❦
Субота, 11 жовтня 1873
Samedi 11 octobre 1873
Почали облаштовувати їдальню. Я працювала з шостої години: годину — заняття, годину — Маното, годину — хімія, годину — німецька, годину — математика і ще дві години фортепіано.
On a commencé à arranger la salle à manger. J’ai travaillé depuis six heures: une heure études, une heure Manotte, une heure chimie, une heure allemand, une heure mathématiques et encore deux heures de piano.
Пополудні я вільна, бо мені ще бракує двох учителів. Грала в крокет із Діною — форма явно повертається, стає краще, добре.
Je suis libre l’après-midi car il me manque encore deux professeurs. J’ai joué au croquet avec Dina, je reprends décidément, cela va mieux, bien.
Справді не знаю, що й думати. Тітка і Бет запевняють, що Джоя худа й не красива; Бет насмілилася сказати, що вона негарна. Сказала, що Джоя зовсім не красива, але подобається мені заради Гамільтона1.
En vérité je ne sais que penser. Ma tante et Bête assurent que Gioia est maigre et pas belle, Bête a osé dire qu’elle est laide. Elle a dit que Gioia n’est pas du tout belle, mais qu’elle me plaît for Hamilton’s sake.
Жарти про Гамільтона рідкісні, дуже рідкісні. Раз на тиждень Валіцький кине ледь помітне слово, тобто — його не хочуть помічати.
Les plaisanteries sur Hamilton sont rares, très rares. Une fois par semaine Walitsky lance un mot à peine aperçu, c’est-à-dire qu’on ne veut pas l’apercevoir.
Цей старий кістяк, ця потвора, цей селюк, цей Лефевр виношує щодо бідної Діни задуми й плани, від яких я лютую. Він наважується — о, яка зухвалість! — він наважується думати, що віддадуть Діну за його небожа, цього олійника, цього селюка-торгаша, цю двоногу тварину, цю потвору, зневажність [sic] і презирство2.
Cette vieille carcasse, cette horreur, ce paysan, ce Lefèvre a des idées et des plans à propos de pauvre Dina qui m’enragent. Il ose oh ! hardiesse ! Il ose penser qu’on donnera Dina à son neveu, à cet huilier, à ce marchand paysan, à cet animal bipède, à cette horreur, méprisation [sic], et contempt.
Ми палко про це розмовляли, коли зʼявилася стара ропуха. Я кинула йому слово-два, з яких він трохи зрозумів, наскільки марні й зухвалі його бажання! Хай вона красива чи негарна, дурна чи дотепна, багата чи бідна — але вона зі шляхетної стародавньої російської родини, яка не князівська лише через занедбану формальність, і яка завжди має право вимагати свій титул, що йде ще від татарського князя Баби. Я не допущу такого приниження. Хоч скільки проповідуй рівність! Нормандський селюк, ніццький, олійник! О! О! О! Ах!
Nous en causions chaleureusement, lorsque le vieux crapaud arriva. Je lui lançais un ou deux mots qui lui firent comprendre un peu combien étaient vains et présomptueux ses désirs ! Qu’elle soit belle ou laide, bête ou spirituelle, riche ou pauvre, mais elle d’une noble et ancienne famille russe, qui n’est pas princière seulement pour avoir négligé une formalité et qui a toujours le droit de réclamer son titre qui lui vient encore du prince tartare Baba. Je ne permettrai pas un abaissement pareil. On a beau prêcher l’égalité ! Un paysan normand, niçois, huilier ! Oh ! Oh ! Oh ! Ah !
— Навіщо ти так гарячишся, моя прекрасна дитино? Ропуха ще не просила!
— Pourquoi tu t’échauffes ainsi ma belle enfant ? Le crapaud n’a pas encore demandé !
— А хто знає?
— Et qui sait ?
— Так, він просив, але неофіційно — поділився з мамою таким задумом (я це припускаю). І мама, зі слабкості, доброти й дурості, відповіла лише, що Діна занадто молода.
— Oui, il a demandé mais familièrement, sous la forme d’un projet à maman (je suppose cela). Et maman, par faiblesse, bonté et bêtise a répondu que Dina est trop jeune seulement.
О, лють! О, грім! О, жах!
Oh ! rage. Oh ! foudres ! Oh horreur !
Але якщо цей простолюдин наважується просити руки Діни, інший простолюдин може просити моєї...
Mais si ce vilain ose demander Dina, un autre vilain peut me demander...
О! ні, ні, це занадто, це жахливо!
Oh ! non, non, c’est trop, c’est affreux !
Але ж це стосується й мене? О! О!
Mais c’est que cela me touche aussi, moi ? Oh ! Oh !
Будь що буде — я боротимуся, я битимуся, я ніколи не допущу (я не про вчинок, я скоріше подумаю, що земля обернеться не знаю куди!!!), щоб він насмілився просити її руки й говорити про це; я битимуся лише тому, що вона моя сестра, і поки я живу, не допущу такої ганьби!!!
Arrive ce qui arrive, je combattrai, je lutterai, je ne permettrai jamais (je ne parle pas de l’action, je penserai plutôt que la terre tournerait je ne sais pas où !!!) qu’il ose demander et en parler, je lutterai, seulement parce qu’elle est ma sœur, et que tant que je vis, je ne permettrai pas une honte pareille !!!
Про це говорили, і Валіцький каже:
On parlait de ça et Walitsky dit:
— Звісно, ти більше любиш Гамільтона?
— Sans doute, tu aimes mieux Hamilton ?
— Звісно, він принаймні пристойний.
