❦
Субота, 7 червня 1873
Samedi 7 juin 1873
Аполлон Бельведерський, якого я збираюся копіювати, трохи схожий на герцога — особливо вираз. На перший погляд — дуже схоже: та сама манера тримати голову, і ніс такий самий.
L’Apollon du Belvédère que je vais copier a un peu de ressemblance avec le duc, l’expression surtout. Quand on le regarde tout d’un coup c’est très ressemblant: la même manière de porter la tête, et le nez est comme le sien.
Корсаж сірої батистової сукні мені так не подобається, що щоразу, коли його вдягаю, я в поганому настрої. Щоб уникнути цієї неприємності, віддала на переробку. О другій ми поїхали проводити мадемуазель Коліньйон — я, мама й Діна. Вона попрощалася з усіма досить ніжно, з поцілунками. Я була дуже стримана1 і давала їй поради для подорожі — дуже практичні. Не без певного — не жалю, а звички — я бачила, як вона їде. Дивуюся, як легко мені дався її відʼїзд. Вона зовсім не була зворушена; ми не сказали одна одній жодного особливого слова. Ось і поїхала! Тільки б нам знайти добру гувернантку! (сіра батистова сукня).
Le corsage de la robe grise en batiste me déplaît à un tel point que toutes les fois que je le mets je suis de mauvaise humeur. Pour éviter ce désagrément, je l’ai donné à refaire. A deux heures nous allâmes reconduire Mlle Collignon, moi, maman et Dina. Elle a fait ses adieux avec tout le monde assez tendrement en s’embrassant. J’étais très composta et lui donnais des conseils pour son voyage, très pratiques. Non sans un certain, non regret, mais par habitude, je la vis partir. Je m’étonne du peu que son départ m’a coûté. Elle n’était pas du tout émue, pas un mot particulier n’était échangé entre nous. La voilà partie ! Pourvu que nous puissions trouver une bonne institutrice ! (robe grise batiste).
У місті — за сукнею й іншими дрібними справами, потім до графині де Музе. Застали мадам де Баллор і Буміні, дочку Тамбуріні. Почали говорити про мій капелюшок, потім про сукню, потім про зачіску, про обличчя, про фігуру і нарешті про характер, мої думки, переконання тощо, тощо, тощо, тощо, тощо. Цей загальний аналіз тривав досить довго. Мадам де Музе співала мені хвалу: що я тверда, що я надзвичайно логічна, що міркую як мудрець, що маю сформований характер, що кажу, що мій чоловік мене завжди кохатиме, що я зумію зробити так, щоб мене кохали, — і безліч інших речей.
En ville pour la robe et encore des petites commissions, puis chez la comtesse de Mouzay. Nous y trouvâmes Mme de Ballore et Boumini la fille de Tambourini. On a commencé à parler de mon chapeau, puis de ma robe, puis de ma coiffure, de ma figure, de ma taille et enfin de mon caractère, mes opinions, mes convictions etc. etc. etc. etc. etc. Cette analyse générale a duré assez longtemps. Mme de Mouzay a chanté mes louanges, que je suis ferme, que je suis extra-logique, que je raisonne comme un sage, que j’ai un caractère fait, que je dis que mon mari m’aimera toujours, que je saurai me faire aimer et une quantité d’autres choses.
Я їй дуже подякувала подумки, але нічого не сказала.
Je la remercie beaucoup en moi-même, mais je ne lui ai rien dit.
Удома — пан Чернікофф прийшов нас навістити; Соломинка, він і Валіцький ідуть до того нового театру. Ми не йдемо — це непристойно.
A la maison, M. Tchernikoff est venu nous voir et Solominka, lui et Walitsky vont à ce nouveau théâtre. Nous n’y allons pas, ça n’est pas comme il faut.
О девʼятій приїжджає екіпаж, і ми виїжджаємо вчотирьох. Дідусь трохи примхливий. Після відʼїзду кожної гувернантки — те саме. Ця Коліньйон, якщо я не помиляюся, мала на нього плани, а він вважав її щирою, і бідний старий дав себе трохи обкрутити. Втім, це мине за кілька днів.
A neuf heures vient la voiture et nous sortons nous quatre. Grand-papa est un peu capricieux. Après le départ de chaque institutrice c’est la même chose. Cette Collignon, si je ne me trompe avait des plans sur lui et lui la croyait de bonne foi et le pauvre vieillard s’est laissé un peu entortiller. Ça passera dans peu de jours d’ailleurs.
