Четвер, 25 грудня 1873

Повертаюся з англіканської церкви, де була з Діною і Гічкок. Небагато англійців, біда (коричнева сукня, добре). Перед тим як іти, я взяла «Ґаліньяні» й знайшла там те, що приколоте тут шпилькою.
Газетна вирізкаGalignaniʼs Messenger, décembre 1873 (épinglé dans le carnet)
Герцог і герцогиня Гамільтон прибули до міста в суботу з Саффолка, а згодом відвідали герцогиню Гамільтон (принцесу Марію Баденську) у Голланд-хаусі в Кенсінгтоні. Принц і принцеса Едуард Саксен-Веймарські також навідалися з прощальним візитом до вдови-герцогині Гамільтон і княгині Монако, перед їхнім відʼїздом із Голланд-хауса того ж вечора (в суботу) до Баден-Бадена, куди вони сподівалися прибути у вівторок увечері.
Не знаю, яке неприємне почуття я відчувала, читаючи; тільки щось у мені змінилося -- давно вже я нічого не відчувала, але з цієї миті я схвильована, змушена вдихати на повні груди, щоб не задихнутися, і серце моє не таке, як завжди, -- зрештою, я його відчуваю. У церкві я грішила, бо не могла думати про Бога, не думаючи водночас про нього. Яка ж я дивна! Досі мені здається неможливим, що він одружений, що є герцогиня Гамільтон, його дружина, що він її кохає. Я уявляю його тільки таким, яким бачила. Хочу плакати.
Щойно глянула на себе; побачила жалюгідне невдоволене обличчя.
Яка я щаслива, що нещасна!
Ідемо на музику (коричнева сукня, непогано). Людей, звісно, багато, але байдуже. Пан і пані Сапрісті прогулюються пішки, дуже чарівні.
Увечері йдемо до Говардів (рожева й сіра сукня, добре, але не як я люблю; обличчя добре). Хотіли танцювати, але не було кому грати, і Бартери не прийшли, так що лише балакали; доктор Фрідландер показував фокуси, але діти його збентежили -- замість аплодувати, вони казали, як він робить і що вони це вміють.
Зіркою вечора був Тібет. Це справжній блазень; тільки й сміялися. І цей хлопець дотепний. Він витворяв дурниці, фокуси, а решта слухала й дивилася.
Тітка приходить за нами о десятій, але ми їдемо тільки близько одинадцятої. Я сміялася, але загалом нудьгувала.
Мама ще хвора.
Як я боюся, що вони приїдуть. Вони в Лондоні і звідти, певно, поїдуть до Ніцци. Який жах! Панівне почуття в мені -- якесь здивування, подив, збентеження; щось дивне, я не можу собі це пояснити. Мені треба побачити, щоб повірити.
Гуляючи, ми бачили Джою -- таке саме вбрання, як тоді в Монако, жовті черевички. Тітка сказала, «що вона носить ці черевички на згадку про герцога», і мама додала, що, на її думку, Джоя його тепер кохає: як я тепер вірю, що вона його кохає, тобто розповідає про це. І тітка каже, що її черевики -- як у Гамільтона.
Я: -- Він ніколи не носив жовтих.
— Як це ніколи, завжди.
Я: -- Ну, я не бачила, щоб він їх носив. А я часто зустрічала його пішки.
Я жодного разу не почервоніла; іншим разом теж говорили про фальшиві титули, і тітка сказала, що Джоя могла б поїхати до Росії й назватися «герцогинею Гамільтон» тощо, тощо. Я відповіла на це холодно й спокійно; мама дивилася на мене, думала, що я зараз почервонію; мені було соромно.
Джоя була з сином, дуже гарна, дуже гарна; тільки погано те, що вона катається в найманому ландо -- це їй так не пасує після її власного екіпажу і додає їй жалюгідного вигляду. Як багато значить становище! багато значить Все!
Мене знову бере лють; я знову неспокійна і (((ревнива))) -- це дуже дурно, але я нещасна.

Примітки

В оригіналі англійською (вирізка з газети «Галіньяні», вклеєна в оригінал). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «bewilderment». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