❦
Четвер, 10 квітня 1873
Jeudi 10 avril 1873
Дощ.
Il pleut.
О другій я й панна Коліньйон — до Говардів, де пробули цілу другу половину дня, аж до пʼятої. Вони дуже любʼязні, обожнюють мене, як я казала; дивуються, скільки я вчуся, як граю тощо. Коли я сказала, що збираюся змінити стиль вбрання на простіший, — здивувалися, не хотіли вірити.
A deux heures moi et Mlle Collignon chez les Howard, où nous y restâmes toute l’après-midi jusqu’à cinq heures. Ils sont très aimables, ils m’adorent comme j’ai dit, ils s’étonnent combien j’étudie, comment je joue etc. etc. Quand je leur ai dit que j’allais changer le genre de mes toilettes pour la simplicité, ils s’étonnèrent, ne voulaient pas croire.
Трохи хизувалася. Загалом я добре провела час.
J’ai fait un peu du chic. En somme j’ai bien passé mon temps.
Я більше люблю Елен, ніж Ліз — вона менш дитяча, менш екзальтована, менш охоча обійматися!
J’aime mieux Hélène que Lise, elle est moins enfant, moins enthousiaste, moins embrasseuse !
Потім удома (жакет із вікуньї) пані Маркевич зачесала [sic] мене дуже гарно в стилі Ґальве; я наділа сірий капелюх тітки, який теж у тому самому стилі, і з приємністю побачила, що можу легко бути як вони — і навіть краще, — і що їх творять зачіски та вбрання, а не вони — вбрання.
Puis à la maison (vêtement vigogne) Mme Markevitch m’a couaffée [sic] très bien dans le genre des Galve, j’ai mis le chapeau gris de ma tante qui a aussi le même genre et j’ai vu avec plaisir que je pouvais facilement être comme elles et mieux encore et que c’est leurs coiffures, leurs toilettes qui les font, et non elles qui font les toilettes.
Додому близько пʼятої. Я ні на мить не перестаю думати про нього — немає хвилини, коли б я про нього не думала. Марно повторювати тридцять шість разів, що кохаю його — я це знаю, а надто знає Бог.
A la maison vers cinq heures. Je ne cesse point de penser à lui, il n’est pas une minute où je ne pense pas à lui. Il est inutile de répéter trente-six fois que je l’aime, je le sais et Dieu le sait surtout.
Мій щоденник зводиться до опису моїх почуттів, моїх вражень.
Mon journal se borne à la description de mes sentiments, de mes impressions.
А що, якби я описувала те, що діється довкола мене? Це було б надто довго; та й усі дні однакові: часто їздимо до Монако, до театру; за обідом дідусь шукає сварки, я, на жаль, не маю терпіння мовчати — доходить до грубощів. Розходимося набурмосені. Але ввечері я кажу йому «на добраніч» — і все забуте.
Si je décrivais ce qui se passe autour de moi ? Ce serait trop long, d’ailleurs tous les jours sont la même chose; on va souvent à Monaco, au théâtre, à dîner grand-papa cherche querelle, moi malheureusement n’ai pas la patience de me taire, de gros mots viennent. On se sépare en boudant. Mais le soir je lui dis bonsoir et tout est oublié.
Бідний, він старий! Хоча й каже мені неприємні речі — особливо коли нападає на мою сімʼю, моє імʼя; це нестерпно.
pauvre, il est vieux ! quoiqu’il me dit des choses désagréables; surtout quant il attaque ma famille, mon nom, ça ne se supporte pas.
З мамою й тіткою іноді говоримо про Проджерсів, Суворових та інше. Але своїх таємниць я не довіряю нікому. І слава Богу — потім не шкодуєш. Отже, з усіма своїми рішеннями, з усіма планами на майбутнє я замкнена в собі. Панна Коліньйон зла, примхлива, нудна — що ще сказати?.. Що більшість сварок між мною й мамою виникає через те, що вона, замість дослухати, що я кажу, випереджає всі мої слова, кажучи: «Не кричи, не сварись, не кажи грубощів» — коли я не лише не збираюся цього робити, а якраз іду її обійняти; тоді я дійсно зупиняюся й кажу їй неприємні речі. Це її вина.
Avec maman et ma tante on parle des Prodgers, des Souvoroff et d’autres choses quelquefois. Mais pour mes confidences je n’en fais à personne. Et tant mieux. On ne s’en repentit pas plus tard. Je suis donc pour toutes mes décisions, pour tous mes plans futurs renfermée en moi-même. Mlle Collignon est méchante, capricieuse, ennuyeuse, que dirais-je encore ?... Que la plupart des querelles entre moi et maman proviennent de ce qu’elle, au lieu d’écouter jusqu’au bout ce que je dis, prévient toutes mes paroles me disant: Ne crie pas, ne gronde pas, ne dis pas des grossièretés, quand je n’ai non seulement envie de le faire, mais lorsque je viens pour l’embrasser, alors je m’arrête en réalité et lui dis des choses désagréables. C’est sa faute.
Ось що навколо мене. Ах, ще Діна, але та — спить, і нічого більше; не можу уявити, які в неї думки. Не можу її розгадати — апатична до всього. У неї, певно, є якийсь секрет.
Voilà ce qui est autour de moi, ah ! encore Dina, mais celle-là dort, et rien de plus, je ne puis m’imaginer quelles pensées elle a. Je ne puis la deviner, apathique pour tout. Elle doit avoir quelque secret.