути цікавим, загадковим; кидає слова, яких я не чую або вдаю, що не чую. Знаю: немає нічого болючішого, ніж загублене слово. Мама і всі кажуть, що люблять мене. Я не можу в це вірити — здається мені, що я не досить гарна, щоб мене любили. Я заперечую, бо якщо граф зміниться...
On manque d’entrain, on a l’air d’être là par devoir. La marquise se montre acariâtre et dit des choses presque désagréables à tout le monde. Après ce bon dîner on va s’ennuyer une heure et demie au bord de la rivière. J’ai emporté mes habits, car je dois retourner avec Gambart à pied. Je suis en jupe de laine claire plissée et en paletot d’homme en toile écrue, attaché par une ceinture de toile, chapeau Massa. Je suis rose car je me suis levée de bonne heure. Le semblant de conversation est contraint, détaché. Paul et Walitsky pêchent au loin. Je vais les rejoindre accompagnée du comte Gurini qui fait toutes les fois une conversation italienne avec moi. Le comte polonais suit partout Dina, la prend pour confidente de ses énigmes. Ils viennent vers nous. Dina prend des airs papillons et se mouille les pantalons et assez en traversant gracieusement le ruisseau. Je serais meilleure pour le comte s’il venait en solliciteur, mais il veut être intéressant, mystérieux, fait des mots que [je] n’entends pas ou je fais semblant de ne pas entendre. Je sais qu’il n’y a de plus blessant qu’un mot perdu. Maman et tous me disent qu’ils m’aiment. Je ne puis croire à cela parce qu’il me semble que je ne suis pas assez bien pour qu’on m’aime. Je le nie, parce que si le comte change
Примітка упорядників
[Правий ріг сторінки відірваний: ...думки, я буду прини... Дощ, дощ гарний... готуюсь повертатись. На... Я сідала в екіпаж, приходить Гамбар, і я, сповнена радості, лишаюсь із ним. Увечері мені розповіли, що... Поляк був несамовитий і не приховував цього всю дорогу.]
[coin droit de page arraché : d’idée, je serai humi... Il pleut, il pleut beau... prépare à revenir. Au... Je montais en voiture, Gambart arrive et pleine de joie je reste avec lui. On m’a raconté le soir que... Polonais était furieux et ne le cachait pas tout le long de la route.]
На жаль, Гамбар тягне за собою почет — Кірша, Ґодефруа, Малезьє і співака Буї. Вони не приходили — я сподівалась, що вони більше не прийдуть, злякавшись дощу. Але вони прийшли — саме тоді, коли ми збирались іти.
Malheureusement Gambart traîne après lui sa suite, Kirsh, la Godefroy, les Malézieux et le chanteur Bouhy. Ils n’arrivaient pas, j’espérais qu’ils ne viendraient plus, effrayés par la pluie, mais ils vinrent, au moment où nous allions partir.
Кірш та інший чоловік не йдуть у грот. Я розповіла Гамбарові про ту сцену відчаю. «Цього разу ми дійдемо до кінця — там дуже цікаво; у вашому товаристві ми підемо далі», — каже він.
Kirsh et l’autre homme ne vont pas dans la grotte. Je racontai à Gambart la scène de désolation. « Cette fois nous irons jusqu’au bout, c’est là [très] intéressant, nous irons plus loin [en] votre société », dit-il.
Я йду за ним, а трохи далі — Боді, Малезьє, Ґодефруа. Поль Малезьє злякався й повернувся ще від самого входу.
Je marche derrière lui et un peu plus loin suivent Body, la Malézieux, Godefroy. Paul Malézieux s’effraya, retourna à l’entrée même.
