Вівторок, 7 жовтня 1873

Чим менше маєш робити, тим менше маєш часу. Я відпустила всіх учителів, сподіваючись поїхати до Монако, але гроші ще не надійшли, і, на мій великий розпач, ми залишаємося вдома.
Об одинадцятій бачу перед вікнами Поля і Трифона з рушницею, вистрибую у сад через вікно, і ми йдемо до кутка саду стріляти. Руки мені трохи затремтіли, коли вперше в житті я торкнулася взяла заряджену рушницю, — особливо тому, що мама так лякається. Я взяла за мішень гарбуз за двадцять кроків і влучила бездоганно — весь заряд увійшов у гарбуз. Другий постріл — у папірець двадцять квадратних сантиметрів, знову влучила, і втретє — в листок, знову влучно. Тоді мене переповнює гордість, всі мої страхи зникають, і мені здається, що маю досить хоробрості, щоб іти на війну. Тріумфально несу гарбуз, папірець і листок і показую мамі, яка дуже мною пишається. Але вона не може заспокоїтися — дідусь і тітка починають свої жахіття. Дідусь співає похоронну месу, а тітка зірваним голосом (у серйозних справах вона завжди бере тон вище, від чого видає кряки) з усієї сили заходилася волати про злочин! Жах, страх, нещастя, смерть, землетрус! Все на кону. Мені прострелять мізки, відрубають ноги, я буду скалічена на всі лади. Я — моральна потвора і стану фізичною потворою!
Вона жестикулює ганебно! Бідна мама, яка була така задоволена мною, не може встояти перед такими страхітливими прикладами й пророцтвами, а ще тому, що не хотіла стати на мій бік проти тітки, і ще тому, що її уява розпалилася, — вона теж уявила собі всілякі жахіття. Тож це ураган, грім фортисимо! Тайфун пустелі! Кричать, лементують, наводять тисячу страхітливих і жалісних прикладів; я весь час лишалася спокійною й усміхненою, кричала лише для того, щоб чули, що я кажу.
Справді — що поганого в стрільбі? Я не стаю від цього однією з тих огидних баб-чоловіків в окулярах, чоловічих жакетах і з тростинами. Стрільба з рушниці не заважає мені бути ніжною, любʼязною, граціозною, стрункою, ефірною (якщо можна вжити це слово) і гарненькою (?). Щоб вистрілити, я насуваю капелюх глибше на голову, піднімаю комір і відставляю ногу для стійкості, але після пострілу обертаюся такою ж милою, елегантною й жіночною, ніби збирала волошки, співаючи пастораль. Тільки очі сяють більше, ніж зазвичай, і щоки рожевіші.
Коли навчуся добре стріляти, вже не буду насувати капелюх тощо, але навіть коли цілитимуся, залишуся жінкою з домішкою хоробрості, яка робить мене тільки ще незвичайнішою.
Я вся — стрільба, я чоловік; у воді — риба, на коні — жокей, у кареті — панянка, на вечірці — чарівна жінка, на балу — танцівниця, на концерті — соловейко з екстранизькими нотами і високими як скрипка, у мене в горлі машина та звуки, які проникають у душу і змушують серце здригнутися. У своїй кімнаті я — Венера; якби в мене були гарні руки й гарні ноги, я була б досконалістю, але ні ті, ні інші нічим не примітні — ні гарні, ні негарні. Побачивши мене з рушницею, неможливо уявити, що я можу бути розніжена й млява вдома; і все ж, коли інколи ввечері я роздягаюся, накидаю довге чорне пальто, що вкриває мене наполовину, і сідаю в крісло, — чесне слово, я здаюся такою млявою, такою розніженою, такою ніжною й граціозною (а я така і є насправді), що тепер уже годі уявити, що я можу стріляти.
Більшість жінок або дурні, або манірні, або ні те ні інше, або просто корови, або ще «самиці» — я рідкість, я буду освіченою, якщо Бог забажає, щоб я жила, й благословить мене, бездоганно складеною, з досить гарним обличчям, розкішним голосом, розумом, тактом, і з тим усім я буду жінкою. Щасливий, щасливий чоловік, який мене здобуде, — він матиме земний рай! Аби тільки вмів мене цінувати... хто?... Милорадович — фі! фі! ні, дякую! цей маленький нікчема. Хіба він мене зрозуміє? А той, другий негідник, надто захоплений своєю красунею-кокоткою, щоб його розум відкрився й зрозумів. Ах! тварино, ти не знаєш, що я таке, — тебе шкода! Бідний невігласе! Тобто його нещастя зворушує моє серце, і я його жалію на повні груди! ну!...
Повернімося до нашої домашньої бурі, не чекаючи її кінця. Іду знову стріляти, цього разу за тридцять або приблизно тридцять пʼять кроків. Стріляла вдало, останній постріл був чудовий. Я щаслива. Написала Вортові про мамину сукню й мою жакетку. О пʼятій виходимо з княгинею; я одяглася до обіду — сіра полотняна сукня, тюлевий та брюссельський фішю, повсякденна зачіска. Була проста й мила. Бачила Джою лише один раз — я її помітила; від надмірного шукання — втрачаю.
Спускаюся грати в крокет — там Халкіонов, Арсон, Поль і Діна; беру Дінину кулю; ледве встигли закінчити — стемніло й подають обід. Сиджу між дідусем і Арсоном. Цей маленький Арсон — простий хлопець, досить нерозумний і трохи ніццький. Говорила англійською — він каже, що я говорю як англійка, без акценту. З паном Абріалем у мене була серйозна дискусія (все це влаштували, щоб показати мій розум) про Держави; я з цього вийшла з честю, і, доказ — зі мною не були поблажливими, що доводить: мені не поступаються як чарівному дитятку, а розмовляють зі мною як із чоловіком. Я відстоювала рівність і перевагу жінки.
Після обіду танцювали, співали, грали.
Примітка упорядників
[Два рядки закреслено]
Вийшли на терасу — чарівне місячне сяйво. Я заграла «Козачка», Валіцький і Діна танцювали, він — присядку, на превелике задоволення присутніх. Ми танцювали. Я не вмію танцювати за формою, я танцюю за натхненням; так я станцювала вальс-фантазію — визнали, що я вальсую чудово.
Поль, Арсон і Халкіонов — нерозлучна трійця, богом якої є Валіцький. Ці хлопʼяки!
Коли я роздягалася, Діна прийшла до мене й розповіла з купою вступів і прологів і сотнею гримас, що Халкіонов хоче мені сподобатися. Тому що раніше він накладав багато помади й парфумів, але цього вечора вони були у Поля — Халкіонов і Діна; і Поль хотів напахтити Халкіонова, а той мало не з розпачу кинувся тікати, вигукуючи:
— Ні, ні, не хочу.
Не буду фарбуватися і не буду напахчуватися — двічі.
Кілька днів тому я висловила дуже виразну огиду до будь-яких парфумів. Спустилася поговорити з усіма. Вранці грала в крокет; Едді проходив через сад зі своїм сином.

Примітки

В оригіналі англійською: «quacks» (тітка зриває голос). ↩
Музичний термін (іт. fortissimo): дуже голосно. ↩
В оригіналі англійською: «Typhoon». ↩
В оригіналі англійською: «with the addition». ↩
В оригіналі англійською: «to the great delight of the assistants». ↩