❦
Неділя, 14 грудня 1873
Dimanche 14 décembre 1873
Вчора вранці мама, читаючи «Ла Ві монден», прочитала, що герцог Гамільтон одружується тощо, тощо. Соломінка підвела на мене очі.
Hier matin maman en lisant « La Vie mondaine » a lu que : le duc de Hamilton épouse etc. etc. Solominka leva les yeux sur moi.
Далі кілька коментарів Діни, мами тощо про розпродаж його конюшні.
Puis quelques commentaires de Dina, maman etc. sur la vente de son écurie.
Сьогодні вранці залишаюся біля мами, приносять газети, «Прокляті1 Ґаліньяні». Читаю таку статтю:
Ce matin je reste auprès de maman, on apporte les journaux, « Le sciagurate Galignani ». Je lis l’article suivant :
Газетна вирізка · Galignaniʼs Messenger, décembre 1873 · англійськоюОДРУЖЕННЯ ГЕРЦОГА ГАМІЛЬТОНА2MARRIAGE OF THE DUKE OF HAMILTONОдруження герцога Гамільтона й Брендона, першого пера Шотландії, з леді Мері Монтегю, старшою дочкою герцога Манчестерського, відбулося в середу в парафіяльній церкві Кімболтона.The marriage of the Duke of Hamilton and Brandon, Premier Peer of Scotland, with Lady Mary Montagu, eldest daughter of the Duke of Manchester, was celebrated on Wednesday at the parish church of Kimbolton.Будівлю було прекрасно оздоблено, і зібралося чисельне товариство.The building was beautifully decorated, and a large company were present.О двадцять пʼятій хвилині по одинадцятій наречений, який прийшов пішки із замку, увійшов до церкви в супроводі свого дружби барона де Тейля, принца Едуарда Саксен-Веймарського, віконта Мандевіля, принца Луї Естерхазі, герцога Бофорта, графа Сендвіча, графа Ґосфорда, лорда Оссалстона, високоповажного Дж. Фіцвільяма,At 25 minutes past 11 the bridegroom, who had walked from the castle, entered the church, accompanied by his groomsman, Baron de Tuyll, Prince Edward of Saxe-Weimar, Viscount Mandeville, Prince Louis Esterhazy, the Duke of Beaufort, the Earl of Sandwich, the Earl of Gosford, Lord Ossulston, the Hon. G. Fitzwilliam,високоповажного А. Бурка, полковника Стіла, пана Чаплина, пана Калкрафта й сера Сеймура Бланка. Наречений і його дружба зайняли місця біля вівтаря й чекали на прибуття нареченої.the Hon. A. Bourke, Colonel Steele, Mr. Chaplin, Mr. Calcraft, and Sir Seymour Blanc. The bridegroom and his best man took their place by the altar, and waited the arrival of the bride.Джентльмени розташувалися вздовж південного боку пресвітерію; лавку герцога Манчестерського на північному боці зайняли княгиня Монако, принцеса Едуард Саксен-Веймарська, графиня Сендвіч, високоповажна пані Джордж Фіцвільям, герцогиня Бофорт, панна Ейріх та інші.The gentlemen ranged themselves along the south side of the chancel, the Duke of Manchester’s pew on the north side being occupied by the Princess Monaco, Princess Edward of Saxe-Weimar, the Countess of Sandwich, the Hon. Mrs. George Fitzwilliam, the Duchess of Beaufort, Mlle. Eyrich, etc.