❦
Четвер, 25 вересня 1873
Jeudi 25 septembre 1873
Мій учитель латини в захваті від моїх успіхів. Я закінчила о четвертій і ми виходимо (сукня кольору екрю, Діна добре). Свіжо, а під шосту навіть холодно. Музику ще не влаштували в міському саду, але товариство прибуває потроху. Ми всі внизу, коли приходить покоївка пані Данілової й просить пана Валіцького. Мама запитує, хто хворий.
Mon professeur de latin est enchanté de mes progrès. J’ai fini à quatre heures et nous sortons (robe écrue Dina bien). Il fait frais et froid même vers six heures. La musique n’est pas encore installée au jardin public mais le monde arrive peu à peu. Nous restons tous en bas lorsque vient la femme de chambre de Mme Daniloff et demande M. Walitsky. Maman demande qui est malade.
— Хворий пан Халкіонов, лежить у ліжку, — каже вона.
— C’est M. Khalkionoff qui est malade, couché dans son lit, dit-elle.
На це Діна почервоніла на повні груди й заходилася поправляти зачіску, щоб приховати, але, на жаль, я бачила, і тітка кинула на неї два чи три погляди, повні гніву, обурення та подиву. Справді — якщо цей мужичок зумів їй сподобатися!.. Але це неможливо, такий поганець! У всякому разі, я вперше бачу, як вона червоніє. Я ніколи не зможу повірити, що вона... і такий поганець! Хоча хтозна? Вона дурна і... дурна.
Sur cela Dina rougit à pleins poumons et se met à arranger les cheveux pour dissimuler, mais hélas ! j’ai vu, et ma tante lui lance deux ou trois regards pleins de colère, d’indignation et d’étonnement. En effet si ce petit paysan a su lui plaire !... Mais c’est impossible, un tel vilain ! En tous cas c’est la première fois que je la vois rougir. Je ne pourrai jamais croire qu’elle... et un tel vilain ! Et qui sait ? Elle est bête et... bête.
Мама виходить з нами, Діна залишається вдома1. Ось через це вона й натхненна! Але який поганець! Ми дивилися шпалери для їдальні й килими. Треба справді все облаштувати. Не розумію, як я могла допустити, щоб ми жили в такій норі! Треба зробити все можливе, щоб надати їй якомога пристойнішого вигляду. Мій крокетний газон2 готовий, але мені не хочеться грати. Палажка хоче піти; Марі її зіпсувала, вона уявляє себе кравчинею й мріє стати знаменитістю. Бідна божевільна, як мені її шкода! Працюватиме поденно за два франки, та й то не цілий рік. Бідна дурепа!
Maman sort avec nous, Dina reste at home. C’est pour cela qu’elle est inspirée ! mais quel vilain ! Nous avons regardé des papiers pour la salle à manger et des tapis. Il faut vraiment arranger. Je ne comprends pas, comment ai-je pu permettre que nous logions dans un pareil trou ! Il faut faire mon possible pour le rendre le plus convenable. My croquet-lawn est prêt mais je n’ai pas envie de jouer. Palajka veut quitter; Marie l’a pervertie, elle pense être couturière et rêve devenir une célébrité ' Pauvre folle, que je la plains ! Elle travaillera à la journée pour deux francs et pas toute l’année encore. Pauvre bête !
На прогулянці Бет мені каже:
A la promenade Bête me dit:
— Ось, хтось іде; Марі, дивіться.
— Voilà, quelqu’un vient; Marie regardez.
Я знала, хто це. Справді, Джоя проходить повз нас, але я бачила тільки її профіль і спину — вона спускалася набережною, а ми піднімалися (темний капелюх у шотландських тонах, маленькі стрічечки).
Je savais qui c’était. En effet Gioia nous passe, mais j’ai vu son profil et son dos, comme elle descendait la promenade et nous montions (chapeau foncé écossais, petits bouts).
— Яка вона гарна, — кажу я.
— Comme elle est jolie, dis-je.
— Так, — каже мама, — гарна, чарівна, не можна сказати просто гарна — красива, красива.
— Oui, dit maman, jolie, charmante, on ne peut pas dire jolie, mais belle, belle.
Вона говорила це таким тоном, що означав: ну звичайно, красива, ось справді красива жінка.
Elle disait cela d’un ton qui disait, je crois bien belle, voilà une femme vraiment belle.
Я не думала, що мама таке скаже — серце мало не вискочило. Мама вела далі:
Je ne croyais pas que maman dirait cela, mon cœur a manqué de sauté. Maman continua:
— Але чому в неї такий жалюгідний вигляд? Де її шик? Ах! вона дуже скотилася.
— Mais pourquoi a-t-elle l’air si misérable ? Où est son chic ? Ah ! elle est bien descendue.
Вже час — їй тридцять пʼять років, а то й більше, як мені здається! Так я подумала, а мама далі:
Il est temps, elle a trente-cinq ans et plus il me semble ! J’ai pensé cela, encore maman:
— Так, вона докотилася до якогось Одіффре, він щодня приходить до неї.
— Oui, elle est réduite à un Audiffret, il vient tous les jours chez elle.
— Це все-таки дещо, вона забере весь його статок, і це вже щось.
— C’est tout de même quelque chose, elle prendra toute sa fortune et c’est quelque chose.
Мама каже, що панна Дюран не захоче Одіффре.
Maman dit que Mlle Durand ne voudra pas d’Audiffret.
— А чому ні?
— Et pourquoi pas ?
— Бо її мати не схоче. У неї є мати, і мати їй заборонить.
— Parce que sa mère ne voudra pas, elle a une mère et sa mère lui défendra.
— Чому?
— Pourquoi ?
— Бо Одіффре ходить до Джої. Навіщо тоді одружуватися — заради сліз і щоб бути нещасною? Бо цей чоловік повертатиметься до колишньої, вдома йому все буде погане, все бридке, обдере дружину, забравши коштовності, сукні — до останнього пеньюара, і все, що має, віддасть тій іншій, де й проводитиме час.
— Parce que Audiffret va chez Gioia. Pourquoi alors se marier, pour des larmes et pour être malheureuse ? Car cet homme, il reviendra encore à son ancienne, à la maison il trouvera tout mal, tout laid, il dépouillera sa femme de ses bijoux, ses robes, jusqu’à son dernier peignoir et il donnera tout ce qu’il a à l’autre, où il passera son temps.
— Але якщо він одружується, він уже не кохає іншу.
— Mais s’il se marie il n’aime plus l’autre.
— О ні, о ні! Він почне знову, навіть якщо на якийсь час забуде.
— Oh ! oh ! il recommencera, s’il l’oublie quelque temps.
Все це — повчання на мою адресу.
Tout cela est de la morale pour moi.
Справді, всі ці люди думають, що одружуються для того, щоб тиранити одне одного. Я в двох словах виклала свої міркування — щоденник за березень, № 3, 1873.
Vraiment tous ces gens pensent qu’on se marie pour se tyranniser l’un l’autre. J’ai dit en deux mots mon raisonnement, journal de mars n° 3, 1873.
Вже пізно, я лягаю занадто пізно через цей дурний щоденник.
Il est tard, je me couche trop tard à cause de ce journal stupide.
Примітки
В оригіналі англійською: «at home». ↩
В оригіналі англійською: «My croquet-lawn». ↩