❦
Неділя, 16 лютого 1873
Dimanche 16 février 1873
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 2
[Примітка: 1880. Прошу Видавця вилучити з цієї книжки та з наступних повтори про герцога Гамільтона.]
[Annotation: 1880. Je prie l’Editeur de supprimer dans ce livre et les suivants les redites sur le duc de Hamilton.]
Гарна погода, вітряно; ми зайшли до Румпельмайєра на шоколад.
Beau temps, venteux, nous prîmes du chocolat chez Rumpelmayer.
До церкви (блакитна сукня). За обідом пані Савельєва привела й свого племінника, пана Савельєва, який тут із дружиною на тиждень. Потім на музику — безліч людей. Борель із двома кіньми проїхав повз нас, поки ми стояли на музиці, але не навпроти, їхав не надто швидко й уклонився мамі; я страшенно почервоніла і питаю:
A l’église (robe bleue). A déjeuner Mme Savelieff nous a amené son neveu M. Savelieff aussi, qui est ici avec sa femme pour une semaine. Puis à la musique, beaucoup de monde. Boreel avec deux chevaux, pendant que nous étions arrêtés à la musique, nous passa mais pas en face, il ne passa pas trop vite et salua maman, j’ai rougi beaucoup et je demande:
— Чому він тебе вітає, мамо?
— Pourquoi il te salue, maman ?
— Це людина з доброго товариства, — відповідає вона.
— C’est un homme bien, elle répond.
Він уклонився їй, а це означає, що не хоче мене уникати; якби хотів, міг би спокійно не вітатися — його ж нам навіть не представлено. А може, він уклонився, щоб побачити, який у мене буде вираз обличчя в цю мить. Кілька разів він повільно проїжджав повз нас — сьогодні він справді був дуже вродливий! Він мені дуже сподобався, але цього не можна показувати...
Il l’a saluée et cela veut dire qu’il ne veut pas m’éviter; s’il voulait, il pouvait bien ne pas saluer, n’étant même pas présenté. Ou peut-être il a salué pour voir quelle figure je ferai en ce moment. Il nous passa doucement plusieurs fois, il était vraiment très beau aujourd’hui ! Il m’a beaucoup plu, mais il ne faut pas le montrer...
Вкладка · annotation de Marie, 1874
[Примітка: Вересень 1874: усе з Борелем почалося зі схожості з Пратером, яку ми в ньому помітили.]
[Annotation: Septembre 1874: Boreel doit son commencement à la ressemblance que nous lui avons trouvée avec Prater.]
О! як я хочу, щоб його нам представили, і якщо одного дня він натякне на те, що я його кохаю, я скажу йому, що зовсім його не кохаю, а просто одного разу помітила схожість між ним і моїм собакою, казала це вдома кілька разів, і мене дражнили через це, і саме тому я червоніла, побачивши його. Уявляю його здивування. І тоді, може, він захоче, щоб я його покохала, — і покохає мене.
Oh ! comme je voudrais qu’il nous soit présenté et si un jour il fait allusion à ce que je l’aime, je lui dirai que je ne l’aime pas, mais qu’ayant un jour trouvé une ressemblance entre lui et mon chien, j’ai dit cela à la maison plusieurs fois et qu’on m’a taquinée et que c’est à cause de cela que je rougissais en le voyant. Je m’imagine son étonnement. Et alors peut-être il voudra se faire aimer de moi et il m’aimera.
Думаю, герцог у Джої, бо вона не виходила.
Je crois que le duc est chez Gioia parce qu’elle n’est pas sortie.
на полях
Забагато кохання тощо.
dans la marge Trop de aimer, etc.
Лягаючи спати, чую, як приїжджають пані де Музе та пані де Дайєнс; я веду останню до маленького жовтого салону — там темно, я в плащі — і змушую її розповісти про бал у пані Проджерс. Вона розповідає пошепки: я питаю, чи було багато людей, потім про «товстого Бореля». Він був у костюмі пʼєро часів Людовіка XV, у перлово-сірому з вишневим жакеті, дуже свіжому й дуже гарному, сказала вона; тоді я сказала: «Сірий і вишневий — це кольори жокея... здається, герцога Гамільтона», — і вона закінчила слово «Гамільтон» разом зі мною. Ще кілька слів про це. Зараз у нас гостюють: пані де Музе, пані де Дайєнс, пан і пані Анічкови, пан де Паттон. Мама ходила до театру, але швидко повернулася.
En me couchant j’entends arriver Mme de Mouzay et Mme de Daillens, je mène la dernière au petit salon jaune, sombre, je suis en mon manteau et je lui fais raconter le bal de Mme Prodgers, elle me raconte tout bas: je lui demande beaucoup de monde puis « le gros Boreel ». Il était habillé en pierrot Louis XV, à veston gris de perle et cerise, très frais et très bien, m’a-t-elle dit, alors j’ai dit: « Gris et cerise, ce sont les couleurs d’un jockey... je crois celui du duc de Hamilton », elle finit le mot Hamilton avec moi. Encore quelques mots sur cela. Nous avons maintenant chez nous: Mme de Mouzay, Mme de Daillens, M. et Mme Anitchkoff, M. de Patton. Maman est allée au théâtre mais elle est vite retournée.