Понеділок, 22 вересня 1873

У герцога Гамільтона безліч коней; ті, яких я наразі знаю: Монсеньйор, Навар, Сер Девід, Сер Джон, Вайлд Монарк, Зе Квек, Бертран, Ла Пе, Фантом. Не знаю, чи є в нього іще Сігарет, Барбійон, Флеріст, Крев-Кер. О пʼятій виходжу зі Звірою.

У Вісконті беру кілька навчальних книжок, купую шпильки — і ми їдемо на прогулянку. Бачила Джою із Субіз. На Джої була темно-зелена сукня, оздоблена білим позументом, і той самий шотландський капелюх.
З англійкою я говорила про герцога. Запитала в неї (ми говорили про пана Адді), чи помітила вона герцога. Я змалювала його жахливо. Кажу (вона запитала, який він з вигляду, щоб його впізнати):
— Якщо побачите чоловіка дуже товстого, дуже червоного, з рудим волоссям, маленькими сірими очима, шотландською курткою, брудною краваткою, рожевою чи блакитною сорочкою, брудним сірим чи коричневим капелюхом зі стрічкою, що звисає набік; він їде в дуже маленькому низькому екіпажі, і дуже маленький кінь біжить надзвичайно швидко — тоді ви певні, що це герцог Гамільтон, найкраща родина Англії, найблагородніша кров, королівська кров, як ви щойно сказали!
Вона мені розповіла ще щось надзвичайне: що на виставу «Прекрасної Єлени» герцог зняв увесь театр і пішов з одним приятелем удвох. Вона сказала, що його прозвали Алківіад — я, однак, не бачу жодної подібності. Вона сказала, що все, що є найнезвичайніше, найкумедніше, найдивніше, найбожевільніше, найоригінальніше — герцог це робив. Я їй ще сказала, що він завжди свистить і що так вона зможе його впізнати. Розповіла їй «Карло й свиню». Ми сміялися, як божевільні, але в мене були крижані кінчики пальців.
Перегони в Ніцці перенесуть на січень, і призи будуть більшими. «Дербі» пише: «На цьому блискучому змаганні...»
Ми повернули наприкінці прогулянки; Джоя була біля свого будинку, за хвилину вона була позаду нас — і так усю прогулянку, вона йшла слідом. Вона повернула біля громадського саду, а я наказала проїхати через Пон-Неф — і ми знову зустрілися на площі Массена. Здавалося, ніби ми женемося, а вона тікає. Я хотіла лише не засміятися, побачивши її.
Ах, як я її ненавиджу! Не можу дивитися на неї спокійно — так їй заздрю! Ах, горе! Я ревную.
Нещасна я! Хто я для нього? Яке маю право...! Боже мій, Боже мій, захисти мене! Змилуйся над моєю нікчемністю, не зневажай мене. Якщо я заслуговую кари — пробач мені!
У нас із Бенсою була богословська суперечка. Ось ще одна порошина, яка має ідеї — але які ідеї! Фе, яка наволоч! Бідолаха хоче блищати дотепами, заперечуючи Бога (жах!); він жонглює фразами й хоче проголошувати банальні істини та ідеї, які прагнуть бути великими, а є нічим!
Я йому кажу, що він — ніщо, гірше навіть: ви — менше за яєчну шкаралупу, ви — ніщо, ви не маєте душі, а якщо й маєте — вона недостатньо велика, щоб зрозуміти. Що я кажу? Вона ниця, вона — ніщо, як і ви! Ви не крадете з кишень — але це ще не робить вас порядною людиною! Ви ні в що не вірите! Що це за людина, яка ні в що не вірить?!
Ви кажете, що не мали сили молитися, коли були між життям і смертю на скелі; кажете, що не знали, з чого почати, що сказати — «Отче наш» чи що. Ось вам докази мізерності вашої душі і злиденності вас самого. Ви не розумієте, ви не здатні піднестися! Ви надто жалюгідний. Ваша душа надто тісна — вона не може піднестися до Бога. Але Він вас простить — ви не знаєте, що говорите!
Це лише маленький незначний уривок із того, що я йому наговорила. Але це марна річ — він не зрозуміє! Краще залишити його в його ницості.
Я сумна, і бачу цю жінку, і ревную; не бачу її — і хочу бачити. Безперечно, вона краща за мене. Я знаю свої недоліки. За мене лише молодість. Я нещасна! Я його кохаю! Він мене не кохає, він не знає, чи я існую! Ах, Боже мій, скажи йому — ні, ні. Навіщо? Зроби так, щоб він мене покохав — ось про що я Тебе благаю. О, Боже мій! Змилуйся наді мною. Пробач мені мою зарозумілість, мої провини! Не карай мене! Благаю Тебе! Змилуйся над Твоїм створінням!
Вкладкаnote sans date
[Без дати:
Собачий нашийник із написом, що належить ...
Камбасерес навпроти Пон-Вʼє.
Німецькі слова — від Алекса Пея.
Костюм із сукна або шовку, гладенька спідниця, підібрана збоку жокейським картузиком і шкіряним батіжком, як шпильки для краваток. На голові — жокейська шапочка.
Золоті емальовані прикраси під стать решті. Черевички в тон кольорам.]

Примітки

Прим. перекл.: Цей абзац Марі написала англійською; слово juste у фразі «as you have juste said» — французьке. ↩
В оригіналі англійською: «meeting» (англійське слово, що вживалося у французькій пресі для перегонів). ↩
В оригіналі латиною: «Pater noster». ↩
В оригіналі англійською: «jockey-cap». ↩