❦
Пʼятниця, 14 листопада 1873
Vendredi 14 novembre 1873
За обідом у нас була велика релігійна дискусія. Всі говорили й кричали. Вони абсурдні, особливо Бет — вона стверджує, що священник уособлює Христа, папа також. Що вино й хліб — це справжня плоть і справжня кров Христова. І сотня подібних дурниць. Я сперечалася, хотіла довести, кричала — але вони деревʼяні колоди. Тоді Бет мене жаліє: шкода, що в мене немає віри, що не знаю істини, і т. д. — вона мене дратує1. Я червонію, обличчя палає; не гаючи більше часу й слів, беру папір і хочу написати листа до диякона в Парижі; Бет мені диктує запитання, щоб потім не можна було викручуватися, коли правда буде за мною. Справді жалюгідні їхні уявлення! Це мене збуджує, дратує, катує! І вони мають нахабство казати, що я не вірю в Бога! Валіцький — один із найабсурдніших неуків. Він наважився сказати, що в католицькій релігії скасували вино лише десять років тому через людей, які нічого не їли й були хворі2. Оце вже верх усього!
A déjeuner nous eûmes une grande discussion religieuse. Tous parlaient et criaient. Ils sont absurdes, surtout Bête, elle soutient que le prêtre représente le Christ, le papa de même. Que le vin et le pain sont la véritable chair et le vrai sang du Christ. Et une centaine de bêtises pareilles. Je discutais, je voulais prouver, je criais, mais ce sont des morceaux de bois. Bête alors me plaint, c’est dommage que je n’ai pas de religion, que je ne connais pas la vérité, etc. etc. elle fidgets me. Je deviens rouge, ma face brûle, sans perdre plus de temps et de paroles je prends du papier et je veux écrire une lettre au diacre de Paris, Bête me dicte les questions pour ne pouvoir plus faire des crochets lorsque j’aurai raison. C’est vraiment pitoyable les idées qu’ils ont ! Cela m’excite, m’énerve, me martyrise ! Et ils ont l’audace de dire que je ne crois pas en Dieu ! Walitsky est un des plus absurdes ignorants. Il osa dire que dans la religion catholique on a supprimé le vin il n’y a que dix ans, à cause des gens qui ne mangeaient rien et qui étaient sick. C’est le plus fort de tous !
Просвіти їхні бідні розуми, о Боже мій! Виходимо пішки — я й Гічкок (макінтош, чорний капелюшок, чоботи, дуже добре) — трошки дощить, але біля табатьєри дощ вщухає, й знову, як учора, — чудово. Я люблю Ніццу після дощу: ще падають окремі краплі, всі виходять, і поступово набережна наповнюється — блакитні сукні, дощовики3, макінтоші на чоловіках, чоботи, парасольки, собаки — ось що я люблю бачити. Ідемо приблизно до вілли Стірбей і повертаємося по карету, яка змушує нас чекати до чверті на пʼяту; тоді я змушена4 повернутися, і моя люба прогулянка закінчилася так швидко. На жаль! Сьогодні я б хотіла гуляти довго; може, тоді прогулянка втратила б свою чарівність; це як із моїм ліжком — встаючи, я у відчаї, хочу лягти, воно здається таким теплим, таким добрим; але якщо ляжу знову й устану через годину — воно набридає й більше не приваблює.
Eclaire-leur pauvres esprits, oh mon Dieu ! Nous sortons à pied moi et Hitchcock (mackintosh, chapeau noir, bottes, très bien) il pleut un tout petit peu mais en arrivant près de la tabatière la pluie cesse et encore même temps qu’hier (j’ai posted ma lettre au diacre) délicieux. J’aime Nice après la pluie, il y a encore quelques gouttes qui tombent, tout le monde sort et peu à peu la promenade se remplit, des robes bleues, des waterproofs, des mackintosh aux hommes, des bottes, des parapluies, des chiens; voilà ce que j’aime à voir. Nous allons jusqu’à la villa Stirbey à peu près, et nous retournons pour prendre la voiture, qui nous fait attendre jusqu’à quatre heures un quart, alors je suis obliged de rentrer et ma chérie promenade s’est terminée si vite. Hélas ! Aujourd’hui je voudrais longtemps me promener; peut-être alors la promenade perdrait son charme; c’est comme mon lit, en me levant je suis au désespoir, je voudrais me coucher, il me semble si chaud, si bon; mais si je me recouche et me lève dans une heure, il m’ennuie et n’a plus aucun attrait.
