Четвер, 13 листопада 1873

Маю їздити верхи — на новому коні. Поспішаю закінчити заняття; ще додала годину латини й годину з Брюне. Коли мої уроки закінчено, я вилітаю з кімнати. (Купила глобус і ваги — мене звуть Фаустом.) Вдягатися. Все вдається добре й швидко, крім чобіт, що не хотіли налазити на мої маленькі ноги — довелося кликати Адама, щоб їх натягнути. Цього разу беремо берейтора — він їздить дуже добре і тримається пристойно, як і належить слузі.
Він жодного разу не озвався до мене й словом — француз базікав би без упину. Поль стає другим Халкіоновим — дуже шкода; їздить як він і, гадаю, має нахабство зачісуватися як Халкіонов; Халкіонов — хлопець дуже мʼякий і скромний і т. д., але він не взірець. На догоду моїй прогулянці сонце сховалось і навіть ліг легкий туман; часом було видно блідий промінь цього ясного світила, що скрашувало день. Це та погода, яку я люблю.
У мого августійшого брата дуже норовистий і жвавий кінь, який не хотів іти за моїм, бо я рисила майже весь час; у цього коня справді дуже добра рись — він сіро-білий, але я прощаю йому це заради прудкої рисі. Він би обігнав рисцею іншого коня, що скаче галопом. Я впізнала в коні Поля скакового коня; запитала — «щоб упевнитися в тій вірі, що долає всяку оману» — і чоловік сказав, що цей кінь скаковий, головно для перегонів із перешкодами. Починаю розумітися на конях.
Братиму уроки, щоб вдосконалитися, й закінчу, коли навчуся стрибати через барʼєри, рови і т. д. Хочу їздити бездоганно. На коні я вже почуваюся цілком зручно і невимушено, добре йду риссю — це вже щось. Говарди були пішки з Ґаспаром. Елен здається маленькою поруч із цим Росінантом — Ґаспаром. Зупиняюся на хвилину поговорити. Елен, здавалося, думала: «ти добре їздиш, але почекай — я сяду в сідло, й я певна в собі».
Чоловік сказав, що я зможу взяти Полевого коня для стрибків через огорожі — він переважно стрибун. Мій любий брат зустрічає приятеля й неодмінно хоче повернутися — це тварина, «яку я не наважуюся назвати». Їду далі сама, чоловік держиться позаду на відстані. Бачила Адді-Бреді, Педі, Кеді і т. д. — цілу англійську ватагу (другого ґатунку). За дивною примхою я проїхала всю вулицю Франс кроком, а потім пустилася риссю й так доїхала аж до дому. Добре — це моя перша поважна рись. Буду вправлятися на іподромі біля Вару. Ще пів години фортепіано. Термосіріс обідає в нас. Усі за кордоном. Запевняю Гічкок, що вона шотландка, дістаю її цим шотландським походженням, роблю її королевою Шотландії, втягую в змови з Ґледстоном, герцогами Кембриджським та Арґайлським і Джоном Буллем. Їхні наради відбуваються у консьєржа англіканської церкви і т. д. Для завтрашнього уроку англійської я написала їй лист від китайської імператриці (це я) до королеви Шотландії — досить дурний.
Сідаю на край столу, а Гічкок каже, що тільки закохані дами сідають на стіл; я вперто лишаюся в своїй позі, тоді вона хоче назвати мене «Герцогиня...». На це я встаю, не бажаючи, щоб вона оскверняла це імʼя й ранила мене. На добраніч.

Примітки

В оригіналі англійською: «When my lesson are done I rush out of the room». ↩
В оригіналі англійською: «weather». ↩
В оригіналі англійською: «He would beat trotting another horse galopping». ↩
В оригіналі англійською: «horse». ↩
В оригіналі італійською: «per voler esser certo di quella fede che vince aqui errore» (так у тексті; aqui, імовірно, спотворене ogni — «всяку»). Марі жартома переходить на мову Данте; за приміткою до джерела — відгомін «Раю» (пісня XXIV, Петрів іспит Данте з віри), дослівного рядка не встановлено. ↩
В оригіналі англійською: «steeple chase». ↩
В оригіналі англійською: «quite comfortable». ↩
В оригіналі англійською: «Scotch». ↩
В оригіналі англійською: «being Scotch». ↩
В оригіналі англійською: «of Scotland». ↩
В оригіналі англійською: «Dukes of Cambridge and Argyll and John Bull»; Джон Булль — алегоричний образ Англії. ↩
В оригіналі англійською: «ladies in love who sit on the table» (така прикмета). ↩
В оригіналі англійською: «Duchess of —»; Гічкок хотіла сказати «Гамільтон». ↩