Спускаємось по грізній драбині — лише тут і починаються [Лівий ріг сторінки відірваний: ...найкращі... ? Це ...и локомотивів], бо вони беруть брудну воду й видають її димом — дива, неможливі переходи, де лізеш навкарачки, стиснений з обох боків. Спуски, де з одного боку — камʼяна стіна, з іншого — річка, вузькі, стрімкі, чорні й слизькі. Але я також бачу печери неосяжної висоти, де сталактити утворюють дивні постаті: то Богородицю з Немовлям, старця з довгою бородою; то розкаяну Магдалину, цілий церковний орган, то пальму, безкрайнє поле квітів, дивовижне листя, повішену білизну, ліжкові завіси. Листя і завіси прозорі — і я зупинялась, щоб побачити, як світло провідника освітлює ці дива. Сходи, скелі, що, здається, торкаються стель, усипаних вістрями, — наче замерзла вода взимку на краях дахів, блискуча, як діаманти.
Nous descendons la terrible échelle, ce n’est que là que commencent [Coin gauche de page arrachée : ...nt les meilleurs... ? Ce sont les... s. des locomotives] parce qu’ils prennent de l’eau sale et la rendent par fumée, les merveilles, les passages impossibles où l’on grimpe à quatre pattes serré des deux côtés. Les descentes où d’un côté on a un mur de rocher, de l’autre la rivière, étroites, rapides, noires et glissantes. Mais je vois aussi des cavernes d’une hauteur immense où des stalactites forment des figures bizarres, tantôt la Vierge et l’Enfant, un vieillard à longue barbe, tantôt une Madeleine repentante, tout un orgue d’église, tantôt un palmier, un immense champ de fleurs, des feuilles extraordinaires, du linge suspendu, des rideaux de lit. Les feuilles et les rideaux sont diaphanes et je m’arrêtai pour voir la lumière du guide éclairer ces merveilles. Des escaliers, des roches qui semblent toucher les plafonds tapissés de pointes comme l’eau gelée en hiver au bord des toits et brillant comme des diamants.
То ми були на вершині гори — то на дні прірви, на яку я дивилась з висоти тієї гори.
Tantôt on était au sommet d’une montagne et tantôt au fond d’un précipice que je regardais du haut de cette montagne.
Люди позаду нас видавали нескінченні «Ох!» і «Ах!».
Les gens qui étaient derrière nous poussaient des Oh ! et des Ah ! sans fin.
Так я йду до самого кінця — захоплюючись, дивуючись і ковзаючи.
Je marche ainsi jusqu’au bout, admirant, m’étonnant et glissant.
Якусь мить я відчула, що ковзаю, що зараз упаду — затриматись ні за що; кричати — безглуздо. Тоді, з найбільшою у світі холоднокровністю, я просто сіла — і цим запобігла падінню у воду. Іншого разу моя парасолька ледве не покотилась у річку.
Un instant je sentis que je glissais, que j’allais tomber, se retenir, il n’y avait pas à quoi, crier serait bête, alors avec le plus grand sang-froid du monde, je me suis laissée asseoir, par cela j’ai prévenu ma chute dans l’eau. Une autre fois mon parapluie a manqué de rouler dans la rivière.
Грот закінчується озером — нешироким, але глибоким: туди кидали каміння. І чи справді він закінчується? Взявши човна, можна було б продовжити — але його в нас не було. Повертаємо назад — і навіть не помічаємо цього. Я дуже здивувалась, опинившись знову над знаменитою драбиною, не підіймаючись по ній. Виявляється, ми спустились, а потім піднялись іншим шляхом, не помітивши цього.
La grotte se termine par un lac peu large mais profond, on a jeté des pierres dedans. Et encore se termine-t-elle ? En prenant une barque on pourrait continuer, mais nous n’en avions pas. On retourne et on n’en n’a pas l’air. Je fus très étonnée de me retrouver encore au-dessus de la fameuse échelle, sans l’avoir remontée. C’est que nous sommes descendus, et puis nous sommes remontés par un autre chemin sans nous en apercevoir.
