❦
Субота, 28 березня 1874
Samedi, 28 mars 1874
Нарешті! Знову беруся за свої книги1.
Enfin ! resume my livres.
Ми їдемо до Монако, виїхали об одинадцятій: мама, тітка, Маченька, Діна, Валіцький, Стьопа, Поль і я (коричнева сукня, добре). Всі стрілки зібралися на кінці перону, але поступово підходили ближче, і зрештою Ґальве, Ламбертьє, Фюрстенберг і кілька бридот розмістилися у купе поруч із нашим.
Nous allons à Monaco, nous partîmes à onze heures, maman, ma tante, Machenka, Dina, Walitsky, Stiopa, Paul et moi (robe brune bien). Tous les tireurs étaient rassemblés à l’extrémité de la gare, mais peu à peu ils vinrent plus près et enfin Galve, Lambertye, Furstenberg et quelques saletés vinrent se placer dans le compartiment voisin du nôtre.
Що ж я зробила, щоб зі мною так поводилися! Цей Ламбертьє, цей малий Федюс2, це маленьке засалене, зморщене й смішне створіння наважується дивитися на мене з усмішкою! Він, Фюрстенберг, Ґальве і Зуаляр, невимовне страхіття, стояли біля свого купе поруч із нами, і Федюс — ні, це створіння негідне не заслуговує на прізвисько, але хай буде Федюс, це коротше. Так от, Федюс дивився прямо мені в обличчя, хитрун, він став так, що ніхто з нас, крім мене, не міг його бачити. Це вже не розвага й не жарт, це просто образа, грубість, нахабство3, якому нема рівних. Що він думає про мене? Чи я смішна, Боже мій, тепер мені запала думка, що я смішна, і ця думка зробить мене смішною. І в цьому його провина. Як я могла сказати моя образа4, так, моя образа5, через Обеліска — але це неправда, цього ніколи не може бути, це неможливо; він занадто некрасивий і смішний.
Qu’ai-je donc fait pour me voir maltraitée de la sorte ! Ce Lambertye, ce parvus Fedus, ce petit être huileux ridé et ridicule ose me regarder en riant ! Ils, lui, Furstenberg, Galve et Zualart, une horreur sans nom, restaient près de leur compartiment à côté de nous et Fedus, non cet être indigne ne mérite pas un surnom, mais soit Fedus c’est plus court. Eh bien Fedus me regardait droit en face, le rusé il s’est placé de sorte que personne chez nous excepté moi ne pouvait le voir. Ce n’est plus ni un amusement ni une plaisanterie, c’est simplement une insulte, une grossièreté, une insolence que rien n’égale. Qu’est-ce qu’il pense de moi ? Ou suis-je ridicule, mon Dieu, maintenant j’ai dans l’idée que je suis ridicule et cette idée me rendra ridicule. Et c’est à lui la faute. Comment ai-je pu dire mon dépit, oui mon dépit, pour l’Obélisque mais ce n’est pas vrai, ce ne peut jamais être, c’est une chose impossible; il est trop laid et ridicule.
К Колись прийшов новий пан.
C C’est un nouveau venu.
О Облисіла його маківка.
O Oubliez son crâne nu.
М Могли б дивитися на той усміх.
M Mais songez à son sourire
Т Тільки — захоплюйтеся усмішкою — смієтесь ви.
T Tous admirez son sourire vous commencerez à rire
Е Ех, і влади над собою загубите.
E Et sur vous perdrez l’empire.
Д Дізнайтеся ж, хто він є.
d Devinez qui il est
Е Ось його портрет.
e Et voici son portrait
Л Ланцюг огидних рис.
L L’abominable créature
А А голова в нього — як у вугра.
A A la tête d’anguille
М Мізерний, тупий, усміхнений.
M Misérable, stupide, souriant
Б Благословляє природу.
B Bénit la nature
Е Еге, вугром бути йому добре.
E Et content d’être anguille
Р Регоче завжди, мов дитина.
R Rit toujours comme un enfant
Т Такий ось чарівний Федюс.
