Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця, 27 березня 1874

Vendredi, 27 mars 1874

Я щойно грала й виграла п'ятнадцять франків; це маленька помста за всі Полеві підлості.

Je viens de jouer et de gagner quinze francs, c'est une petite vengeance pour toutes les misères de Paul.

У нас було багато гостей, і зі мною трапилася досить неприємна пригода: ще нікого не було, й я спокійно вправляла сонату в спідницях і без ліфа, коли увійшов пан Барнола; я кинулася під піаніно, мама вивела його в атріум, а я втекла. Прийшовши до себе, я сміялася й розмовляла сама з собою.

Nous avions beaucoup de monde et il m'est arrivé une aventure assez désagréable, il n'y avait encore personne et j'étudiais tranquillement une sonate en jupons et sans corsage lorsque M. Barnola entra, je me suis lancée sous le piano, maman le fit sortir dans l'atrium et je me suis sauvée. Arrivée chez moi j'ai ri et parlé toute seule.

Маня -- чарівна дівчина; вона розповідає нам усю історію весілля своєї сестри, як Потьомкін закохався, як залицявся, як плакав тощо тощо тощо тощо тощо тощо тощо, а потім нарешті одного дня він снідав у них, прийшли гості, пан і пані пішли до салону, а Маня, її сестра й amorato1 лишилися самі. Тоді біля вікна, зовсім біля вікна, він пояснився й поцілував руку Каті (це, мабуть, приємно), яка почервоніла в ту мить. Увійшла пані Потьомкіна й запитала, що з нею.

Mania est une charmante fille, elle nous raconte toute l'histoire de mariage de sa sœur, comment Potemkine est devenu amoureux, comment il faisait la cour, comme il pleurait etc. etc. etc. etc. etc. etc. etc. puis enfin un jour il déjeunait chez eux, des visites survinrent, Monsieur et Madame allèrent au salon et Mania sa sœur et le amorato restèrent seuls. Alors près d'une fenêtre, absolument près d'une fenêtre il s'expliqua et baisa la main de Katia (ça doit être *bien*) qui devient rouge en ce moment. Mme Potemkine entra et demanda ce qu'elle avait.

-- Я хвора, -- і вона пішла до себе.

Je suis malade, et elle s'en alla chez elle.

О четвертій виходжу, й ми мандруємо пішки по всьому місту Ніцці, шукаючи ґудзиків, як у Франсін; я купила тканину, і зелена сукня буде зшита (сьогодні ввечері горить ліве вухо); ми повертаємося лише о сьомій. Неможливо знайти ці ґудзики, а вони все-таки найпростіші на світі.

A quatre heures je sors et nous voyageons à pied dans toute la ville de Nice cherchant des boutons comme ceux de Francine; j'ai acheté l'étoffe et la robe verte se fera, (ce soir c'est l'oreille gauche qui brûle), nous ne rentrons qu'à sept heures. Pas moyen de trouver ces boutons et ils sont pourtant les plus simples du monde.

Завтра сподіваюся поїхати до Монако. Це була б маленька зміна; Ніцца така нудна, відколи нікого нема.

Demain j'espère aller à Monaco. Ce serait un petit changement, Nice est si ennuyeuse, depuis qu'il y a personne.

Лічі й Спанґи більше не ходять до свого [нерозбірливо]; я навіть думаю, що Ліч уже тут нема, і вважаю також, що граф де Ларельд серйозно залицяється до Спанґ.

Les Leech et les Spang ne vont plus dans leur [illisible] je crois même que la Leech n'est plus ici et je crois aussi que le comte de Lareld fait sérieusement la cour à la Spang.

Примітки

Італійською в оригіналі: amorato -- «залицяльник, закоханий». ↩