❦
Понеділок, 16 лютого 1874
Lundi, 16 février 1874
З восьмої години я без сну мрію, що маю шість мільярдів. Ах, як гарно я ними розпорядилася!1
Depuis huit heures je rêve, sans dormir, que j’ai six milliards. Ah comme j’en ai bien disposé !.
Чекаю на сонце — зʼявляється дуже слабенький промінь; я встаю, вже майже десята.
J’attends le soleil, un rayon très faible paraît; je me lève, il est presque dix heures.
Огюст приходить весь переодягнений, і ми вирушаємо. Трохи дощить, і я вдягла свій чорний дощовик2, який був досить гарний; Діна в білому, мама в блакитному, Валіцький просто як щодня, Поль на козлах. На мить дощ перестає, потім починається знову — це справді прикро; проте — «ми не будемо переносити карнавал» — і він відбувається. Трибуни мало заповнені — зрозуміло, коли дощ, — але екіпажів багато й вони елегантні, карнавальних возів дуже багато й вони дуже гарні, кавалькади, та й пішоходи теж дуже оригінальні й милі.
Auguste vient tout déguisé et nous partons. Il pleut un peu et j’ai mis mon waterproof noir qui était assez bien, Dina est en blanc, maman en bleu et Walitsky simplement comme tous les jours, Paul sur le siège. Un instant la pluie cesse et puis elle recommence encore, c’est vraiment ennuyeux, nonobstant -« nous n’allons pas renvoyer le carnaval »- et il a lieu. Les tribunes sont peu garnies, ça se comprend quand il pleut, mais les voitures sont nombreuses et élégantes, les chars très nombreux et très beaux, les cavalcades, et les gens à pied aussi sont très originaux et jolis.
Якби погода була гарна, карнавал був би чудовий. Було пʼять оркестрів, але я не буду все описувати — це неможливо; збережу газету, яка про це напише. Я хотіла закидати Ле Бек, барона й графа — і не вдалося.
Si le temps était beau le carnaval serait superbe. Il y avait cinq orchestres, mais d’ailleurs je ne vais pas décrire tout, c’est impossible, je garderai le journal qui en parlera. Je voulais battre le Bec, le baron et le comte, et je n’ai pas réussi.
Ле Бек і барон були біля префектури з усім товариством — Суворова, Ґальве тощо, і навіть Андрій Миколайович3, добрий старий, що завжди з Суворовими. Само собою, перед цією трибуною битва була найлютішою, але оскільки дощило, я майже нікого не бачила — тільки панну де Ґальве, Шупінського, англійку, пана де Ґальве й Андрія Миколайовича. Вони кидали нам багато букетів, особливо цей добрий старий, який, мабуть, дуже веселий, і пан де Ґальве. Він мені безмежно подобається — хотіла б, щоб він був моїм другом; він, мабуть, добрий і веселий. Тітка, Маченька й Стьопа на трибуні; вони потім розповіли, що на трибуні билися між собою й дуже люто — лютіше, ніж деінде, і це, мабуть, було чарівно. Суворова кинула тітці кілька букетів з маленькими посмішками4.
Le Bec et le baron étaient à la préfecture avec toute la société, la Souvoroff, Galve etc. et même André Nicolaïevitch un bon vieux toujours avec les Souvoroff. Ça va sans dire que devant cette tribune la bataille était la plus furieuse, mais comme il pleuvait je n’ai vu presque personne, seulement Mlle de Galve, Choupinski, l’Anglaise, M. de Galve et André Nicolaïevitch. Ils nous ont jeté beaucoup de bouquets surtout ce bon vieux qui doit être très amusant et M. de Galve. Ce dernier me plaît infiniment, je voudrais qu’il soit mon ami, il doit être bon et gai. Ma tante, Machenka et Stiopa sont à la tribune, ils ont raconté après qu’à la tribune on se battit entre soi et très furieusement, plus furieusement qu’ailleurs et ça devait être ravissant. Souvoroff a jeté plusieurs bouquets à ma tante avec des petits sourires.
Всі веселилися й пожвавішали — раз на рік дозволено збожеволіти5. Я першою впадала в божевілля й дуже веселилася, хоча знайомих було дуже мало. Я навіть не бачила Ламбертьє — хоча він там був — в екіпажі, без маски, і Поль каже, що так його закидав, що нещасний благав пощади.