T Tel est Fedus charmant
І І ніс у нього чарівливий.
I Il a un nez séduisant
Е Еге ж, лисий, малий, зівʼялий, поштивий.
E Est chauve, petit, fané, pimpant.
Ось як я змальовую це нахабне створіння. Щойно я склала ці жахливі вірші, але ж я така розлючена! Маленький капелюшок уперше подивився мені в обличчя і досить-таки зухвало.
Voilà comment je définis cette impertinente créature. Je viens d’improviser ces vers monstrueux, mais c’est que je suis tellement en colère ! Le petit chapeau m’a pour la première fois regardé en face et assez trop bravement.
Прибувши до Монако, ми виходимо — я, Маченька, Поль і Валіцький, — йдемо пішки до казино, решта їде в екіпажі. Дорогою залишаємо картки в панни Колоколцевої, яка купила віллу в [нерозбірливо].
Arrivés à Monaco nous descendons, moi, Machenka, Paul et Walitsky, nous marchons jusqu’au casino, le reste va en voiture. En passant nous laissons nos cartes chez Mlle Kolokolzoff qui a acheté une villa à la [illisible].
Насамперед ми йдемо до зал, я граю за маму, нудьгую, — самий порох довкола; о пів на третю іду снідати зі Стьопою і Полем. Ми вмостилися в куті, за ширмами ліворуч від входу. У цю годину нікого не було, але раптом входить князь Вітґенштайн з дамою у маленькій сірій сукні, закутаною в сіру вуаль. Він здався мені надзвичайно вродливим, для нього. І такі прекрасні манери — у нього така манера дивитися примружено6, ніби дивиться на сонце, що нагадує мені герцога. Я дивлюся так само, коли збентежена або відчуваю, що червонію. Він був такий вродливий, що я кілька разів мимоволі про нього думала, — по-моєму, це спиртне його спотворює.
Avant tout nous allons dans les salles, je joue par maman, je m’ennuie, il n’y a que poussière; à deux heures et demie je vais déjeuner avec Stiopa et Paul. Nous nous sommes placés dans un coin, derrière les paravents à gauche en entrant. Il n’y avait personne à cette heure, mais tout à coup entre le prince de Wittgenstein avec Madame, une petite robe grise, voilée de gris. Il m’a paru extraordinairement beau, pour lui. Et de si belles manières, il a une manière de regarder avec les yeux plissés comme si il regardait le soleil qui me rappelle le duc. Je regarde ainsi lorsque je suis embarrassée ou que je me sens rougir. Il était si beau que je ne pus m’empêcher de penser à lui plusieurs fois, je crois que c’est la boisson qui l’enlaidit.
Я іду на Стрільбище з Полем, але ми залишаємося на верхній терасі, — не хочу спускатися до всієї цієї потолочі. Тато Фюрстенберг, як тільки побачив мене, дивиться, приклавши монокль до ока7 на одну-дві хв. кілька митей. Я не звернула уваги і далі розмовляла й сміялася з Полем. Стрілки такі жалюгідні, що я нудилася, — та й я не розумію розваг без товариства; тож із самим братом я нудилася, бо Стрільбище саме по собі цікаве хіба що посередньо.
Je vais au Tir avec Paul, mais nous restons sur la dernière terrasse, je ne veux pas descendre parmi toute cette canaille. Le papa Furstenberg, aussitôt qu’il me vit, me regarde, mettant le monocle à l’œil pendant une ou deux mn. quelques instants. Je n’y ai pas fait attention, et je continuai à parler et rire avec Paul. Les tireurs sont si misérables que je m’ennuyais, et puis je ne comprends pas les amusements sans société, ainsi, étant avec mon frère, je m’ennuyais, le Tir par lui-même ne présentant qu’un intérêt médiocre.
Солтінґ виграв розкішну вазу — низьку, овальну, велику. Двоє чоловіків несли величезну скриню, в якій вона лежала; я попросила показати її мені, що й зробили.
