❦
Четвер, 5 червня 1873
Jeudi 5 juin 1873
Тітка здорова, але ще слабка; позавчора вона вдяглася повністю.
Ma tante est bien portante, mais encore faible, avant-hier elle s’est habillée tout à fait.
«Хто живе під покровом Всевишнього, знайде спочинок в оселі Всемогутнього. Скаже Господеві: Ти моя опора й оборона. Він мій Бог, на Нього поклав усю мою надію. Бо до Мене він прилепився — визволю його, піднесу його, бо він пізнав імʼя Моє».
« Celui qui habite sous la protection du Très-haut trouvera le repos dans la demeure du Tout-puissant. Il dira au Seigneur: Vous êtes mon appui et ma défense. Il est mon Dieu, j’ai mis en Lui tout mon espoir. Parce qu’il s’est attaché à moi, je le délivrerai, je l’élèverai parce qu’il a reconnu mon nom ».
Ось слова, на яких я збудувала всі свої надії; без них я була б дуже нещасна.
Voilà les paroles sur lesquelles j’ai fondé toutes mes espérances, sans elles, je serais très malheureuse.
О четвертій я вийшла віддати свою блакитну шовкову сукню на переробку. Я скопіювала маленький медальйон на своєму умивальнику. Я щодня на нього дивлюся, от мені й спало на думку переробити сукню саме так. Справді дуже гарно й особливо граційно; у Оди на авеню де ля Ґар.
A quatre heures, je suis sortie pour donner ma robe de soie bleue à refaire. J’ai copié un petit médaillon dans ma cuvette. A force de le regarder tous les jours, j’ai conçu l’idée de faire arranger ma robe comme ça. C’est vraiment très joli, et gracieux surtout; chez Auda à l’avenue de la Gare.
Ми пообідали о пʼятій, щоб о шостій заїхати за Ліз і Еґі й піти з ними на музику (рожева сукня). Я поїхала сама; вони були готові, й мадемуазель Ґаспар пішла з нами. Вона дуже мила. Уперше з нею розмовляла.
Nous avons dîné à cinq heures pour aller chercher Lise et Aggie à six heures et aller avec elles à la musique (robe rose). Je suis allée toute seule, elles étaient prêtes et Mlle Gaspard est venue avec nous. Elle est très gentille. C’est la première fois que j’ai causé avec elle.
На музиці... нічого. Дурні ніццяни! А, забула: сьогодні вдень ми ходили дивитися новий театр «Фолі нісуаз». Він дуже гарний, маленький, але гарний. Сьогодні відкриття.
A la musique... rien. Niçois stupides ! Ah ! j’ai oublié, cet après-midi nous étions voir le nouveau théâtre « Les Folies niçoises ». Il est très joli, petit mais joli. Aujourd’hui c’est l’ouverture.
Після музики діти прийшли до нас приблизно на пів години.
De la musique les enfants vinrent chez nous pour une demi-heure à peu près.
Мадемуазель Коліньйон їде завтра. Все ж трохи сумно — навіть собаку, з яким прожив місяць, шкода, коли той відʼїжджає.
Mlle Collignon part demain. C’est tout de même un peu triste, même un chien avec lequel on a vécu un mois fait de la peine en partant.
навскоси
Особливо собака.
en travers Surtout un chien.
Хоч би які були стосунки — добрі чи погані, — у серці в мене червʼяк.
Malgré les relations bonnes ou mauvaises, j’ai un ver dans le cœur.
Коли ми проїжджали повз віллу Джойї, маленька тераса праворуч привернула мою увагу. Саме там позаминулого року, їдучи на перегони, я його бачила — сидів із нею. Перед ними тарілка. Він сидів по-своєму велично, благородно й водночас легко, з тістечком у руці. Як добре я памʼятаю всі ці дрібниці.
En passant la villa de Gioia, la petite terrasse à droite attira mon attention. C’est là que l’année avant-dernière, en allant aux courses, je l’ai vu assis avec elle. Devant eux un plat. Il était assis de sa manière majestueuse, noble et légère en même temps, un gâteau à la main. Je me souviens si bien de toutes ces bagatelles.
Проїжджаючи, ми подивилися й на нього самого. Він єдиний, про кого мама говорить; вона його дуже любить, і я від цього в захваті. Вона сказала: «Ось Гамільтон, їсть тістечка — ну що ж, це цілком природно, він у себе вдома».
En passant nous l’avons regardé, lui aussi. Il est le seul dont maman parle, elle l’aime beaucoup et j’en suis charmée. Elle a dit: « Voilà Hamilton, il mange des gâteaux, eh bien, c’est tout naturel, il est chez lui ».
Я його тоді не кохала — точніше, ще не усвідомлювала того дивного сумʼяття, яке охоплювало мене, коли я його бачила. Лише тепер розумію й памʼятаю найдрібніші подробиці, що його стосуються, найменші його слова. Коли на перегонах у Бадені Ремі підійшов і сказав мені, що щойно говорив з герцогом Гамільтоном, моє серце здригнулося — я не зрозуміла чому. Потім на тих самих перегонах Джойя сиділа поруч із нами й говорила про нього — я ледь слухала. О, чого б я не дала, щоб почути сьогодні ті слова! Потім, коли я проходила повз англійську крамницю, він був там, дивився на мене, наче кажучи:
Je ne l’aimais ou plutôt je ne m’étais pas encore rendu compte de cette espèce de trouble en moi en le voyant. Maintenant seulement je comprends et je me souviens des moindres détails le concernant, les moindres paroles prononcées de lui. Quand Rémy vint me dire aux courses de Bade qu’il vient de parler au duc de Hamilton, mon cœur eut une secousse que je ne compris pas. Puis quand à ces mêmes courses, la Gioia était assise à côté de nous et parlait de lui, j’écoutais à peine. Oh ! combien n’aurais-je donné pour les entendre aujourd’hui ces paroles ! Puis lorsque je passais le magasin anglais, il était là, il me regardait, ayant l’air de dire:
«Яка кумедна ця дівчинка, що вона собі уявляє, яка смішна» — і вигляд у нього був глузливий. Він мав рацію: я була тоді дуже кумедна у своїх шовкових сукнях, я була смішна!
« Comme elle est drôle cette fillette, qu’est-ce qu’elle s’imagine, qu’elle est ridicule » d’un air moqueur. Il avait raison, j’étais très drôle alors avec mes robes de soie, j’étais ridicule !
Я на нього не дивилася. А потім щоразу, коли його бачила, — щоразу моє серце підстрибувало й билося так сильно в грудях, що мені було боляче. Не знаю, чи хтось це відчував, але коли я його бачу, серце калатає так сильно, що боюся, як би його не почули. Раніше я думала, що серце — лише шматок мʼяса; тепер бачу, що воно повʼязане з душею. Тепер розумію, коли кажуть: «Моє серце забилося». Раніше в театрі, коли це казали, я слухала неуважно; тепер упізнаю почуття, які відчувала.
Je ne le regardais pas. Puis enfin, toutes les fois que je le voyais, toutes les fois mon cœur faisait un bond et donnait un coup si fort dans ma poitrine que cela me faisait mal. Je ne sais si quelqu’un a éprouvé cela, mais quand je le vois mon cœur tape si fort que j’ai peur qu’on l’entende. Avant, je pensais que le cœur n’était qu’un morceau de chair, maintenant, je vois qu’il communique avec l’esprit. Je comprends maintenant quand on dit: « Mon cœur a battu. » Avant, au théâtre, quand on le disait, je le pensais sans attention, maintenant je reconnais les émotions que j’ai éprouvées.