Тепер я вискакую з ліжка, щойно прокинуся, щоб лишити жаль і приємні спогади. Ніколи не слід занадто показуватися навіть тим, хто вас любить; треба піти в самий розпал і залишити жаль, ілюзії. Ви здаватиметесь кращою, красивішою; завжди шкодують за тим, що минуло. У них буде бажання побачити вас знову — але не задовольняйте це бажання негайно, змусьте страждати: не занадто, однак, — те, що коштує надто багато зусиль, розчаровує після стількох труднощів, очікували кращого. Або ж змусьте страждати надто, більш ніж надто — тоді скажуть (навіть якщо ви негарні): «вона, мабуть, щось надзвичайне, якщо всі її шукають і якщо вона така рідкісна»; і, не вагаючись далі, вирішать, що ви щось надзвичайне.
Maintenant je saute du lit au premier réveil pour laisser des regrets et des souvenirs agréables. Il ne faut jamais se laisser trop voir même à ceux qui vous aiment, il faut s’en aller au beau milieu et laisser des regrets, des illusions. On paraîtra mieux, on semblera plus beau; on regrette toujours ce qui est passé. On aura le désir de vous revoir, mais ne contentez pas ce désir immédiatement, faites souffrir: pas trop cependant, la chose qui coûte trop de peine perd après tant de difficultés, on s’attendait à mieux, ou bien faites trop souffrir, plus que trop, alors on se dira (même si vous êtes laide) qu’elle doit donc être quelque chose d’extraordinaire pour que tous la cherchent et pour qu’elle soit si rare; et sans délibérer davantage on décidera que vous êtes quelque chose d’extraordinaire.
Тоді ви — королева.
Alors vous êtes reine.
Термосіріс обідає — бідний хлопець. Це маленька безневинна рептилія.
Termosiris dîne, pauvre garçon. C’est un petit reptile inoffensif.
Увечері я лежала, спершись на гори княгині, й релігійне питання спалахнуло знову. Тоді вона каже мені, що вірить у чудеса, що гора може ввійти в цю кімнату, що якщо троє людей зберуться молитися — Христос почує їхню молитву:
Le soir j’étais appuyée sur les montagnes de la princesse et la question religieuse se renouvela. Alors elle me dit qu’elle croit aux miracles, qu’une montagne peut entrer dans cette chambre, que si trois personnes se réunissent pour prier leur prière sera exaucée par le Christ:
— Ну, тоді кличте Надінку, і підемо молитися.
- Allons, alors prenez Nadinka et nous irons prier.
— А про що ж ми молитимемося? — запитала Бет.
- Pourquoi prions-nous donc ? demanda Bête.
— Скажемо: зроби, Боже мій, щоб дружина герцога Гамільтона померла і він одружився зі мною.
- Nous dirons, faites mon Dieu que la femme du duc de Hamilton meure et qu’il m’épouse.
— Ні, дурниці, я не скажу, про що молитимуся.
- Non, bêtise, je ne dirai pas pourquoi je prierai.
— Тоді це не лічиться.
- Alors ça ne compte pas.
— Ну ось бачите: кажуть, що молитву буде почуто вже втрьох — тому що ніхто не відкриє свою молитву трьом людям, а тоді це неможливо.
- Eh bien vous voyez, on dit que la prière sera exaucée à trois, parce que personne ne communiquera à trois personnes sa prière, et alors c’est impossible.
— Ні, але не всі моляться про Гамільтона чи про капелюшок.
- Non, mais tout le monde ne prie pas pour Hamilton ou pour un chapeau.
Не можу уявити, що зима в Ніцці настане, а він... ні, дурниця.
Je ne puis m’imaginer que l’hiver à Nice peut venir sans qu’il... non, bêtise.
Думаю, Джоя повертається.
Je pense que Gioia revient.
Чому ж не...
Pourquoi ne...
Примітки
В оригіналі англійською: «fidgets». ↩
В оригіналі англійською: «sick». ↩
В оригіналі англійською: «waterproofs». ↩
В оригіналі англійською: «obliged». ↩