Salting a gagné un magnifique vase, bas, ovale, grand. Deux hommes portaient l’énorme boîte qui le renfermait, j’ai prié qu’on me le montre, ce qu’on a fait.
Я недовго лишаюся на Стрільбищі. Пʼятигодинним поїздом ми їдемо назад до Ніцци — я, Маченька, Діна й Поль. Решта прикута до столів.
Je ne reste pas longtemps au Tir. Avec le train de cinq heures nous repartons pour Nice, moi, Machenka, Dina et Paul. Les autres sont cloués aux tables.
Увечері — гра в рулетку й прихований гнів проти Федюса; мені здається, що він насміхається, і я лютую.
Le soir, jeu à la roulette et colère cachée contre Fedus, il me semble qu’il se moque et je rage.
Ми з Діною залишаємося самі, довго розмовляємо, танцюємо менует (див. наприкінці книги), розглядаємо гравюри славетних жінок, які я виписала.
Nous restons seules avec Dina, causons longtemps, dansons le menuet (voir la fin du livre), regardons les gravures des femmes célèbres que j’ai fait venir.
Я втомлена, — вже друга година.
Je suis fatiguée, il est deux heures.
Іще не неділя, а субота, — я так поспішала писати щоденник сьогодні ввечері, що він вийшов порожній і безглуздий і схожий на перегони. Яка шкода, що Ламбертьє такий гидкий, — раніше він відігравав роль у моїх мріях, але входив туди лише як персонаж, якого має прогнати… зрештою.
Ce n’est pas encore dimanche, c’est samedi, je me suis tant dépêchée de faire mon journal ce soir qu’il est vide et bête et représente une course. C’est dommage que Lambertye est si vilain, avant il jouait un rôle dans mes rêveries, mais il n’y entrait que comme un personnage qui doit être chassé par... enfin.
Учора я придумувала собі казку, щоб заснути: я заміжня за Ламбертьє і він показує мені свої землі, ми їдемо верхи… коли раптом постає інша картина — я їду верхи з герцогом Гамільтоном в Англії і ми обʼїжджаємо його маєтки8, — мене мов громом ударило, бо різниця надлюдська, неописанна, годі й уявити. Я відчула цю різницю, і відчула також, що цього вже не може бути, — і заплакала від відчаю.
Hier je m’imaginais un conte pour m’endormir, j’étais mariée à Lambertye et il me montrait ses terres, nous étions à cheval... lorsque tout à coup un autre tableau se présente, c’est que je suis à cheval avec le duc de Hamilton en Angleterre et nous parcourions ses estates, j’étais foudroyée car la différence est surhumaine, indécrivable, impossible à imaginer. J’ai senti cette différence, et j’ai senti aussi que ce ne peut plus être, j’ai pleuré de désespoir.
Потім я пригадала ці слова з «Ґаліньяні»: «Тоді герцог Гамільтон повів свою наречену до вівтаря тощо9» — «Але це неможливо», — вигукнула я вголос і, сильно вдаривши ногою по ковдрі, знову заплакала. Справді, це видається мені неможливим.
Puis je me rappellai de ces mots du « Galignani »: « Then the duke of Hamilton conducted his bride along the isle etc » - Mais c’est impossible - m’écriai-je tout haut, et donnant un violent coup de pied à ma couverture, je me remis à pleurer. Vraiment, ce me semble impossible.
Тепер, думаю, Федюса буде геть вигнано з моїх романів; я взяла його, щоб він відігравав роль козла відпущення10, але треба обрати когось іншого, бо цей бідолашний Федюс від сьогодні здається мені огидним.
Maintenant je crois que Fedus sera entièrement banni de mes romans, je l’avais pris pour servir de souffre-douleur, il faut que je choisisse un autre, car ce pauvre Fedus me paraît dégoûtant depuis aujourd’hui.
Я сказала Діні сьогодні ввечері, як я розлючена, — бо немає нікого, хто міг би захистити мене від нахабних поглядів цієї маленької потвори, немає нікого, хто міг би навчити його поводитися. Я поскаржуся мамі, — може, вона щось придумає, бо я страждаю через ці зухвалості, що їх не можу ані спинити, ані помститися за них.
