Неділя, 30 листопада 1873

Я хотіла встати рано й зробити багато справ, але, як завжди буває, коли я будую плани на майбутнє, я нічого не зробила. Я ледве встигла зібратися до церкви (синя сукня, чорний капелюшок, добре); щонеділі я потворна. У мене таке тендітне обличчя — годину більше чи менше сну, і лице стомлене.
До нас приходить кілька собак: Анічкови, пані Федорова, Тормосов, дядя — були вранці. Чи можна повірити, що Арнольді зробив йому візит! Він прийняв його як слід, бо знав одного Арнольді — великого шахрая й свого ворога.