Невдовзі прибули герцогиня Манчестерська й герцогиня Гамільтон і зайняли місця на північ від вівтаря. Одразу по пів на дванадцяту карета, запряжена четвіркою, привезла до воріт цвинтаря герцога Манчестерського й наречену, які пройшли крізь велику юрбу глядачів килимовою доріжкою до Янга, вікарія з Тілбрука. Після завершення церемонії свідки увійшли до ризниці й засвідчили реєстрацію; підписали її герцог Манчестерський, герцогиня Манчестерська, герцогиня Гамільтон, принц Едуард Саксен-Веймарський та інші.Shortly after the Duchess of Manchester and the Duchess of Hamilton arrived, and took up their positions on the north of the altar. Immediately after half-past 11 a carriage and four brought to the gates of the churchyard the Duke of Manchester and the bride, who proceeded through a large crowd of spectators along the carpeted path to the Young, vicar of Tillbrook. After the ceremony was completed, the attesting party entered the vestry and witnessed the registration, the signataries being the Duke of Manchester, the Duchess of Manchester, the Duchess of Hamilton, Prince Edward of Saxe-Weimar, etc.Після завершення цього формального обовʼязку герцог Гамільтон провів наречену проходом і цвинтарною стежкою до воріт, де вони сіли в карету й були відвезені до замку; містечко, що складається здебільшого з однієї вулиці, на той час було густо заповнене людьми.On the completion of this formal duty, the Duke of Hamilton conducted his bride down the aisle and along the churchyard path to the gate, where they entered a carriage, and were conveyed to the Castle, the town, which consists mainly of one street, being by this time densely crowded.Весільний сніданок було влаштовано у великому шатрі, де напередодні ввечері відбувався бал. Головним тостом, звісно, був тост «За здоровʼя нареченої й нареченого», на який герцог Гамільтон відповів дуже стисло.The wedding breakfast was given in the large marquee in which the ball was given on the previous night. The principal toast was, of course, « The Health of the Bride and Bridegroom, » which was very briefly responded to by the Duke of Hamilton.Близько чверті по другій наречена й наречений залишили замок у кареті, запряженій четвіркою, і вирушили до станції Кімболтон, до якої близько трьох миль, серед щирих побажань усіх присутніх. На станції Кімболтон Мідлендської залізниці вони сіли в салон-вагон спеціального потяга, що рушив до Вікенбрука, куди прибув близько пів на пʼяту; їх зустрічала почесна варта з місцевого добровольчого корпусу.About a quarter-past 2 the bride and bridegroom left the Castle in a carriage and four, and proceeded to the Kimbolton station, a distance of three miles or thereabouts, amid the hearty good wishes of all. At the Kimbolton station of the Midland Railway they entered a saloon carriage attached to a special train, which proceeded to Wickenbrook, where they arrived about half-past 4, and they were received by a guard of honour consisting of the local volunteer corps.«Високоповажний» наречений і його наречена вирушили звідти до Істон-парку, щоб провести медовий місяць, і далі поїдуть до саффолкського маєтку, де місцеві орендарі влаштували їм воістину щиру зустріч.The « Honbl » bridegroom and his bride proceeded thence to Easton Park to spend their honeymoon, and will proceed to the Suffolk estate, where they received from the local tenantry a truly hearty welcome.
навскоси
Бачили б ви моє обличчя, коли я читаю цю статтю; мені хочеться плакати, у мене лютий вигляд. Змилуйся3!
en travers Il faut voir ma figure quand je lis cet article, j’ai envie de pleurer, j’ai l’air féroce. Miserere !