J’ai dit à Dina, ce soir, combien je suis fâchée, car il n’y a personne qui puisse me garantir des regards impertinents de ce petit monstre, il n’y a personne qui pourrait lui enseigner à se conduire. Je vais m’en plaindre à maman, peut-être elle imaginera quelque chose, car je souffre à cause de ces impertinences que je ne puis ni empêcher, ni venger.
Ця зневага, ця цілковита відсутність поваги виводить мене з себе. Сидячи з тіткою на пуфі у першій вітальні, я дивилася на людей, які були змушені проходити зовсім близько, і думала: якби це був Ламбертьє, я б підставила11 йому свою парасольку, щоб він упав і розбив свій Дзьоб закоханий, — ось справжній Дзьоб!
Ce peu de considération, ce manque complet de respect me mettent hors de moi. Assise avec ma tante sur le pouf du premier salon je pensais en regardant les gens qui étaient obligés de passer tout près que si c’était Lambertye je lui aurais mis mon ombrelle pour qu’il tombe et se casse son Bec amoureux, voilà un vrai Bec !
Примітка упорядників
[Прим. ред.: тут у щоденнику був малюнок Марі.]
[Note de l’éd. : ici un dessin de Marie dans le journal.]
Звичайно, це дитяча помста, але як мені хотілося б це зробити. Я почуваюся глибоко приниженою, змушена зносити ці глузливі й нахабні погляди, я прагну помсти — якої помсти? дурниці! дитячі забаганки! але від того огидні посмішки не зникають. О, як я почуваюся жалюгідною, приниженою, ображеною!
Certes, c’est une vengeance d’enfant, mais que je voudrais bien pouvoir faire. Je me sens profondément humiliée, devant subir ces regards moqueurs et impertinents, je désire la vengeance, quelle vengeance ? bêtises ! enfantillages ! mais les sourires odieux n’en existent pas moins. Oh que je me sens méprisable, humiliée, vexée !
Як я заздрю тим, кого поважають. Але чому я така нещасна? Чи я смішна?!! Найбільше мене обурює те, що я беру дурниці близько до серця. Я не можу не брати їх близько до серця. Усе життя складається з дурниць, і все життя — то одна велика дурниця. І не мати змоги нічого зробити! О лють!
Comme j’envie celles qu’on respecte. Mais pourquoi suis-je si malheureuse. Est-ce que je suis ridicule !!! Ce qui me fâche le plus, c’est que je prends à cœur les bêtises. Je ne puis ne pas les prendre à cœur. Toute la vie est composée de bêtises, et toute la vie n’est qu’une grande bêtise. Et ne pouvoir rien faire ! O rage !
Яка я смішна. Що ще гірше — він показує мене чоловікам, які з ним, і вони теж дивляться. Цей Зуаляр, — я ладна була вирвати йому очі сьогодні зранку! І чому мене так мучать! Чому! Що я зробила. Чому зі мною так поводяться. І нікого, хто б мене захистив! Боже мій! Я надто обурена, щоб плакати!
Que je suis ridicule. Ce qui est pire encore, c’est qu’il me montre aux hommes qui sont avec lui et qu’ils me regardent aussi. Ce Zualart, j’aurais voulu arracher les yeux ce matin ! Et pourquoi suis-je martyrisée ainsi ! Pourquoi ! Qu’ai-je fait. Pourquoi suis-je traitée ainsi. Et personne pour me défendre ! Mon Dieu ! Je suis trop indignée pour pleurer !
Примітки
В оригіналі англійською (з французьким словом): «resume my livres». ↩
В оригіналі латиною: «parvus Fedus» (прізвисько Ламбертьє). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «estates». ↩
В оригіналі англійською: «Then the duke of Hamilton conducted his bride along the isle etc» (цитата з «Ґаліньяні»; так у тексті: isle замість aisle — «прохід у церкві»). ↩
В оригіналі французькою: «souffre-douleur». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