Вівторок, 6 січня 1874

До церкви з Діною й Полем (синя сукня, коричневий капелюшок, гарно) -- незліченний натовп.
Дочитала «Іліаду». Змилуйся!
О третій іду з усіма до Мортьє за капелюшком для Маченьки (який поганий смак!). Не можу звикнути до її манер. Потім гуляю з Гічкок. У мене дуже гарна талія, особливо сьогодні, коли я затягнулася трохи тісніше, бо зазвичай я ходжу розхристана.
Ходила до Атона запитати ціну пояса й золотої прикраси для зачіски; завтра отримаю картонну модель. Повертаюся й бачу свою сукню, яка «щойно зʼявилася», але цей нікчема Ворт зробив її зі шлейфом. Я лютую. У моїй кімнаті кричать, сперечаються, наче собаки, -- цей шлейф мене дратує. Доведеться переробляти. Іду займатися, але приходить Страйкер № 2 з Полем, і ми базік балакаємо годину. Він танцював бостон.
Поспішаю, бо мушу написати догану Ворту, негайно лягти й встати о пів на пʼяту.

Примітки

В оригіналі латиною: «Miserere!». ↩