Я складаю газету й ховаю її в комод. Ми йдемо до церкви пішки (коричнева сукня, добре). Ледве повернулися, як приходить багато людей: Федоровські, Анічковські, пан Верман, барон де Бах і ще декілька домашніх собак. Я виходжу з Полем на кілька хвилин. Люблю виходити вдвох, а не набивати карету, як бочку з оселедцями. Дядько теж у нас. Я йду до себе, а всі піднімаються до вітальні. Бачу цю статтю -- якою вона мені здається холодною. Сама церемонія вінчання нагадує похорон; не в цьому випадку, а взагалі. Якби можна було без неї обійтися, бо це ніби холодною водою на вогонь. Мені здається, що відразу після шлюбу кохання мусить набути іншої форми й значно ослабнути. Я часто помічала, що без приготувань веселіше. Сама неодноразово відчувала: бувало, почнемо танцювати, а як піду переодягнутися -- вже не веселюся, вже й охолола. Але раз ця пілюля4 необхідна. Я зовсім не можу уявити, що він міг би казати, що він їй каже. Він мені здається неймовірним як чоловік. Я вірю в смерть пані Савєлєєвої, бо бачила її мертвою, але не можу повірити в смерть Абрамовича -- мені здається, що він не вмер, що він має повернутися. Щодо мерців -- я розбила своє дзеркало, Діна своє, а вчора мені свербів5 ніс. Намагаюся не вірити в забобони. Мені здається, що це не по-християнськи; я сумніваюся, і не питатиму ні в кого, навіть у священиків, бо всі люди -- лише люди, тож кожен мусить вірити й розуміти по-своєму, бо для віри є лише Бог та ти сам. Ми всі три -- мама, тітка і я -- зійшли до саду, чекаючи на карету, але приходить пані Говард, а за нею за дві хвилини наша карета; старші -- мама, тітка, пані Говард і Валіцький -- сідають у нашу, а ми -- я, Елен, Діна і Ліз -- у їхню. І які ж ми нещасні! Ми гуляємо півтори години тільки по набережній, але, на щастя, ми були зайняті розмовою одна з одною, і були дуже спокійно вдягнені й з розкритими парасольками, так що вигляд у нас був не надто недільно-прогулянковий. Щодо мене, я майже нікого не бачила, бо була заклопотана розмовою; ненавиджу людей, які виставляють себе напоказ. Ми проїжджали вдесяте повз віллу Вітґенштайн, і я кажу Діні:
Je plie le journal et je le cache dans ma commode. Nous allons à l’église à pied (robe brune, bien). A peine retournées il arrive beaucoup de monde: les Fedoroff, les Anitchkoff, M. Woerman, le baron de Bach, et encore quelques chiens domestiques. Je sors avec Paul pour quelques minutes. J’aime sortir en deux, ne pas avoir la voiture pleine comme un tonneau de harengs. Diadia est aussi chez nous. Je vais chez moi et tout le monde monte au salon. Je vois cet article, comme il me semble froid. La cérémonie du mariage elle-même ressemble à un enterrement, pas dans ce cas-là, mais en général. Si on pouvait s’en passer, car c’est comme de l’eau froide qu’on jette sur du feu. Il me semble que tout de suite après le mariage l’amour doit prendre une autre forme et s’affaiblir passablement. J’ai remarqué souvent qu’on s’amuse bien plus sans préparatifs. Moi-même je l’ai éprouvé quelquefois on commençait à danser et lorsque j’allais changer de robe je ne m’amusais plus, et j’étais refroidie. Mais puisque cette pill est nécessaire. Je ne puis pas du tout m’imaginer ce qu’il pourrait dire, ce qu’il lui dit. Il me semble invraisemblable en mari. Je crois à la mort de Mme Savelieff parce que je l’ai vu morte, mais je ne puis croire à celle d’Abramovitch, il me semble qu’il n’est pas mort, qu’il doit revenir. A propos des morts, j’ai cassé ma glace, Dina la sienne, et hier le nez me démangeait. Je tâche de ne pas croire aux superstitions. Il me semble que ça n’est pas chrétien, je doute et je ne demanderai à personne, pas même à des prêtres, car tous les hommes sont rien que des hommes, chacun doit donc croire et comprendre d’après soi, car il n’y a que Dieu et soi-même pour la religion. Nous sommes toutes les trois, maman, ma tante et moi descendues au jardin en attendant la voiture, mais Mme Howard vient et notre voiture deux minutes après, les grands, maman, ma tante, Mme Howard et Walitsky se placent dans la nôtre et nous, moi, Hélène, Dina et Lise dans la leur. Et malheureux que nous sommes ! Nous nous promenons pendant une heure et demie rien que sur la promenade, mais heureusement nous étions occupées à parler l’une à l’autre et étions très calmement mises et ombrelles déployées, de sorte que nous n’avions pas trop l’air dimanche et promenade. Quant à moi je n’ai vu presque personne, car je prenais soin de parler, je déteste les gens qui se montrent. Nous passions pour la dixième fois la villa Wittgenstein et je dis à Dina
— Дивись, відчинено.
