Понеділок, 27 жовтня 1873

Мій будильник, який я вважала справним, зупинився об одинадцятій, і я проспала до пів на сьому.
Ми виїжджаємо о четвертій, здебільшого за покупками; я купила інший будильник і — о щастя! — бачила Джою! Я побачила на вулиці Пон-Неф капелюх, який шукаю вже вісім місяців! Я повертаю, заходжу й замовляю чорний, і всього за тридцять франків. Я така рада!
Звідти ми їдемо до Мезоньє вибирати сукню для Бет.
Завтра прийдуть підганяти ті від Ворта.
Я порожня, я нещасна!
Соломінка в нас — це славне маленьке створіння.
навскоси
Тупа гадюка ця Соломінка.
Але я пишу й мало не плачу — мій новий будильник не ходить, це безнадійно! О Боже! Чому він не хоче ходити? Це справді прикро! Мамі не краще. Боже мій, зціли її!
Дідусь поводиться як божевільний. Я невтішна, ніколи не втішуся.
Хоч би почути щось про нього!

Примітки

В оригіналі англійською: «all right». ↩