Tout le monde s’amusait et s’est animé, semel licit in anno insanire. Moi la première à insanire je m’amusais beaucoup bien qu’il y eut très peu de monde que je connais. Je n’ai pas vu même Lambertye, il y était cependant en voiture sans masque et Paul dit qu’il l’a tellement battu que le malheureux a demandé grâce.
Проїжджаючи востаннє повз префектуру, я кидала лише букети — майже нікого не було, й сильно дощило; але щойно я кинула кілька квітів, не дивлячись, у кого, особа підняла маску, прозору, залізну — і я впізнала Ле Бек! Яка дурепа. Це було прикро, і я не могла нічого вдіяти, дощило і було десь біля пʼятої, і під маскою крізь залізну маску я не могла добре бачити хто це. Неважливо — тим краще для неї.6 Я голосно й кілька разів висловила свій жаль за барона й графа. Які ж дурні ті, хто думає дражнити мене Ламбертьє, — але вони мене смішать і розважають.
En passant la dernière fois devant la préfecture je n’ai jeté que des bouquets, il n’y avait presque personne et il pleuvait fort; mais comme je venais de jeter plusieurs fleurs sans voir sur qui, la personne lève le masque, par lui-même transparent, en fer et je reconnais le Bec ! Quelle bête. C’était ennuyeux and I could not help it, it rained and it was about five, and under a mask through an iron mask I could not well see who it was. Never mind the better for her. J’ai manifesté tout haut et plusieurs fois mes regrets pour le baron et le comte. Est-on assez bête on croit me taquiner avec Lambertye mais on me fait rire et on m’amuse.
Коли мама вже лежить, я приходжу до неї; говорили про чоловіків, і мама хвалила красу Соріа; я казала їй, що волію навіть графа де Ламбертьє. Тоді вона каже, що в моєму віці вона воліла б, щоб я закохалася як у Соріа — можна тоді мріяти чи співати романс, чи щось таке, але там нема нічого, навіть про чоботи не можна думати, бо ні в нього, ні в нас нічого немає. Фе! Як Тормосов7.
Lorsque maman est déjà couchée je viens chez elle, on parlait des hommes et maman vantait la beauté de Soria, je lui disais que je préfère même le comte de Lambertye. Alors elle dit qu’à mon âge elle aimerait mieux que je tombe amoureuse comme de Soria, on peut ainsi penser ou chanter une romance ou quelque chose, mais là il n’y a rien, même des bottes on ne peut pas y penser, car ni lui ni nous n’avons rien, Fi ! comme Tormosoff.
Хотіла б знати, чи вона справді думає, що я закохуюся8.
Je voudrais savoir si elle pense vraiment que je tombe amoureuse.
Та зрештою, якщо чесно, Ламбертьє мені все ж таки миліший за Соріа. Я б багато дала, щоб знати, чому він на мене дивиться; дражнити мене — безглуздо, бо це він дивиться. Змилуйся!9 Хто скаже мені, чому він на мене дивиться, і моїх биків, і корів, і моє біле обличчя, і чорні брови10. Мама часто мені докоряє — тобто за графа. — Я ж така невинна. —
Et après tout en vérité à la rigueur je préfère Lambertye à Soria. J’aurais donné beaucoup pour savoir pourquoi il me regarde, me taquiner est chose absurde puisque c’est lui qui regarde. Miserere ! qui me dira pourquoi il me regarde, et mes bœufs, et les vaches, et mon visage blanc et les sourcils noirs. Maman souvent me le reproche, c’est-à-dire le comte. -Je suis bien innocente.-
Коли я була на маминому ліжку, хтось згадав Гамільтона — і я лишилася ще. Я не можу ні висловити, ні пояснити собі радість, яку мені спричиняє дає його імʼя. Я усміхаюся, я щаслива і тремчу лише від думки про мить, коли про нього перестануть говорити.
Comme j’étais sur le lit de maman on nomma Hamilton et je restai encore. Je ne puis ni exprimer ni m’expliquer la joie que me produit donne son nom. Je souris, je suis heureuse et je ne tremble que pour le moment où on cessera d’en parler.
Дивна річ, відтоді як я це імʼя завжди справляло на мене враження й здавалося надзвичайним, окремим, близьким. Я ніколи не втомлювалася слухати історію тієї леді Гамільтон, коханки Петра Великого, яку дідусь розповідав і розповідає так часто й так монотонно. Давно то було. Коли я його ще не бачила, від Гамільтона в мене завжди калатало серце, і він здавався мені знайомим, рідним11. На Баденських перегонах (невичерпне джерело спогадів) я памʼятаю, як Ремі сказав мені «Я щойно говорив із герцогом Гамільтоном» — щось дивне діялося в мені; не те щоб я його тоді любила, зовсім ні, але то завжди було те магічне імʼя.