— Regarde c’est ouvert.
Елен: — Що?
Hélène : - Qui ?
Я: — Не знаю, це гарна вілла, тож я...
Moi: - Je ne sais pas, c’est une jolie villa, alors j’ai...
— А! Знаєш, -- каже вона мені раптом, -- що герцог Гамільтон одружився?
— Ah ! sais-tu, me dit-elle, tout à coup, que le duc de Hamilton est marié ?
— Так. Цими днями, здається, з леді Мері Монтегю.
— Oui. Depuis un de ces jours je crois, avec lady Mary Montagu.
— Хто тобі сказав?
— Qui te l’a dit ?
— У газетах. Як мені шкода його дружини!
— Dans les journaux, comme je plains sa femme !
(Починаю червоніти), потім, бачачи, що я червона:
(Je commence à rougir) puis me voyant rouge,
— Чому ти така червона?
— Pourquoi es-tu si rouge ?
— Я? Червона?
— Moi, rouge ?
— Так, ти почервоніла.
— Oui, tu as rougi.
— Ти божевільна.
— Tu es folle.
— Та ні ж, яка ти червона.
— Mais non, comme tu es rouge.
— Може й так, це зі мною трапляється, але чому тобі шкода дружини герцога Гамільтона?
— Peut-être, cela m’arrive quelquefois, mais pourquoi plains-tu la femme du duc de Hamilton ?
— Бо це жахливо -- мати такого чоловіка, такого потворного й завжди пʼяного, та й зрештою він такий злий.
— Parce que c’est affreux d’avoir un pareil mari, si laid et toujours ivre, et puis, enfin il est si mauvais.
Ліз: — Який це герцог Гамільтон? Той, що був тут?
Lise: - Quel est ce duc de Hamilton ? Celui qui était ici.
Я: — Ти його бачила?
Moi: - Tu l’as vu ?
— Так.
— Oui.
Елен: — Ти з ним знайома?
Hélène: - Tu le connais ?
— Ні.
— Non.
— Правда ж, він потворний?
— N’est-ce pas qu’il est laid.
— О так! Жахливий.
— Oh oui ! affreux.
Ліз: — Герцог Гамільтон дуже красивий.
Lise: - Le duc de Hamilton est très beau.
— Як, маленька, ти вважаєш його красивим? Ти чуєш, Елен?
— Comment petite, tu le trouves beau ? Entends-tu Hélène ?
Ліз: — Я його ніколи не бачила. А! Який він?
Lise: - Je ne l’ai jamais vu. Ah ! comment il est ?
— Зараз скажу: товстий, як ця карета, червоний, як сире мʼясо, руде волосся, зовсім маленькі сірі очі, майже заплющені, і завжди пʼяний.
— Je vais te dire, gros comme cette voiture, rouge comme de la viande crue, les cheveux roux, de tout petits yeux gris, presque fermés et toujours ivre.
— Ну, дякую!
— Eh bien merci !
Елен, поки я малювала цей портрет герцога Гамільтона і Брандона, теж його описувала, водночас казала, що він схожий на одного з тих (на нашу думку, на [герцога] Гессенського), потім на їхнього мʼясника; зрештою, я підозрюю, що й вона мала на нього око, інакше що б змушувало її стежити за газетами, знати все, як і я. Нещодавно вона мені казала, що вся родина скандальна, потім цей опис, і як їй шкода його дружини... зрештою, у мене серйозні підозри. Хотіла б котрогось дня це в неї вивідати, спробую. Коли ми приїхали до них, вони показують нам свої нові сукні, які дуже звичайні, щоб не сказати негарні, але я їх дуже хвалила6, бо вони самі від них у захваті. Вірте ж після цього в компліменти, в усе, що кажуть!