Повернімося до нашої прогулянки. Місячне світло дуже гарне, повітря спокійне й чисте. Діна просить піти до того театру; тітка проти — каже, що це кавʼярня, це вульгарно, це погано, що соромно туди ходити, — і всілякі жахіття, так що нам зовсім перехотілося.
Revenons à notre promenade. Le clair de lune est fort beau, l’air calme et pur. Dina prie d’aller à ce théâtre, ma tante s’y oppose, disant que c’est un café, c’est commun, c’est mauvais, que c’est une honte d’y aller et toutes sortes d’horreurs de manière que toute envie nous est passée.
Ми зупинилися біля театру, і мама покликала Валіцького. Він виходить і каже не входити, що там лише... і селяни, що курять, що це кавʼярня. Ми відʼїжджаємо — але щоб повернутися. Мама сказала, що можемо увійти подивитися й вийти, бо Валіцькому не дуже можна вірити — він усе малює в такому похмурому світлі! Ми вагалися кілька хвилин біля дверей, але не наважилися увійти. У нас були перші місця внизу. На галереї дешевше. Ми піднялися туди, щоб нас менше бачили. Покликали Валіцького, подивилися, що це таке, посиділи пʼять хвилин і вийшли. Це справді непристойно! Я рада, що там побувала: більше туди не захочеться.
Nous nous arrêtâmes près du théâtre et maman fit appeler Walitsky. Il sort et nous dit de ne pas y entrer, qu’il n’y a que des... et des paysans, que l’on y fume, que c’est un café. Nous partons, mais pour revenir. Maman a dit que nous pourrons entrer voir et sortir, car on ne peut pas beaucoup croire à Walitsky, il présente tout sous un aspect si sombre ! Nous avons hésité quelques minutes sur la porte mais n’avons pas osé entrer. Nous avions des premières places pour en bas. A la galerie, on paie moins. Nous sommes montées là pour être moins vues. Nous fîmes venir Walitsky et après avoir vu ce que c’est et restées là cinq minutes, nous sortîmes. Ce n’est vraiment pas convenable ! Je suis contente d’être allée, je n’aurai plus envie d’y retourner.
В екіпажі ми говорили про долю кокоток — Субіз, Джойї тощо. Заговоривши про останню, я хотіла дізнатися, що думає мама про її стосунки з ним, але вона не згадала Гамільтона. Мабуть, знає. Я себе видала, бо по-дурному почервоніла. Це в мене як хвороба: я так боюся, що зі мною заговорять про нього, що завжди готова почервоніти. Говорять про щось — і я тремчу: а раптом вимовлять його імʼя; називають когось іншого — і я заздалегідь червонію. Так що тепер при кожному імені я червонію.
En voiture nous avons parlé du sort des cocottes comme la Soubise, la Gioia etc. Je voulais, en parlant de cette dernière savoir l’opinion de maman sur les relations entre elle et lui mais elle n’a pas parlé de Hamilton. Elle sait sans doute. Je me suis trahie par mes stupides rougeurs. C’est comme une maladie chez moi; à force d’avoir peur qu’on me parle de lui, je suis toujours prête à rougir. On parle de quelque chose et je tremble qu’on ne prononce son nom; on nomme quelqu’un d’autre et d’avance je rougis. De sorte que maintenant à chaque nom je rougis.
Сьогодні за обідом я раз встала з-за столу, щоб не почервоніти.
Aujourd’hui à dîner je me suis levée une fois de table pour éviter de rougir.
Згадали Мішелів — і я зніяковіла. Жах — таке становище! Я від цього майже хвора!
On a nommé les Michel et j’étais confuse. C’est une horreur une position pareille ! J’en suis presque malade !
Незабаром їдемо до Відня з тіткою. Маноте був дуже задоволений мною сьогодні вранці. Я зіграла частину концерту соль мінор Мендельсона без жодної помилки. Коли закінчую, вже пів на одинадцяту; я стомлена. Моє найбільше щастя тепер — лягти спати.
Bientôt nous allons à Vienne avec ma tante. Manotte était très content de moi ce matin. J’ai joué une partie du concerto en sol mineur de Mendelssohn sans une seule faute. Il est dix heures et demie quand je termine, je suis fatiguée. Mon plus grand bonheur maintenant est d’aller me coucher.
Примітки
В оригіналі італійською: «composta» (італ. «зібрана, стримана»). ↩