— Sans doute, c’est propre au moins.
— Як же він шукатиме дружину, а Муся — підлабузнюватися.
— Comment cherchera-t-il à se marier, et Moussia à passer la main dans le dos.
— Так, герцог не одружується, — додала тітка.
— Oui, le duc ne se marie pas, ajouta ma tante.
Я грала на фортепіано, Бет і тітка були поруч, розмовляли. Тітка каже:
Je jouais du piano, Bête et tante étaient près de moi, causaient. Ma tante dit:
— Тріумвірат утворено — Джоя, Вітґенштайн і Субіз. Найняли ландо і їздять. Яка ганьба для Джої. Але коли був Гамільтон — була карета, а тепер він її прогнав.
— Un triumvirat est constitué Gioia, Wittgenstein et Soubise. Ils ont loué un landau et ils roulent. Quelle honte pour Gioia. Mais quand c’était Hamilton, il y avait la voiture, mais maintenant il [l’]a chassée.
Княгиня: — Невже він її прогнав?
Princesse: - Est-il possible qu’il l’ait chassée ?
— Так, всі так кажуть,
— Oui, tout le monde le dit
і вони вели далі в тому ж дусі. Він, мабуть, знайшов щось надзвичайно прекрасне, якщо покинув Джою. Якщо це правда — це жахливо! Поки він......
et elles continuèrent sur ce ton. Il doit avoir trouvé quelque chose de bien beau s’il a abandonné Gioia. Si c’est vrai c’est affreux ! Tant qu’il......
Їдемо на прогулянку (зелена сукня, добре).
Nous allons à la promenade (robe verte, bien).
Здіймається вітер. Красуня Джоя вдома — бачу її у вікні в блакитно-рожевому халаті. Вона зачиняла двері балкона і подивилася на нас — це мене не дивує, ми стільки на неї дивимося й часто за нею ганяємо. І все-таки вона...
Il commence à faire du vent. La belle Gioia est chez elle, je la vis à sa fenêtre en robe de chambre bleue et rose. Elle fermait la porte du balcon et nous regarda, ça ne m’étonne pas, nous la regardons tant et poursuivons souvent. Tout de même elle...
Прибув кульгавий чоловік, якому належить яхта «Оймара»; ми проїжджали, він був з Едді (його дружина наслідує Джою й цілком схожа на неї постаттю, обличчям — трохи здалеку). Не знаю прізвища цього Оймари — називатиму його Оймарою. Отож цей Оймара так на мене дивився! Він мене впізнав і був задоволений.
L’homme boiteux à qui est le yacht Oimara est arrivé, nous passions, il était avec Addy (sa femme copie Gioia et lui ressemble tout à fait de tournure, de figure un peu de loin). Je ne sais pas le nom de ce Oimara, je le nommerai Oimara. Ainsi donc, ce Oimara m’a tellement regardée ! Il m’a reconnue et il était content.
Як і я.
C’est comme moi.
Сьогодні ввечері йду до Французького театру: «Столітній» — драма чи комедія (сіра полотняна сукня, фішю з брюссельського мережива, зачіска від Ґальве, добре). Тітка і Діна теж ідуть. Поль і Халкіонов у партері — обидва кумедні, ці хлопʼяки! Кожен хоче підловити другого; Поль каже, що Халкіонов закоханий у Петі, а Халкіонов каже, що це Поль. Вона це знає і, сидячи у своїй ложі, показує тільки руку, а сама вся ховається.
Ce soir, je vais au Français: « Le centenaire » drame ou comédie (robe toile grise, fichu en Bruxelles, coiffure Galve bien). Ma tante et Dina viennent aussi. Paul et Khalkionoff à l’orchestre sont drôles tous deux, ces gamins ! L’un veut attraper l’autre, Paul dit que Khalkionoff est amoureux de Petit et Khalkionoff dit que c’est Paul. Elle sait cela et restant dans sa loge, laisse voir sa main, se cachant toute entière.
Поль підловив Халкіонова саме тоді, коли той виходив із ложі Петі: картина! Мені було весело.
Paul a attrapé Khalkionoff au moment où il sortait de la loge de Petit: tableau ! Je me suis amusée.
Халкіонов, Поль і Валіцький прийшли до нас і залишилися на два останніх акти. Валіцький неперевершений — він робить зауваження про пʼєсу, ситуації, акторів — чарівні! Він чудово глузує. Це була драма, а я весь час сміялася, бо ми з усього робимо карикатуру на свій лад.
Khalkionoff, Paul et Walitsky vinrent chez nous et restèrent les deux derniers actes. Walitsky est impayable, il fait des remarques sur la pièce, les situations, les acteurs, charmantes ! Il se moque très bien. C’était un drame et j’ai ri tout le temps, c’est que nous caricaturons tout à notre façon.
Мало людей, жодного чоловіка. Валіцький заходить, і я йому кажу — Добрий день, пане Зібін (через його жакетку), а він мені відповідає:
Il y a peu de monde, pas un seul homme. Walitsky entre et je lui dis - Bonjour M. Zibine (à cause de sa jaquette) et il me répond :
— Ну що, маленька Гамільтон!
— Eh bien, petite Hamilton !
Настане день, коли я з приємністю згадуватиму всі ці дурниці.
Un jour je me souviendrai avec plaisir de toutes ces bêtises.
[Примітка: Квітень 1875: Цей день настав.]
[Annotation: Avril 1875 : Ce jour est arrivé.]
Примітки
В оригіналі англійською: «for Hamiltonʼs sake». ↩
В оригіналі англійською: «contempt». ↩