Chose étrange, depuis que j’a ce nom produisait toujours une impression sur moi et me semblait extraordinaire, à part, sympathique. Je ne me lassais jamais d’entendre l’histoire de cette lady Hamilton, maîtresse de Pierre le Grand que papa racontait et raconte si souvent et d’une manière si monotone. Il y a longtemps de cela. Lorsque je ne l’avais pas encore vu, Hamilton faisait toujours battre mon cœur et me paraissait connu, un parent. Aux courses de Bade, (source intarissable de souvenirs) je me souviens lorsque Rémy me dit « Je viens de parler au duc de Hamilton, » - quelque chose d’étrange se fit en moi, non que ce fut que je l’aimais alors, pas du tout, mais c’était toujours ce nom magique.
Вкладка · Note de Marie, imprimée en bas de page dans Mon Journal
Я не думала про такі речі, я нічого про них не знала, мені було дванадцять років.
Je ne pensais pas à ces choses-là, je n’en savais rien, j’avais douze ans.
Потім я пригадую його спину, коли він стояв посеред газону перед трибунами, шнурок від бінокля, і ще пригадую, що його жакет здавався мені дуже товстим. Потім пригадую його в Казаї12, коли я проходила з Матільдітою; потім одного ранку о восьмій біля Конверсації, зі штанами в чоботях; потім у його екіпажі, коли він зупинився біля крамниць. О, це я пригадую так добре — мені здається, що бачу ті великі дерева, ту ще безлюдну й мовчазну алею, ті напіввідчинені крамниці, і його коней, що, зупинені, ще переступають, трусять головами й дзвонять дзвіночками, і його, що сидить нагорі, і дорогу ліворуч, і струмок біля дороги, і маленькі мости, і сонце, і блакитне ясне небо, що проглядало крізь дерева... І чому я так добре пригадую все це
Puis je me souviens de son dos, lorsqu’il était posté au milieu du gazon devant les tribunes, le cordon du binocle, et je me souviens encore que sa jaquette me paraissait très épaisse. Puis je me souviens de lui chez Kazaï quand je passais avec Matildita, puis un matin à huit heures près de la conversation les pantalons dans les bottes, puis en sa voiture lorsqu’il s’était arrêté près des magasins. Oh cela je me souviens si bien, il me semble que je vois ces grands arbres, cette promenade encore déserte et silencieuse, ces magasins demi-ouverts, et ses chevaux qui bougent encore, arrêtés, secouant leurs têtes et faisant sonner les grelots, et lui perché en haut et le chemin à gauche et le ruisseau près du chemin et les petits ponts, et le soleil et le ciel bleu clair qui perçait à travers les arbres... Et pourquoi je me souviens si bien de cela
і тінь, яку кидала на стежку лавка під деревом, і траву, і кожен сухий листок на землі, і кожну піщинку. Одним словом, усе, що оточувало той екіпаж того ранку. А проте тоді я ні про що не думала, зовсім ні про що, я ніколи тоді не думала, що можу стати жінкою й що можу любити; я жила життям дитини — і чому він та все, що його оточувало, так глибоко врізалося в мою памʼять. Чому я не памʼятаю так само добре когось іншого...
et l’ombre que faisait sur le sentier le banc sous l’arbre et l’herbe, et chaque feuille sèche par terre et chaque grain de sable. Tout en un mot ce qui entourait cette voiture ce matin. Pourtant alors je ne pensais à rien, à rien du tout, je n’ai jamais pensé alors que je pouvais devenir une femme et que je pouvais aimer, je vivais de la vie d’une enfant, et pourquoi lui et tout ce qui l’entourait s’est gravé si bien dans ma mémoire. Pourquoi je ne me souviens pas aussi bien de quelqu’un d’autre...
Тому що герцог Гамільтон був, є й буде для мене істотою надзвичайною, окремою, божественною і...
Parce que le duc de Hamilton était, est et sera pour moi une créature extraordinaire, à part, divine et...
Я ніколи не закінчу.
Je ne finirai jamais.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: waterproof. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі латиною: «semel licit in anno insanire» (так у тексті; усталена форма — semel in anno licet insanire). ↩
В оригіналі англійською: and I could not help it, it rained and it was about five, and under a mask through an iron mask I could not well see who it was. Never mind the better for her. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі латиною: «Miserere!». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