Hélène pendant que je faisais cette peinture du duc de Hamilton et Brandon, le racontait aussi, en même temps, disait qu’il ressemble à un de ces (selon nous [au duc de] Hesse) puis à leur boucher enfin, je soupçonne qu’elle aussi avait des vues, autrement qu’est-ce qui la ferait suivre dans les journaux, savoir tout comme moi. Il n’y a pas longtemps elle m’a dit que toute la famille est scandaleuse, puis cette description, et comme elle plaint sa femme... enfin j’ai de graves soupçons. Je voudrais la sonder un de ces jours, je tâcherai. Arrivées chez eux, elles nous montrent leurs nouvelles robes, qui sont très ordinaires pour ne pas dire laides, mais j’ai highly admired them, parce qu’elles-mêmes en sont enchantées. Croyez donc aux compliments, à tout ce qu’on dit !
Трапляється ще одна прикрість. Говарди збираються грати комедію з Бутовськими. Чому не з нами? Ця дружба в чотирьох стінах7 починає мене втомлювати. Вони нас ще не запросили; якщо не запросять, я, звісно, ніколи більше до них не піду. Я дуже ображена, і треба їх попросити, не їх самих, а щоб мама сказала старій.
Il arrive un autre désagrément. Les Howard vont jouer une comédie avec les Boutowsky. Pourquoi pas avec nous ? Cette amitié indoors commence à me lasser. Ils ne nous ont pas encore invités, s’ils n’invitent pas sans doute je n’irai plus jamais chez eux. Je suis très vexée et il faut que je leur demande, pas à eux, mais que maman le dise à la vieille.
Як би я хотіла знати, що вони одне одному кажуть, бо бути наодинці, особливо спершу, мабуть, дуже незручно. Невже й справді одружився той самий герцог Гамільтон? Досі не можу себе змусити повірити, особливо коли згадую його в кареті... Не знаю чому, але мені здається, що під час церемонії, а особливо після, у нього був крижаний вигляд, на душі йому було тяжко, він хотів швидше піти. Його чоботи, напевно, були вкриті порохом, йому було спекотно... Але яка ж я дурна! Зараз зима, грудень, в Англії зима. О, як їм, мабуть, нудно! Або, радше, вони не знають, що робити. Дуже делікатне становище, далебі.
Je voudrais bien savoir ce qu’ils se disent, car être seuls, surtout le premier temps doit être très embarrassant. Est-ce vrai que c’est bien le même duc de Hamilton qui soit marié ? Je ne puis pas encore me forcer à le croire, surtout lorsque je me rappelle de lui en voiture... Je ne sais pourquoi il me semble que durant la cérémonie et après surtout il avait l’air glacé et sentait son âme oppressée, voulait plus vite s’en aller. Ses bottes devaient être couvertes de poussière, il avait chaud... Mais suis-je bête ! C’est l’hiver, le mois de décembre, en Angleterre, c’est l’hiver. Oh comme ils doivent s’ennuyer ! Où plutôt ne savoir que faire. Très délicate position en vérité.
Дідусь дуже хворий, тобто він жахливо дивакує; говорить про заповіт -- аби тільки склав його, бо інакше зазвичай це лише слова. Мені прикро так розмірковувати, але якщо він раптово помре, чого я зовсім не бажаю, мама і тітка нічого не отримають, бо вони заміжні. Нехай Бог допоможе йому впорядкувати свої справи й продовжить його життя.
Papa est très malade, c’est-à-dire il fait des extravagances terriblement, il parle de testament, pourvu qu’il le fasse, car autrement d’habitude ce ne sont que des paroles. Je suis fâchée de raisonner, mais s’il meurt subitement, ce que je ne désire pas du tout, maman et ma tante n’auront rien, étant mariées. Que Dieu l’aide à arranger ses affaires et qu’Il prolonge sa vie.
Примітки
В оригіналі італійською: «Le sciagurate». ↩
В оригіналі англійською (газетна стаття, абзаци 014.0058–014.0068). ↩
В оригіналі латиною: «Miserere» (початок Псалма 51 (50)). ↩
В оригіналі англійською: «pill». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «highly admired them». ↩
В оригіналі англійською: «indoors». ↩