На жаль, не можу добре описати цей грот — мені так хотілося б згодом знайти точний опис того, що я бачила. Знаю, що дуже захоплювалась — але впевнена, що й поблизу є гроти куди дивовижніші, не кажучи вже про інші країни, де є дива, поруч з якими цей грот видавався б нічим.
Je ne puis malheureusement bien décrire cette grotte, cela me ferait tant plaisir, plus tard de trouver une juste description de ce que j’ai vu. Je sais que j’ai beaucoup admiré mais je suis sûre qu’il y a des grottes beaucoup plus merveilleuses aux environs même sans parler d’autres pays, où il y a des merveilles auprès desquelles la grotte d’ici ne paraîtrait que comme un rien.
Та зрештою, навʼязувати цим величним творінням наше схвалення — означає принижувати їх.
D’ailleurs, c’est humilier les œuvres souveraines que de leur imposer notre approbation.
Іду з Гамбаром і Боді попри невеликий дощ. Я мокра й заболочена. Піднявшись і спустившись із гори, яку я раніше лише споглядала — лише споглядала, — ми повернулися до екіпажів. Гамбар править; попереду — Боді; позаду — співак.
Je marche avec Gambart et Body malgré une petite pluie. Je suis mouillée et crottée. Après avoir monté et descendu une montagne que je regardais avant, seulement avant, nous avons retrouvé les voitures. Gambart conduit, devant est Body ; derrière le chanteur.
Повернення було чудесне. В якомусь селі Гамбар витяг із ліжка білу ковдру, а з підлоги — килим. Килим дали іншим — ковдрою вкутали мене й Гамбара і скріпили шпильками. Моя маленька парасолька-на-всякий-випадок не захищала капелюх, що під дощем починав набирати всіляких форм.
Le retour était admirable. Dans un village Gambart a tiré d’un lit une couverture blanche et du plancher un tapis. On donna le tapis aux autres et on enveloppa de la couverture moi et Gambart, on l’attacha avec des épingles. Mon petit en-tout-cas ne protégeait pas mon chapeau qui sous la pluie commençait à prendre toutes sortes de formes.
Я сміялась і захоплювалась відвагою старого Гамбара. Він теж сміявся і порівнював нас із «Полем і Вірджинією».2
Je riais et admirais l’intrépidité du vieux Gambart. Il riait aussi et nous comparait à « Paul et Virginie ».
Повертаюся в жахливому стані — мокра і заболочена. Ледве встигла роздягнутись у салоні — стукають: це Грек. Я тікаю — але повертаюсь у мамовій сукні. Але замість того, щоб лягти відпочити, — міняю білизну, надягаю черевики з атласними застібками, сіру сукню, чорний капелюх — і йду до Редути з мамою і Діною.
Je rentre dans un état affreux, mouillée et crottée, à peine me suis-je déshabillée au salon qu’on frappe, c’est le Grec. Je me sauve, mais reviens vêtue d’une robe à maman. Mais au lieu de me coucher, de me reposer, je change de linge, je mets les bottines à barrettes de satin, la robe grise, le chapeau noir, et vais à la Redoute avec maman et Dina.
Я розповідала — і інші розповідали про чудеса, що я творила, — і я дивилась на себе з подивом. Я танцювала.
J’ai raconté et les autres ont raconté les merveilles que je fis et je me regardais avec étonnement. J’ai dansé.
Барон не підходить, не запрошує на танець — я ображена, як образилася б і на будь-кого іншого.
Le baron ne s’approche pas, n’invite pas à danser ; je suis vexée, comme pour tout autre ce serait.
Справді — у мами, Діни та мене нема нічого. Мама — розумна й досвідчена жінка, ще дуже гарна — але в світській розмові вона нуль. Не розуміє нічого з того, що їй кажуть чоловіки, часто не чує. Діна дурна, [Зверху: зовсім не дурна] — і я — занадто молода. Справді, ось три людини, що нічого не думають.
En effet, ma mère, Dina et moi n’avons rien. Ma mère est une femme d’esprit et d’expérience, très belle encore, mais dans la conversation mondaine elle est un zéro. Ne comprend rien de ce que les hommes lui disent, n’entend pas très souvent. Dina est bête, [Au-dessus : n’est pas bête du tout] et moi, je suis trop jeune. En effet voilà trois personnes qui ne pensent rien.
Я чудово знаю теорію — краще за будь-кого; особливо вмію розповісти, якою треба бути і що треба робити. Але не знаю, чи зуміла б я застосовувати свої чудові принципи на практиці.
Je sais admirablement la théorie, mieux que personne, surtout je sais raconter comment on doit être, et ce qu’on doit faire, mais je ne sais si je saurais pratiquer mes beaux principes.
Мама лишається з Греком — бідний Грек, він говорить даремно: моя мати — скеля, вона нічого не розуміє.
Maman reste avec le Grec, pauvre Grec, il parle en vain, c’est un rocher que ma mère, elle ne comprend rien.
Я лишаюсь на балконі — Діна приходить до мене. Вона починає з того, що говорить:
Je reste sur le balcon où Dina vient me rejoindre. Elle commence par dire :
— Як я рада, що думають, ніби я закохана в Жерікке...
— Comme je suis contente qu’on pense que je suis amoureuse de Gericke...
— Стривайте, моя люба — ви хочете відвернути підозри, самі поширюючи чутку, що ніби ви закохані в цього пана. Я знаю це, знаю все — зі мною такі дурниці не пройдуть. Чи знаєте?
— Halte-là, ma chère, vous voulez détourner les soupçons en propageant le bruit vous-même, qu’on dit que vous êtes amoureuse de ce monsieur. Je connais cela, je connais tout, pas de bêtise avec moi. Savez-vous ?
Проте3 я говорила про Жерікке з нею — бо їй це приємно. Цей хлопець їй подобається — вона мрійлива, ховає обличчя в долоні, приймає похилені пози. Усі симптоми кохання в неї є. Думаю, це вперше.
However j’ai parlé de Gericke avec elle parce que ça lui fait plaisir. Ce garçon lui plaît, elle est rêveuse, cache la face dans ses mains, prend des airs penchés. Tous les symptômes de l’amour, elle les a. Je crois que c’est pour la première fois.
За останній тиждень Жерікке дуже змінився — після відʼїзду Базілевич або догани від мами він уникає нас. Валіцький каже, що він став як навіжений4: бігає, опускає очі.
Gericke depuis une semaine est beaucoup changé et, depuis le départ de Basilévitch ou la réprimande de maman, il nous fuit. Walitsky dit qu’il est devenu comme un toqué il court, baisse les yeux.
Раніше він майже ніколи не дивився в очі — а тепер ще гірше. Підійшов раз сьогодні ввечері, або, краще сказати, його покликали — потім лишився з дамами зі свого табльдоту. Мама думає, що образила його — але насправді це було необхідно.
Avant il ne regardait presque jamais dans les yeux et maintenant c’est pire encore. Il s’approcha une fois ce soir ou plutôt on l’appela, puis il restait avec des dames de sa table d’hôte. Maman croit l’avoir offensé, mais véritablement cela était nécessaire.
Втім, мені справді прикро, що ми його втратили.
Je suis bien fâchée d’ailleurs que nous l’ayons perdu.
Я отримала чарівну відповідь від Берти.
J’ai reçu une réponse charmante de Berthe.
Примітки
В оригіналі французькою: «brûlation» [sic]. Марі вжила слово замість нормативного brûlement (спалення на вогнищі); у друїдському ритуалі «Норми» Белліні це відповідний контекст. ↩
«Поль і Вірджинія» (Paul et Virginie) — роман Жака-Анрі Бернарден де Сен-Пʼєра (1788), сентиментальна повість про двох невинних юних закоханих. ↩
В оригіналі англійською: «However». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